Court ruling № 74758355, 13.03.2014, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2692/14 Справа № 207/2542/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Савченко В. О. Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія

13 березня 2014 року У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2014 рік березень 13 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Колодяжної Н.Є., Лисичної Н.М.,

при секретарі - Білоус А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Смоли» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Смоли» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що наказом Державного підприємства «Смоли» № 59/ОС від 14.06.2012 року її було прийнято на посаду апаратника амінування 5 розряду на державне підприємство «Смоли».

Наказом № 23/ОС від 13.05.2013 року позивачку звільнено з посади апаратника амінування 5 розряду у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації ( систематичне не складання екзаменів з охорони праці на допуск до самостійної роботи) і відмовою від переведення на іншу роботу по пункту 2 статті 40 КЗпП України з виплатою одноразової вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі державним підприємством «Смоли» не доведена, про що свідчить її самостійна робота після закінчення випробувального терміну ; що зазначеним підприємством їй не було запропоновано вакантної посади ; що профспілковим комітетом надано дозвіл на звільнення без її участі у засіданні профкому, та на те, що вона є одинокою матір'ю , позивачка вимушена була звернутись з даним позовом до суду, в якому просила визнати наказ від 13.05.2013 року № 23/ОС про її звільнення через недостатню кваліфікацію недійсним ; поновити її на роботі та стягнути з Державного підприємства «Смоли» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі і моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень.

Рішенням Баглійським районним м. Дніпродзержинська від 30 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного підприємства «Смоли» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на те, що судом першої інстанції не повно і не всебічно з'ясовані дійсні обставини справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом, постановив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Доводи позивачки ОСОБА_2 про те, що при її звільненні не були дотримані положення трудового законодавства, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України підставою для звільнення є виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню даної роботи, і яка відносно позивачки була підтверджена протоколами засідання комісії по перевірці знань з питань охорони праці № 31 від 09.07.2012 року , № 32 від 25.07.2012 року, № 33 від 03.08.2012 року, № 35 від 08.11.2012 року, № 34 від 25.09.2012 року, № 36 від 26.11.2012 року та № 38 від 30.04.2013 року /а.с. 33 - 51/.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і доводи позивачки про те, що згода профспілкового органу на звільнення не може визнаватись такою, що має юридичне значення, якщо вона надавалась на прохання службової особи, оскільки відповідно до частини 9 статті 43 КЗпП України якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті, що і було виконано судом першої інстанції при вирішенні спору по даній справі.

Оскільки позивачка відмовилася від переведення на іншу роботу, не можуть бути прийняті до уваги і її посилання на те, що їй відповідачем не пропонувались наявні на підприємстві вакансії.

Що стосується доводів позивачки про те, що вона є одинокою матір'ю, то вони також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 року, із послідуючими змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.04.94 року, № 18 від 26.10.95 року, та № 15 від 25.05.98 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька, або запис зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдову, іншу жінку, яка виховує та утримує дитину сама. В той же час, як вказує сама позивачка у своїй позовній заяві її чоловік, він же батько сина ОСОБА_3 2003 року народження, пішов із сім'ї у 2006 році і аліменти регулярно не платить, що свідчить про те, що позивачка під категорію одинокої матері не підпадає.

Таким чином, вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Суд не допустив порушень матеріального та процесуального права, які могли б тягнути за собою скасування рішення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути принесена касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: