№ 74729458, 13.06.2018, Kharkiv Administrative Court of Appeal

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: С.С. Бойко

13 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1477/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Департаменту захисту економіки Національної поліції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2018, повний текст складено 13.03.18 по справі № 816/1477/17

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту захисту економіки Національної поліції України

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 190 о/с від 07 червня 2017 року про звільнення зі служби в поліції з 12 червня 2017 року за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" майора поліції ОСОБА_1 (0095181) начальника міжрайонного відділу № 2 (м. Кременчук) управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ НПУ;

- поновити його на службі в поліції на посаді начальника міжрайонного відділу № 2 (м. Кременчук) управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ НПУ;

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 червня 2017 року до дня поновлення на роботі.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2018р. позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 190 о/с від 07 червня 2017 року про звільнення зі служби в поліції з 12 червня 2017 року за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" майора поліції ОСОБА_1 (0095181) начальника міжрайонного відділу № 2 (м. Кременчук) управління захисту економіки в Полтавській області.

Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника міжрайонного відділу № 2 (м. Кременчук) управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 13 червня 2017 року.

Стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 71478 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що хоча висновком судово-почеркознавчої експертизи №596-17 від 30.01.2018 року встановлено, що позивач власноручно не писав і не підписував рапорт про звільнення зі служби, однак жодним нормативно-правовим актом не передбачена обов’язкова умова написання рапорту (заяви) на звільнення за власним бажанням в присутності керівника або працівника кадрової служби, оскільки такий рапорт може бути виготовлений раніше дати його подання.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильність розрахунку середнього грошового забезпечення та просить змінити судове рішення в цій частині, стягнувши на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 101406,80 гривень.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, майор поліції ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника міжрайонного відділу №2 (м. Кременчук) управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

07.06.2017 року заступником Голови - начальником Департаменту захисту економіки Національної поліції України винесено наказ №190 о/с про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з 12 червня 2017 року за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням). Підставою для винесення наказу зазначено рапорт ОСОБА_1 від 30.05.2017 року.

Позивач, не погоджуючись з наказом про звільнення зі служби, звернувся до суду з вказаним позовом, оскільки власного бажання або ж наміру звільнитися зі служби він не виявляв, власноручно рапорт на звільнення не писав і не підписував та не подавав рапорт до управління захисту економіки в Полтавській області.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки для винесення відповідачем наказу від 07.06.2017 року №190 о/с не було законних підстав у зв’язку з тим, що позивач власноручно не писав і не підписував рапорт про звільнення зі служби, а тому такий наказ підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправним, скасування наказу та поновлення позивача на службі, виходячи з наступного.

Згідно ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Відповідно до Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016 року № 1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року за № 1668/29798, підставами для видання наказів по особовому складу є, зокрема звільнення зі служби в поліції, а підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016 року № 1235 (далі – Перелік).

Зазначеним Переліком встановлено: 1. Рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі.

Отже, поліцейський, який виявив бажання звільнитися зі служби в поліції за власним бажанням, повинен подати до підрозділу кадрового забезпечення написаний власноручно рапорт у довільній формі про звільнення зі служби за власним бажанням.

26 жовтня 2017 року судом першої інстанції за клопотанням позивача призначено судово-почеркознавчу експертизу для вирішення питання чи виконано рукописний текст в рапорті про звільнення за власним бажанням, написаному 30 травня 2017 року від імені начальника міжрайонного відділу № 2 (м. Кременчук) управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ НПУ майора поліції ОСОБА_1 тією особою, від імені якої він зазначений, тобто ОСОБА_1 та чи виконано підпис у вищевказаному рапорті ОСОБА_1

Згідно висновку експерта №596-17 від 30.01.2018 року почерк, яким виконано рукописний текст від імені ОСОБА_1 та розміщений в оригіналі рапорту ОСОБА_1 від 30.05.2017 року про його звільнення та підпис від імені ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Отже, твердження позивача, що він не мав наміру звільнятися зі служби та власноручно не писав і не підписував рапорт про звільнення зі служби, об’єктивно підтверджуються висновком судово-почеркознавчої експертизи №596-17 від 30.01.2018 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для винесення відповідачем наказу від 07.06.2017 року №190 о/с не було законних підстав, оскільки позивач власноручно не писав і не підписував рапорт про звільнення зі служби, а тому такий наказ підлягає скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачена обов’язкова умова написання рапорту (заяви) на звільнення за власним бажанням в присутності керівника або працівника кадрової служби і, що такий рапорт може бути виготовлений раніше дати його подання, не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки зазначеним вище Переліком чітко визначено, що рапорт (заява) пишеться власноручно у довільній формі.

Щодо рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 71478 грн., колегія суддів приходить до висновку, що рішення в цій частині підлягає скасуванню із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги позивача.

Приймаючи рішення в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що за час вимушеного прогулу з відповідача підлягає стягненню грошове забезпечення в сумі 71478 грн., із розрахунку середньоденного грошового забезпечення - 376,20 грн. за 190 робочих днів вимушеного прогулу з моменту звільнення позивача з 08.06.2017 року по дату поновлення - 13.03.2018 року (376,20 грн. х 190 дні).

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що спеціальним законодавством визначено порядок та умови виплати поліцейському грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Таким спеціальним законодавством є Порядок та Умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовам навчання, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (надалі – Порядок).

Відповідно до пункту 6 розділу III Порядку, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службу у зв’язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Пунктом 9 розділу I Порядку передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно довідки Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 11 вересня 2017 року №471 про доходи, ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення за квітень 2017 року - 11475,00 грн. (30 робочих днів), за травень 2017 року - 11475,00 грн. (31 робочий день). Середньоденне грошове забезпечення позивача складає 376,23 грн., а середньомісячне його грошове забезпечення складає 11475,00 грн.

Отже, грошове забезпечення поліцейським нараховується та виплачується за повний календарний місяць, а у випадку виплати грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Оскільки день звільнення позивача зі служби – 12.06.2017 року вважається останнім днем служби, тому час вимушеного прогулу складає з 13.06.2017 року по 13.03.2017 року – день прийняття судом першої інстанції рішення про поновлення позивача на службі.

Згідно довідки Департаменту захисту економіки Національної поліції України про розрахунок грошового забезпечення час вимушеного прогулу, у разі поновлення позивача на службі, розмір його грошового забезпечення час вимушеного прогулу з 13.06.2017 року по 13.03.2017 року складає 103497 грн.

Колегія суддів вважає вірним зазначений розрахунок, оскільки такий розрахунок відповідає пункту 9 розділу I Порядку та Умовам виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовам навчання, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року № 260, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошове забезпечення час вимушеного прогулу з 13.06.2017 року по 13.03.2017 року в сумі 103497 грн.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення час вимушеного прогулу в сумі 71478 грн. підлягає скасування з ухваленням в цій частині постанови про стягнення грошового забезпечення час вимушеного прогулу в сумі 103497 грн.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п.п.1,2 3, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення в частині стягнення грошового забезпечення час вимушеного прогулу в сумі 71478 грн., неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставами для скасування оскарженого судового рішення в цій частині та прийняття в цій частині нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України залишити без задоволення .

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 по справі № 816/1477/17 в частині стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01061) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 71478,00 гривень скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01061) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39600, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 103497,00 гривень.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року по справі №816/1477/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, а у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення - з 18.06.2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4