
Справа № 545/86/18
Провадження № 1-в/545/351/18
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14.06.2018 року. Суддя Полтавського районного суду Полтавської області - Гальченко О.О., розглянувши матеріали справи за заявою засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23.05.2018 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - задоволено частково, ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року скасовано та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Справа 14.06.2018 року передана судді Гальченко О.О. згідно протоколу повторного авто розподілу судової справи та призначена до розгляду на 22.06.2018 року на 13-00год.
Як вбачається з даної ухвали суду, відповідно до акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 252 від 13.09.2011 року, у ОСОБА_1 встановлено легку розумову відсталість; відповідно до медичної довідки 65/12 засуджений перебував на диспансерному обліку з 10.05.2012 року в медичній частині Кременчуцької виховної колонії з діагнозом легка розумова відсталість.
Право на правову допомогу є одним із конституційних, невід»ємних прав людини.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КВК України засудженому гарантується право на правову допомогу. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Частина 3 ст. 43 КПК України передбачає, що виправданий, засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 КПК, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.
Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України обовязкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права.
Вважаю, що відповідно до ч. 1 ст. 49 КПК України суд зобов'язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадку, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов’язковою.
У відповідності з положеннями ст.ст. 12 - 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» засуджений має право на безоплатну вторинну правову допомогу.
Одним із суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги є відповідні центри, що передбачено п.1 ч. 1 ст. 15, ст. 16 вищезазначеного Закону.
Враховуючи викладене, слід призначити засудженому ОСОБА_1 захисника з числа адвокатів ОСОБА_2 центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК України, ст.ст. 12-14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», -
У Х В А Л И В :
Забезпечити захист прав засудженому ОСОБА_1 при розгляді справи за заявою засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначивши йому захисника з числа адвокатів ОСОБА_2 центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області.
Копію ухвали направити до ОСОБА_2 центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області - для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала надрукована суддею та є оригіналом.
Суддя: ОСОБА_3
The court decision No. 74679749, Poltava District Court of Poltava Oblast was adopted on 14.06.2018. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important information conveniently.
This decision relates to case No. 545/86/18. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: