Decision № 74644921, 05.06.2018, Pervomaisk City and District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 484/747/17

Провадження № 2/484/44/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Маржиної Т.В.

за участю секретаря судового засідання – Мирошниченко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

за участю позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника позивача – адвоката ОСОБА_3

представника відповідача – адвоката ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

10.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з наданим позовом, який згодом уточнив /а.с.39/, мотивуючи тим, що 22.05.2013 року у місті Первомайську Миколаївської області помер його батько ОСОБА_5. Після смерті батька відкрилась спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1. За законом спадкодавцями першої черги, крім нього, є брат ОСОБА_2 – відповідач у справі. Батько заповіту не складав, так як ще за життя 06.05.2011 року уклав з ним спадковий договір на ? частину вищезазначеної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Первомайського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 1008, який рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської від 02.06.2018 року визнано недійсним. Він після смерті матері з 28.03.2011 року мешкав разом з батьком та здійснював догляд за ним, хоча і був зареєстрований за іншою адресою. Брат постійно вживав спирті напої та неодноразово сварився із батьками. Своєчасно звернутись до нотаріальної контори для прийняття спадщини у визначений законом термін він не встиг, так як вважав, що квартира перейде до нього у власність за спадковим договором, однак в подальшому тривали судові процеси з братом, внаслідок яких договір було визнано недійсним. За таких обставин він пропустив строк на подачу заяви про прийняття спадщини. Звернувшись до Першої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області, дізнався, що відповідно до п. 211 інструкції «Про порядок проведення вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства Юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року існує необхідний перелік документів, які підтверджують факт постійного проживання із спадкоємцем. Таких документів у нього нема, тому просить встановити факт його проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 з 28.11.2011 року по 22.05.2013 року у квартирі АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини та визнати за ним право власності на вищезазначену квартиру.

Ухвалою суду від 28.12.2017 року позовну вимогу про визнавання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, за клопотанням позивача залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити та встановити факт проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 з 28.11.2011 року по 22.05.2013 року у квартирі АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що він за рішенням суду від 20.11.2001 року, за ініціативою батьків вселений до квартири АДРЕСА_1. Рішенням від 28.05.2004 року між ним та його батьками затверджено мирову угоду про переселення його до квартири АДРЕСА_2. За життя батьків саме він здійснював за ними догляд та проживав разом з ними, оскільки вони потребували постійного догляду, так як батько перебував на обліку у лікаря-психіатра, а мати була інвалідом ІІ групи. Після смерті матері брат 06.05.2011 року уклав спадковий договір з батьком, але проживав окремо в місті Миколаєві, де має житло, сім’ю і роботу. Обов’язок по утриманню батька він виконував частково, батьківську пенсію використовував на власний розсуд. Просить відмовити ОСОБА_7 у задоволенні позову, оскільки перебування його у квартирі батька пов’язано не з проживанням, а з доглядом за батьком, тобто носить тимчасовий характер.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши надані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер 22 травня 2013 року у місті Первомайську Миколаївській області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ФП № 179248, виданим Відділом ДРАЦС по місту Первомайську реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управляння юстиції у Миколаївській області, про що в Книзі реєстрації 23.05.2013 року зроблено відповідний актовий запис № 402 /а.с. 9/.

За життя ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації Одеської залізниці від 27.10.1995 року, зареєстрованого в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.05.2011 року за № 6449392 належала ? частина спірної квартири АДРЕСА_1. Інша частина належала його дружині – ОСОБА_8 /а.с.72/.

На випадок своєї смерті ОСОБА_8 склала заповіт, згідно якого належну їй ? частину квартири заповіла своєму чоловіку ОСОБА_5, що підтверджується копією заповіту від 14.12.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі за № 371 /а.с.67/.

ОСОБА_5 відмовився від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 /а.с.69/, однак рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25.05.2016 року у справі № 484/850/16-цвизнано недійсним правочин – заяву ОСОБА_5, якою він відмовився від належної долі у спадщині, як за заповітом так і за законом на користь сина спадкодавця ОСОБА_1, яку посвідчено приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 985. Рішення набрало законної сили 07.06.2018 року /а.с.78/.

Свідоцтво про спадщину на ? частини квартири після смерті ОСОБА_8 не було видано жодному із спадкоємців, у зв’язку з постійними судовими процесами.

06.05.2011 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчено спадковий договір, згідно якого ОСОБА_5, володіючи на праві спільної часткової приватної власності ? часткою двокімнатної квартири АДРЕСА_3, передав її після своєї смерті у власність сину – ОСОБА_1 /а.с.110/.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.06.2014 року у справі № 484/4931/13-ц спадковий договір від 06.05.2011 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 визнано недійсним /а.с.94/. Рішення набрало законної сили 09.09.2015 року /а.с.113/.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті 22.05.2013 року ОСОБА_5 заведена спадкова справа № 422/2013 /а.с.80/. Із заявою про прийняття спадщини за законом від 08.11.2013 року звернувся ОСОБА_2

ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо на день смерті постійно проживав зі спадкоємцем і не заявив відмову від неї. Згідно п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем /а.с.6/.

Згідно паспорта позивача він з 16.03.1990 року по теперішній час зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.8/.

З наданого позивачем акту про проживання від 20.12.2016 року, виданого Головою квартального комітету № 25, в якому наявні виправлення, вбачається, що у квартирі АДРЕСА_4 разом зі спадкоємцем з 28.03.2011 року по сьогоднішній день проживав та проживає без реєстрації ОСОБА_1 /а.с.11/. Такий акт складено з чужих слів.

Згідно акту про непроживання від 20.12.2016 року, виданого Головою квартального комітету № 25, у квартирі АДРЕСА_4 ніхто не зареєстрований. На даний час мешкають дві особи: ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_10 ОСОБА_2 за вказаною адресою ніколи не мешкав /а.с.12/. Акт складений з чужих слів.

З акту про часткове проживання, що складений мешканцями кварталу № 25 міста Первомайська, вбачається, що разом з ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_4 з квітня 2014 року по сьогоднішній день проживає ОСОБА_1, який зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.195/. Акт складено з чужих слів і він підтверджує лише часткове проживання без конкретизації визначення поняття «часткове».

Згідно довідок № 919 від 29.04.2014 року та № 2240 від 15.12.2016 року, виданих КП «Затишок», у квартирі АДРЕСА_4 ніхто не зареєстрований /а.с.196/. Разом з тим, з довідки № 2240 від 15.12.2016 року, вбачається, що будинок № 16 по вулиці Гагаріна не перебуває на балансі КП «Затишок».

На думку суду, зазначені вище акти достовірно і беззаперечно не підтверджують зазначену в них інформацію, оскільки складені з чужих слів; особи, які їх склали, в суді не підтвердили викладені в актах обставини, як свідки не допитувались.

У випадку тимчасового перебування (проживання), відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Однак позивач не зареєстрував своє місце проживання у встановлений законом термін. Не визначив статус такого проживання або перебування.

Крім того, в матеріалах наявна довідка ТОВ «ЛОГОС», згідно якої ОСОБА_1 протягом червня 2011 року по березень 2013 року надавав транспортні послуги ПП «Кістанов», ПП «Ніка», ПП «Снекі» з перевезення кондитерських виробів до магазинів міста Первомайська та Первомайського району Миколаївської області /а.с.134/. Таку довідку суд оцінює критично, оскільки вона видана директором ОСОБА_1, який є зацікавленою особою – позивачем.

Надання послуг з перевезення вантажів свідчить лише про виконання певної роботи і не може свідчить про постійне проживання директора підприємства – перевізника у місці надання транспортних послуг. Така довідка не має доказового значення в наданій справі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11, лікар сімейної медицини загальної практики, пояснила, що у 2013-2014 році була дільничним лікарем по вул. Гагаріна-Медведєва-Жуковського. АДРЕСА_5 проживало подружжя ОСОБА_1, Анатолій та ОСОБА_12. ОСОБА_13 важко хворіла. Доглядав її чоловік, їхніх дітей під час відвідувань вона не бачила. За ліками для неї інколи приходив син ОСОБА_14. Одного разу звертався ОСОБА_1, але з якого приводу не пам’ятає. Після смерті ОСОБА_12 у 2011 році з ким залишився жити ОСОБА_15, їй не відомо. Ігоря бачила один раз у поліклініці та один раз удома. Він говорив, що з Миколаєва.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що з ОСОБА_1 сусіди з 09.10.2012 року – з часу придбання нею квартири. Він разом з дружиною проживали там постійно та доглядали за батьком. Однак свідок не змогла навести деталі такого проживання; плуталась у поясненнях і врешті пояснила, що у квартиру до ОСОБА_1 не заходила і подробиць їх життя достеменно не знає.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що сім’ю ОСОБА_1 знає з 1998 року. Ігор з 2011 року по 2013 рік проживав в квартирі. До смерті матері часто приїзжав, а після майже постійно почав проживати. Ігоря машина завжди була на подвір’ї. Однак не зміг розказати детально про обставини життя сім’ї ОСОБА_1, посилаючись на те, що особисто з ними не спілкувався, у квартирі не бував.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що був сусідом ОСОБА_15. З ким він проживав протягом 2012-2013 рік – не знає. У будинку в нього не бував. ОСОБА_19, який ходив провідувати хворого батька. Ігора також бачив, він разом з дружиною торгував біля будинку овочами. Хто і чому жив з ОСОБА_15 – не знає.

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що перебуває у дружніх відносинах з відповідачем. ОСОБА_15 знав, однак дома в нього не бував. З ким він проживав протягом 2012-2013 рік – не знає.

З пояснень зазначених свідків вбачається, що ОСОБА_1А перебував у квартирі батьків, але жоден із свідків не володіє інформацією про мету його перебування – догляд за батьком чи переїзд до нового місця проживання.

Свідок ОСОБА_10, дружина відповідача, пояснила, що з 2011 року проживає разом з чоловіком в квартирі АДРЕСА_6. Неодноразово зверталась до дільничного лікаря у власних питаннях. Разом з чоловіком здійснювала догляд за ОСОБА_15. Після смерті його дружини вони запропонували йому переїхати до них, однак він відмовився. З 2011 року завели курей, засадили город, замінили у веранді вікна. З відповідачем неприязні відносини, тому що він має специфічний характер. З батьком у нього були непрості відносини. Батька неодноразово возили до лікаря в «Агапіт» на процедури. Вона готувала йому їжу.

Пояснення свідка ОСОБА_21 суд оцінює критично, оскільки вона дружина позивача, тож є зацікавленою у результаті розгляду справи.

За наведених обставин судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно доглядав за своїм батьком, піклувався про нього, допомагав по господарству, як син. Однак такі обставини не свідчать про те, що позивач постійно проживає із спадкоємцем на момент його смерті. Повнолітні діти зобов’язані надавати допомогу своїм непрацездатним батькам. Вид, обсяги і спосіб надання такої допомоги визначаються у кожному конкретному випадку індивідуально. Надання допомоги особі не свідчить про проживання особи однозначно в місці надання допомоги. Це може бути лише тимчасове проживання, оскільки позивач не зареєстрував у визначеному законом порядку своє місце проживання/перебування в місті Первомайську. Тож на думку суду факт саме постійного проживання не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки здійснення догляду, надання допомоги та поховання батьків є обов’язком їх повнолітніх дітей.

Крім того, факт проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до відкриття спадщини не має юридичного значення для осіб, які являються спадкоємцями І черги, оскільки закон визначає два конкретні способи такої дії – заява про прийняття спадщини або постійне проживання із спадкодавцем на момент смерті. При цьому факт постійного проживання може бути встановлений лише на підставі певних, визначених інструкцією «Про порядок проведення вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» документів, яких позивач не надав. Такий факт може мати значення для осіб, які не перебувають у шлюбі або родинних стосунках із спадкодавцем і за наявності рішення суду про встановлення факту проживання однією сім’єю можуть набути право на спадщину за законом у четверту чергу, тобто для підтвердження права на спадкування. Рішення суду про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не є підставою вважати особу такою, що прийняла спадщину в даному випадку.

Статтею 1272 ЦК України визначений порядок надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Тож у разі пропуску строку для прийняття спадщини, позивач мав подати позов про надання додаткового строку за наявності поважних причин його пропуску.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, однак в даному випадку просить застосувати неналежний спосіб захисту.

Виходячи з вищезазначеного, оцінюючи та досліджуючи докази в їх сукупності, суд вважає що відсутні законні підстави для задоволення позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст.141 ЦПК України витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 77-81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 з 28.11.2011 року по 22.05.2013 року у квартирі АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 13.06.2018 року.

СУДДЯ: