№ 74640428, 07.06.2018, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4153/17 Суддя першої інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнка Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа № 826/4153/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 07.02.2017 № 194-0 «Про звільнення ОСОБА_2

Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу масово - роз'яснювальної роботи управління комунікацій з громадськістю Департаменту комунікацій Державної фіскальної служби України.

Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5600,00 грн.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року видано три виконавчі листи: 1) на негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді, 2) стягнення заробітку в межах одного місяця, 3) стягнення заробітку за час всього вимушеного прогулу.

02 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із клопотанням про вирішення заяви від 26 жовтня 2017 року про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року у справі №826/4153/17, яким задоволено позовні вимоги про поновлення на роботі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду про поновлення на роботі відповідачем не виконано.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року в задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про встановлення судового контролю за його виконанням.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що до теперішнього часу вказане судове рішення суду Державною фіскальною службою України не виконано, він до роботи не допущений.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому зазначається, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень у справі можна під час прийняття постанови у справі. У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі у задоволенні такої заяви необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про здійснення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення та враховуючи, що встановлення зазначеного зобов'язання є правом суду, а не його обов'язком.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Контроль за виконанням судового рішення здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Суд вирішує питання про встановлення судового контролю з метою надання додаткових гарантій виконання судового рішення.

По зазначеній справі не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання.

Судом першої інстанції встановлено, що судовий контроль не встановлювався при ухваленні постанови від 06 грудня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав виконавчі листи на примусове виконання постанови суду.

Доказів на підтвердження здійснення позивачем дій щодо виконання постанови суду від 06 грудня 2017 року шляхом пред'явлення виданих судом виконавчих листів до органів державної виконавчої служби та органів казначейства позивачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Твердження позивача викладені в заяві, що відповідач ухиляється від виконання постанови не знайшли свого підтвердження доказами, які наявні в матеріалах справи.

Крім того колегія суддів зазначає, що питання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень відповідача у справі подати суду звіт про виконання постанови суду вирішується цією ж постановою при розгляді справи по суті, а не на підставі заяви позивача після завершення розгляду справи.

У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2016 року у справі №755/11313/15 (К/800/44643/15).

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов'язань у межах відповідної справи.

Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов'язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Натомість, захист прав позивача внаслідок рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду передбачено положеннями ст. 383 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заходи, можливість застосування яких передбачена ст. 382 та ст. 383 КАС України, за своєю правовою природою є різними.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 12 червня 2018 року.