Decision № 74508044, 05.06.2018, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р.Справа № 922/883/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ - ДАЛЬНОБОЙ", м. Київ до Фірми "НЕМО ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків про стягнення 28223,40 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ - ДАЛЬНОБОЙ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фірми "НЕМО ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 27049,00 грн., 3% річних у розмірі 244,55 грн. та втрат від інфляції у розмірі 929,85 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем зобов'язання по усному договору належним чином не були виконанні, у встановлені строки розрахунки з позивачем в повному обсязі за придбаний товар здійсненні не були. В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 173, 174, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 03.05.2018 об 11:00.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 03.05.2018 та від 21.05.2018 розгляд справи по суті відкладався.

Відповідач надіслав на електронну адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 942 від 23.04.2018), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з посиланням на незрозумілість розрахунків заборгованості, які зроблені позивачем; відсутність доказів, які б підтверджували початкове сальдо у акті звірки взаєморозрахунків у розмірі 20434,00 грн.

Позивач надіслав на електронну адресу суду відповідь на відзив (вх. № 1134 від 21.05.2018), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також доводить до відома суду те, що відповідач сплачував товар за рахунком-фактурою № ЕТИ-0616124 від 16.06.2017, видатковою накладною № ЕХА 0622290 від 22.06.2017 та за видатковою накладною № ЕХА 0622289 від 22.06.2017. Крім того, відповідач вказує, що у зв’язку з частковою оплатою відповідачем отриманого товару сума боргу становить 27049,00 грн.

Відповідь на відзив аналогічного змісту від позивача надійшла на адресу суду 21.05.2018 (вх. № 14737 від 21.05.2018).

У письмових поясненнях (вх. № 1262 від 04.06.2018) відповідач підтримує правову позицію у спорі по даній справі, викладену у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання 05.06.2018 сторони своїх уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили, хоча судом направлені на адреси останніх, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань копії ухвал від 21.05.2018 про відкладення розгляду справи по суті на 05.06.2018 об 11:30 та про отримання яких свідчать долучені до матеріалів справи зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторін повідомлено належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, а неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно позову позивач вказує, що між сторонами існувала усна домовленість щодо поставки товару, за якою позивач, як постачальник, зобов’язувався передати у власність покупця товар - шини вантажні, відповідної кількості, якості та в обумовлений термін, а відповідач, як покупець, прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у рахунках та видаткових накладних. Сторони домовились, що повна оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача після отримання товару. Саме на виконання зазначеної домовленості позивач здійснив поставку товару відповідачу. Про поставку товару свідчать підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ - ДАЛЬНОБОЙ" та Фірмою "НЕМО ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, а також скріплені печатками зазначених підприємств, видаткові накладні № ЕХА 0614229 від 15.06.2017, № ЕХА 0615113 від 15.06.2017, № ЕХА 0622290 від 22.06.2017, № ЕХА 0622289 від 22.06.2017, № ЕХА 0627297 від 27.06.2017, № ЕХА 0704219 від 04.07.2017, № ЕХА 0706151 від 06.07.2017, № ЕХА 0815351 від 15.08.2017, № ЕХА 0816199 від 16.08.2017 та № ЕХА 0907332 від 31.08.2017. Однак, відповідач у повному обсязі за отриманий товар не розрахувався.

Також, позивачем в обґрунтування позовних вимог надано до суду копії наступних документів: довіреності № 19 від 15.06.2017, рахунку-фактури № ЕТИ-0616124 від 16.06.2017, рахунку-фактури № ЕТО-0627106 від 27.06.2017, рахунку-фактури № ЕТО-0627115 від 27.06.2017, рахунку-фактури № ЕХА-0706072 від 06.07.2017, рахунку-фактури № ЕХА-00815092 від 11.08.2017, рахунку-фактури № ЕХА-0816079 від 16.08.2017, довіреності № 30 від 15.08.2017, рахунку-фактури № ЕХА-0831089 від 31.08.2017, довіреності № 32 від 31.08.2017, рахунку-фактури № ЕХА-0920068 від 20.09.2017.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 27049,00 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, як вказує позивача, у зв’язку з простроченням зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати товару, ним на підставі відповідних положень Цивільного кодексу України додатково нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 244,55 грн. та втрат від інфляції у розмірі 929,85 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підтвердження існуючої заборгованості позивач посилається на акт звірки взаємних розрахунків № б/н за період 01.06.2017 - 26.09.2017 підписаний лише позивачем, за яким початкове сальдо складає 20434,00 грн., а загальна сума заборгованості відповідача становить 40595,00 грн.

Також, позивач посилається на акт звірки взаємних розрахунків № б/н за період 01.06.2017 - 19.02.2018 підписаний лише позивачем, за яким початкове сальдо також складає 20434,00 грн., а загальна сума заборгованості відповідача становить 35205,00 грн.

Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій на суму 20434,00 грн.

При цьому, позивач надає банківську виписку з рахунку № 26005030806900 за період з 02.08.2017 до 01.11.2017, якою підтверджується факт перерахування відповідачем грошових коштів позивачу розмірі 35500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що посилання позивача в обґрунтування факту наявності у відповідача заборгованості на акти звірки взаємних розрахунків є безпідставними, оскільки, по-перше, дані акти відповідачем не були підписані, по-друге, акт звірки взаєморозрахунків в розумінні ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є первинним документом, що засвідчує факт здійснення тієї чи іншої господарської операції.

Також, суд зазначає, що видаткова накладна № ЕХА0927252 від 21.09.2017 не була підписана відповідачем, а банківська виписка з особового рахунку засвідчує факт перерахування коштів відповідачем у розмірі 35500,00 грн.

Крім того, у тексті самої позовної заяви позивач вказує, що станом на 19.02.2018 сума боргу у розмірі 35205,00 грн. не може бути в повному обсязі стягнута з відповідача, оскільки до акту звірки включена видаткова накладна № ЕХА 1108194 від 07.11.2017 на суму 6610,00 грн., яка не підлягає стягненню, так як позивачем за видатковою накладною № ЕХА 1108194 від 07.11.2017 на суму 6610,00 грн. не проводилось досудове врегулювання спору, претензія щодо оплати боргу не відправлялась, так як відповідачем не оформлено належним чином первинну документацію, та не підписано видаткову накладну на отримання товару № ЕХА 1108194 від 07.11.2017 на суму 6610,00 грн. Також, вказує, що відповідачем не підписано видаткову накладну № ЕХА 0927252 від 21.09.2017 на суму 1546,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність позивачем в межах даної справи належними та допустимими доказами наявності заборгованості в розмірі 27049,00 грн.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст.129 ГПК України, у зв’язку з чим судовий збір у розмірі 1762,00 грн. покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ - ДАЛЬНОБОЙ" (юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5, кімн. 312; фактична адреса: 02089, м. Київ, вул. Радистів, 73 А; ідентифікаційний код 33212540).

Відповідач - Фірма "НЕМО ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 61202, АДРЕСА_1; фактична адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 29, ідентифікаційний код 22625835).

Повне рішення складено 06.06.2018 р.

Суддя ОСОБА_1