
Справа № 545/1624/17
Провадження № 1-кп/545/52/18
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.06.2018 року. Полтавський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді – Гальченко О.О.,
при секретарі – Артеменко А.,
з участю прокурора – Андрущенка С.С.,
з участю захисника - ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання прокурора про продовження підсудному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
в с т а н о в и в :
Прокурор в судовому засіданні 04.06.2018 року усно заявив клопотання в порядку ст. 331 ч. 3 КПК України про продовження підсудному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 2 місяці, обґрунтувавши наявними ризиками встановленим при його обранні підсудному, які не відпали і на даний час та є об»єктивними, бо існують в матеріалах кримінального провадження, що передбачені п. 1, 2, 3, 4 ст. 177 КПК України та підтверджені ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 13.02.2018 року, бо на даний час ризики навіть не зменшилися.
Підсудний та його захисник ОСОБА_1 заперечили дане клопотання з підстав стану здоров»я підсудного, який потребує лікування не в умовах СІЗО та одночасно вказали, що заставу ні він ні його родичі не зможуть внести. Крім цього, встановлені ризики, на які посилається прокурор ним не доведені.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м»яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши наявність ризиків згідно доказів наданих прокурором, суд вважає, що, враховуючи особу обвинуваченого, його вік, сімейний та матеріальний стан, наявність існування встановлених судом ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ст. 177 КПК України, оцінюючи сукупність вказаних обставин, а саме : вагомість наявних доказів щодо вчинення кримінальних правопорушень та їх тяжкість, у вчиненні яких він обвинувачується, передбачених ст. 185 ч. 2, 263 ч. 1, 185 ч.1, 185 ч.3, 263 ч.1, 360, 185 ч.2 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушеннях, застосування більш м»яких запобіжних заходів є неможливим, а тому, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора згідно ч. 1 ст. 197 КПК України, а саме продовження для підсудного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 27, 176, 177, 183, 194-197, 201 КПК України, суд, -
у х в а л и в :
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підсудному – задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, обраний ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 13.02.2018 року та продовжений ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області, продовжити на 60 днів до 03 серпня 2018 року включно.
Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала надрукована суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.
Суддя: ОСОБА_3
The court decision No. 74469211, Poltava District Court of Poltava Oblast was adopted on 05.06.2018. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find necessary information easily.
This decision relates to case No. 545/1624/17. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: