Court ruling № 74468340, 01.06.2018, Rubizhne City Court of Luhansk Oblast

УХВАЛА

01.06.2018 425/3545/16-к

1-кс/425/530/18

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Синянської Я.М.

при секретарі

судового засідання ОСОБА_1

за участю прокурора Щукіна О.О.

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рубіжне Луганської області заяву про самовідвід судді Рубіжанського міського суду Луганської області Козюменської Валерії В`ячеславівниу кримінальному провадженні № 425/3545/16-к, № 1-кп/425/281/18 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 за ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження Рубіжанського міського суду Луганської області надійшла зазначена заява.

В обґрунтування поданої заяви про самовідвід суддя посилається на те, що 14.11.2016 відповідно до автоматизованого розподілу судових справ між суддями до неї надійшло кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 за ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України. Відповідно до реєстру досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні одним із свідків зазначено ОСОБА_5. 25.04.2017 відповідно до автоматизованого розподілу судових справ між суддями до неї надійшло кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, у даному кримінальному провадженні судом встановлено вину ОСОБА_5 у дачі завідомо неправдивих показань в якості свідка під час провадження досудового слідства, поєднаного зі штучним створенням доказів захисту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 за ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України, та ухвалено обвинувальний вирок. Враховуючи те, що нею дана оцінка пояснень ОСОБА_5 у іншому кримінальному провадженні, який є свідком захисту ОСОБА_4, суддя Козюменська В.В. вважає, що зазначене унеможливлює її подальший розгляд даного кримінального провадженні.

У судове засідання суддя Козюменська В.В., скориставшись своїм правом, для дачі пояснень не з’явилася. Судом з урахуванням викладеного, положень ст. 81 КПК України, визнано можливим розгляд заяви за її відсутності.

Обвинувачені, захисники у судове засідання не з'явились, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності зазначених осіб.

У судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення заяви про самовідвід. У заперечення зазначив наступне, що свідка ОСОБА_5, який був допитаний на досудовому слідстві і внесений до реєстру, сторона обвинувачення не заявляла для допиту у даному кримінальному провадженні, і не бажає заявляти клопотання про його допит, вони не будуть опиратись на його показання для доведенності вини обвинуваченого ОСОБА_4 Зауважив, що дане кримінальне провадження розглядається дуже тривалий час.

Потерпілий ОСОБА_2 заперечував проти задоволення даної заяви, не бачив підстав для недовіри судді, зазначив, що дане кримінальне провадження вже розглядається майже десять років, і це все є затягуванням його розгляду.

Розглянувши подану заяву, заслухавши думку учасників судового засідання, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від17 липня 1997 року) «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку».

Пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК України, передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно з вимогами ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб'єктивного критерію, але й об'єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (Рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).

Згідно із практикою ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 у справі "Білуга проти України", від 28.10.1998 у справі "Ветштайн проти Швейцарії" тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою (справи "Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарії", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви").

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається свідчить про неупередженість суду; судом створено достатні гарантії для усунення підстав і навіть потенційної можливості побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Згідно з п.1.1 «Бангалорські принципи поведінки суддів» від 19.05.2006, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою.

У пукті 2.5 «Бангалорські принципи поведінки суддів» зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Стаття 15 Кодексу суддівської етики затвердженого на XI з'їзді суддів України 22.03.2013 року зазначає, що: «Неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді».

Підстав, які б унеможливлювали винесення об'єктивного рішення у справі, або того, що у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді Козюменської В.В., судом не встановлено.

Враховуючи викладене, маючи на меті безумовне забезпечення гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод розгляду справи незалежним та безстороннім судом, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про самовідвід.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 75, 80-82, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про самовідвід судді Рубіжанського міського суду Луганської області Козюменської Валерії В`ячеславівниу кримінальному провадженні №425/3545/16-к, № 1-кп/425/281/18 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 за ч.1 ст. 28, ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 190 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Суддя Я.М. Синянська