Court ruling № 74411709, 30.03.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

30 березня 2018 р.Справа №804/2330/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши заяву ОСОБА_1, Комунального закладу «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» Дніпропетровської обласної ради» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, Комунального закладу «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» Дніпропетровської обласної ради» до Дніпропетровської обласної ради, третя особа: Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1, Комунальний заклад «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» Дніпропетровської обласної ради (далі – позивачі) з адміністративним позовом до Дніпропетровської обласної ради» (далі – відповідач), третя особа: Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної ради з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської обласної ради від 16.03.2018 р. № 330-12/VII 12-ої сесії 7-го скликання в частині прийняття рішення про реорганізацію Комунального закладу «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» Дніпропетровської обласної ради» (юридична адреса: вул. Яружна, буд. 49а, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094) шляхом приєднання до Комунального підприємства «Молодіжний центр міжнародного партнерства, позашкільної та неформальної освіти «Освіторіум» Дніпропетровської обласної ради» (юридична адреса: вул. Лазаряна, буд. 2, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000) під час розгляду «Питання діяльності окремих обласних комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області».

Разом з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Дніпропетровської обласної ради від 16.03.2018 р. № 330-12/VII та заборони третім особам вчиняти певні дії, а саме: здійснювати заходи щодо приймання-передачі майна КЗ «ДДЮЦМС» ДОР; проводити інвентаризацію майна КЗ «ДДЮЦМС» ДОР; складати передавальний акт; створювати комісію з реорганізації КЗ «ДДЮЦМС» ДОР.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що на даний час існує нагальна потреба у застосуванні судом заходів забезпечення позову. Рішення суб’єкта владних повноважень містить очевидні ознаки протиправності. Не зважаючи на це, відповідачем здійснюються протиправні дії, пов’язані з виконанням оскаржуваного рішення, строк виконання якого до 22.05.2018 р. В зв’язку з наведеним, існує очевидна небезпека, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із частиною 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення субєкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши клопотання позивача в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення, виходячи з положень ст.150 КАС України, суд приходить до висновку, що в разі забезпечення позову в даній справі шляхом, зазначеним позивачем, суд фактично задовольнить позовні вимоги без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, в заявленому клопотанні позивачем не доведено мотивів та підстав очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Протиправність рішення суб’єкта владних повноважень - відповідача - підлягає встановленню в ході розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про заборону третім особам вчиняти певні дії, а саме: здійснювати заходи щодо приймання-передачі майна КЗ «ДДЮЦМС» ДОР; проводити інвентаризацію майна КЗ «ДДЮЦМС» ДОР; складати передавальний акт; створювати комісію з реорганізації КЗ «ДДЮЦМС» ДОР. Задоволення клопотання позивача призведе до покладення певного обов'язку на особу, яка не є відповідачем у справі, що також суперечить інституту забезпечення позову, оскільки визначені форми забезпечення позову стосуються саме суб'єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі.

Також з матеріалів справи вбачається, що строк виконання рішення ще не сплив. Вказане свідчить про передчасність звернення з заявою про забезпечення позову.

З наведених обставин суд вважає, що підстави для забезпечення позову в зазначених позивачем межах відсутні, клопотання про забезпечення позову є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 157 156, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, Комунального закладу «Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва» Дніпропетровської обласної ради до Дніпропетровської обласної ради, третя особа: Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Ухвала набуває законної сили у відповідності до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2