Decision № 74393430, 29.05.2018, Shevchenkivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Dzerzhynskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 638/14547/15-ц

Провадження № 2/638/2039/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

( заочне)

29.05.2018 м. Харків Дзержинський районний суду м. Харкова в складі

головуючого судді Штих Т.В.,

секретаря Тарасовій О.П.,

розглянувши цивільну справу за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів, визнання спадщини відумерлою, визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач – керівник Харківської місцевої прокуратури №1 звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова 31.08.2015 з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнення до позову від 20.05.2016, просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24.07.2012, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу| орішним С.В. за №1612, укладений між ОСОБА_3 Родіон(вжж) та ОСОБА_2, Визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, серія та номер: 293, виданий 18.12.2015, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнати спадщину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відумерлою, визнати право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015220480001637 за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, встановлено, що 18.12.1989 ОСОБА_6 вніс повну вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка перебувала у власності Житлового кооперативу «Роща-5» та набув таким чином право власності на неї. 14.08.1994 ОСОБА_6 помер.

Під час строку, встановленого для прийняття спадщини (6 місяців) жоден спадкоємець за законом не прийняв спадщину, заповіт померлий не складав.

У 1999 році ОСОБА_7 правлінням житлового кооперативу «Роща-5» квартира була надана у користування. ОСОБА_8 разом з матір’ю (ОСОБА_7В.) користувалися квартирою протягом 12 років. ОСОБА_7 26.01.2012 померла і в квартирі проживала її донька.

ОСОБА_9 звернулась до суду з позовом про набуття права власності на квартиру за набувальною давністю, проте рішенням Дзержинського районного суду від 21.11.2014, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03.03.2015, у задоволенні позову їй відмовлено.

Крім того, з позовом про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом звернулась ОСОБА_10, яка зазначила, що проживала на утриманні ОСОБА_6

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2012 позов ОСОБА_3 задоволено. Право власності на квартиру було зареєстровано за останньою 07.06.2012.

Проте під час розслідування встановлено, що ОСОБА_3 з ОСОБА_6 не проживала та на його утриманні не перебувала. Ухвалою Московського районного суду 11.09.2012 заочне рішення суду скасовано, справу призначено до розгляду.

Ухвалою від 04.12.2012 суд залишив позовну заяву ОСОБА_11 без розгляду.

Вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2012, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 відчужено ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2.

В подальшому, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна квартира відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2015 на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 у вказану квартиру не переїжджала, не проживала у спірній квартирі і ОСОБА_3 Фактично у квартирі мешкала третя особа – ОСОБА_8

Крім того, право власності за ОСОБА_2 було зареєстровано лише 16.03.2015. Вказані обставини свідчать про те, що зазначений договір був укладений з метою неправомірного володіння вказаною квартирою після скасування судового рішення, на підставі якого було неправомірно набуто право власності.

З урахуванням викладеного можна зробити висновок про те, шо вказаний правочин має ознаки правочину, що порушує публічний порядок та укладений всупереч інтересам держави і суспільства, (ст.228 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 неправомірно заволоділа вказаною квартирою та не мала права на її відчуження, вказаний договір купівлі продажу суперечить вимогам цивільного законодавства, отже підлягає визнаною недійсним.

Представник Харківської міської ради, повідомлений належним чином про час та день слухання справи, в судове засідання не з’явився, надав до суду пояснення в яких просив позов прокуратури задовольнити.

Відповідачі, повідомлені належним чином, в судові засідання не з’являлись, про причини неявки не повідомляли, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток, що підтверджується рекомендованою поштовою кореспонденцією, яку долучено до матеріалів справи. Доказів, які б підтверджували поважність причини неявки не надали, представників, який би діяв від їх імені до суду не направили. Заяви про перенесення розгляду справи або розгляд справи за її відсутністю не представили. Оскільки з причини неявки відповідачів неодноразово відкладалися судові засідання, суд вважає, що підстави для відкладення розгляду справи, відсутні та продовжує розгляд справи за відсутністю відповідачів, на підставі наявних в матеріалах справи доказів. За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч.4 ст. 223, ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування позову, вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015220480001637 за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, встановлено, що 18.12.1989 ОСОБА_6 вніс повну вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка перебувала у власності Житлового кооперативу «Роща-5» та набув таким чином право власності на неї. 02 листопада 1994 ОСОБА_6 помер.

Під час строку, встановленого для прийняття спадщини (6 місяців) жоден спадкоємець за законом не прийняв спадщину, заповіт померлий не складав.

У 1999 році ОСОБА_7 правлінням житлового кооперативу «Роща-5» квартира була надана у користування. ОСОБА_8 разом з матір’ю (ОСОБА_7В.) користувалися квартирою протягом 12 років. ОСОБА_7 26.01.2012 померла і в квартирі проживала її донька.

ОСОБА_9 звернулась до суду з позовом про набуття права власності на квартиру за набувальною давністю, проте рішенням Дзержинського районного суду від 21.11.2014, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03.03.2015, у задоволенні позову їй відмовлено.

Крім того, з позовом про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом звернулась ОСОБА_10, яка зазначила, що проживала на утриманні ОСОБА_6

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2012 позов ОСОБА_3 задоволено. Право власності на квартиру було зареєстровано за останньою 07.06.2012.

Проте під час розслідування встановлено, що ОСОБА_3 з ОСОБА_6 не проживала та на його утриманні не перебувала. Ухвалою Московського районного суду 11.09.2012 заочне рішення суду скасовано, справу призначено до розгляду.

Ухвалою від 04.12.2012 суд залишив позовну заяву ОСОБА_11 без розгляду.

Вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2012, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 відчужено ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2.

Право власності за ОСОБА_2 було зареєстровано лише 16.03.2015.

В подальшому, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна квартира відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2015 на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

За загальним правилом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1–3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 330 ЦК України майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З урахуванням викладеного можна зробити висновок про те, шо вказаний правочин має ознаки правочину, що порушує публічний порядок та укладений всупереч інтересам держави і суспільства, з метою незаконного заволодіння об’єктом нерухомого майна – квартири (ст.228 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 неправомірно заволоділа вказаною квартирою та не мала права на її відчуження, вказаний договір купівлі-продажу від 24.07.2012 №1612 суперечить вимогам цивільного законодавства, отже підлягає визнанню недійсним.

Оскільки договір купівлі-продажу від 24.07.2012 №1612, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним (перший договір), то не мають правових підстав для подальшого існування інші договори купівлі-продажу – договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, серія та номер:293, від 18.12.2015, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або іншою особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Даний висновок щодо застосування положень ст. 388 ЦК України міститься в постановах Верховного Суду України від 28.03.2012, 04.07.2012 та 16.04.2014.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім.випадків, встановлених Конституцією та законом.

Разом з цим, органом місцевого самоврядування не вжито заходів представницького характеру щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3.

На підставі ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1277 Цивільного кодексу України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно-за місцем його місцезнаходження.

Відповідно до ч.1 ст.10 зазначеного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закріплено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначається законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 по справі щодо офіційного тлумачення положень вимог чинного законодавства: під представництвом прокуратурою України інтересів держави в суді за змістом статті 131-1 Конституції України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. В основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист права власності та господарювання, тощо. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Статуту територіальної громади міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 04.07.2007 № 121/07 та зареєстрованого згідно з свідоцтвом № 2 від 16.07.2007 Харківським міським управлінням Міністерства юстиції України, міська рада є представницьким органом територіальної громади, що здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України і законами України, а також приймає від її мені рішення.

Представництво прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради обумовлено необхідністю збереження та примноження комунальної власності територіальної громади м. Харкова, створення умов для ефективного її використання, забезпечення дохідної частини бюджету міста, що відповідає завданням, покладеним на позивача, вищезазначеним рішенням Харківської міської ради.

Враховуючи вищевикладене та встановлені судом обставини справи, суд вважає доведеними вимоги позивача, тому вбачаються підстави для часткового задоволення позову.

Керуючись ст. ст.16, 203, 228,388, 1277 ЦК України, ст. 265, 280282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів, визнання спадщини відумерлою, визнання права власності – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі- продажу від 24 липня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за № 1612, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_14.

Визнати спадщину ОСОБА_6, померлого 02 листопада 1994 року – відумерлою.

Визнати право власності на квартиру за адресою м. Харків пр. Л. Свободи б. 46 кв. 218 за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради.

В іншій частині в задавлені позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно з кожного суму судового збору по сімсот чотири гривни 80 копійок з кожного на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом двадцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Т.В. Штих.