Decision № 74379002, 23.05.2018, Yampil District Court of Vinnytsia Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2018 р. Справа153/423/17

Провадження2/153/157/17-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Любинецької-Онілової А.Г.

секретар судового засідання Сарафімовська Т.О.

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3 РМЦПМСД - адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль Вінницької області

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. В ході судового розгляду збільшив позовні вимоги, про що подав заяву вх.№3533 від 22.05.2018. Вказав, що відповідно до наказу №195 від 01.09.2016 був прийнятий на посаду водія санітарного автомобіля. 02.09.2016 написав заяву про прийняття на роботу водієм санітарного автомобіля на ім’я керівника Ямпільського РМЦПМСД. Вказана посада та умови праці його повністю влаштовували. Позивач зазначив, що 01.03.2017 працівник відділу кадрів відповідача попросив його переписати заяву про прийняття на роботу, не пояснюючи причин, що він і зробив. Однак 03.03.2017 йому повідомили про те, що його звільнено та вручили трудову книжку із записом про звільнення на підставі п.2 ст.36 КЗпПУ, у зв’язку з припиненням строку трудового договору. Таке звільнення позивач вважає незаконним, оскільки в заяві про прийняття на роботу він не вказував про бажання влаштуватися на роботу на певний строк, а також посада водія санітарного автомобіля за своїм характером роботи і умовами її виконання не підпадає під умову, що потребує укладення трудового договору на певний строк. Крім цього, позивач вказав, що заяву про прийняття на роботу він писав 02.09.2016, а наказ винесено 01 вересня 2016 року, тобто раніше, аніж він написав заяву. В наказі зазначений період роботи до 03 березня 2017, однак це не відповідає дійсності, оскільки при прийнятті на роботу він не був ознайомлений з тим, що його приймають на певний строк і з наказом. Також в наказі є його підпис, але він не підписував вказаний наказ, тобто його підпис підроблений. Вважаючи своє звільнення безпідставним, позивач просить суд визнати звільнення його з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпПУ незаконним та зобов’язати відповідача поновити його на посаді водія санітарного автомобіля, визнати трудовий договір, укладений між ним та відповідачем безстроковим та недійсним в частині строковості, а також стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 47999 (сорок сім тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять) гривень 52 копійки та судові витрати, пов’язані з наданням йому правової допомоги, у сумі 40000 (сорок тисяч) гривень.

Позивач ОСОБА_1 позов підтримав. Пояснив суду, що в кінці липня 2016 року йому зателефонував ОСОБА_6 та запитав, чи бажає він працевлаштуватися на роботу до відповідача на посаду водія. Потім у нього була розмова з керівництвом, після чого він пройшов необхідну медичну комісію і написав заяву на прийняття його на роботу на посаду водія. У заяві строковості не зазначав. З 02 вересня 2016 року він приступив до роботи і так пропрацював до Нового року. Потім йому повідомили, що іспитовий термін, з яким його було прийнято на роботу, продовжено ще на два місяці. 03.03.2017 йому зателефонували з роботи, щоб повернути автомобіль. 01 березня 2017 року, за три дні до звільнення, йому сказали переписати заяву, в якій вже зазначався строковий договір і яку він писав під диктовку. Зазначив, що начальник відділу кадрів ОСОБА_7 своєю рукою дописала 03.03.2017 і 03.03.2017 були здійснені всі розрахунки. Своїх документів до цього часу він не отримав від відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2, яка діє на підставі ордера, серії КВ №278201 від 01.03.2017, позовні вимоги підтримала. Пояснила суду, що позивач ОСОБА_1 при прийнятті на роботу писав заяву про укладення трудового договору безстроково. 03.03.2017 його було звільнено. Це звільнення є незаконне, так як заява була переписана і замінена. Просила суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 РМЦПМСД – головний лікар Ямпільського РМЦПМСД ОСОБА_8, позовні вимоги не визнала. Пояснила суду, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу строком до 30.12.2016. Потім з ним було погоджено та продовжено угоду до 03.03.2017, надавши можливість ще попрацювати. Представник зазначила, що накази готує ОСОБА_7, а вона веде співбесіди із працівниками. ОСОБА_1 було прийнято на роботу на такий термін, так як була виробнича необхідність на період відсутності іншого водія. 31 серпня вона візувала заяву до 30 грудня 2016 року. ОСОБА_1 ознайомила з наказом про звільнення 28.02.2017, а фактично він працював до 03.03.2017 і в цього ж дня був розрахунок і видана йому трудова книжка. 01 вересня 2016 року зранку вона була на роботі.

Представник відповідача ОСОБА_3 РМЦПМСД адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі ордеру серії ВН №041813 від 27.06.2017 та договору-доручення про надання правової допомоги №13 від 27.06.2017, позовні вимоги не визнала. Пояснила суду, що ніякого порушення трудового кодексу не було при прийнятті на роботу ОСОБА_1 та його звільненні. Перша заява, яку писав позивач, була до 30.12.2016, тому, щоб покращити умови працівника, йому було запропоновано написати другу заяву.

Представник відповідача ОСОБА_3 РМЦПМСД адвокат ОСОБА_5, який діє на підставі ордеру серії ВН №040238 від 19.09.2017 та угоди №39 від 18.09.2017, позовні вимоги не визнав, пояснив суду, що ніякого порушення трудового кодексу не було при прийнятті на роботу ОСОБА_1 та його звільненні. Вказав, що цивільний позов подано позивачем 05.04.2017, однак відповідно до чинного законодавства строк звернення до суду з приводу звільнення встановлено в один місяць з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Наказ про звільнення був виданий позивачеві 28.02.2017, а трудова книжка 03.03.2017, тому позивач пропустив строк для звернення до суду. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суду надано письмові заперечення вх.№4303 від 13.07.2017, в яких представник відповідача ОСОБА_8 зазначила, що позиція позивача про його незнання про причини звільнення його з роботи є надуманою, оскільки позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія на визначений строк, встановлений за погодженням сторін з 01.09.2016 до 30.12.2016 на підставі його заяви. Після прохання ОСОБА_1 30.12.2016 про надання йому можливості ще попрацювати кілька місяців до початку весни, йому була надана така можливість і він за погодженням сторін пропрацював на посаді водія до 03.03.2017, тому і переписував заяву про прийняття на роботу. Звільнення ОСОБА_1 відбулося за наказом і йому були видані всі необхідні документи та проведено розрахунок. 01.03.2017 позивач не переписував заяву. Заяву про прийняття на роботу із зазначенням терміну прийому та звільнення з 01.09.2016 по 03.03.2017 позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні оглянув і визнав дійсність її походження, а саме – що вона написана ним власноручно. Просила в задоволенні позову відмовити.

19.02.2018 суду надано відзив вх.№1150, в яких представник відповідача ОСОБА_8 зазначила, що позиція позивача про його незнання про причини звільнення його з роботи є надуманою, оскільки позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія на визначений строк, встановлений за погодженням сторін з 01.09.2016 до 30.12.2016 на підставі його заяви. Після прохання ОСОБА_1 30.12.2016 про надання йому можливості ще попрацювати кілька місяців до початку весни, йому була надана така можливість і він за погодженням сторін пропрацював на посаді водія до 03.03.2017, тому і переписував заяву про прийняття на роботу. Звільнення ОСОБА_1 відбулося за наказом і йому були видані всі необхідні документи та проведено розрахунок. 01.03.2017 позивач не переписував заяву. Заяву про прийняття на роботу із зазначенням терміну прийому та звільнення з 01.09.2016 по 03.03.2017 позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні оглянув і визнав дійсність її походження, а саме – що вона написана ним власноручно. Також представник позивача зазначила, що цивільний позов подано позивачем 05.04.2017, однак відповідно до чинного законодавства вирішення трудового спору з приводу звільнення встановлено в один місяць з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Наказ про звільнення був виданий позивачеві 28.02.2017, а трудова книжка 03.03.2017, тому позивач пропустив строк для звернення до суду. Просила в задоволенні позову відмовити.

Із показань свідка ОСОБА_9 встановлено, що він працює юрисконсультом і до його обов’язків належить складання договорів, підписання наказів. Усі працівники підписують строкові трудові договори. Договори складаються в двох екземплярах. Він не складав ще жодного договору. Із ОСОБА_1 строковий трудовий договір не складав. Не пам’ятає коли підписував наказ №195. В 2016 році він підписав наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1, його заяви не бачив. Наказ оформляє інспектор з кадрів. Він підписував лише один наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 Про звільнення ОСОБА_1 також був лише один наказ. Книга реєстрації наказів ведеться інспектором з кадрів. Про те, що заява ОСОБА_1 переписана, йому нічого невідомо.

Із показань свідка ОСОБА_10 встановлено, що вона працює головним бухгалтером в Ямпільському РМЦПМСД і відповідно до своїх посадових обов’язків здійснює нарахування заробітної плати працівникам. Всі накази потрапляють до неї. Згідно наявних у неї документів, строковий трудовий договір із ОСОБА_1 був укладений з 02.09.2016 до 03.03.2017. У документах є копія наказу про звільнення ОСОБА_1, у якого був строковий контракт. По формі 1ДФ – це квартальна форма, подали інформацію за квартали скільки людина працювала. У неї є один наказ по 30 грудня 2016 року і під тим самим номером є інший наказ по 03.03.2017, які завірені відділом кадрів. Питання чому накази винесені одним і тим же числом – це запитання до відділу кадрів. Наказ на звільнення ОСОБА_1 з 03.03.2017 від 28.02.2017. Також зазначила, що їй невідомі обставини написання заяви. Посада водія була в тарифікації та передбачена штатним розписом. Довідку про нараховану та виплачену заробітну плату вона надавала. Форма цієї довідки стандартна. Для того, щоб звільнити працівника, необхідно виплатити остаточний розрахунок на день звільнення, і для цього необхідно п’ять днів.

Із показань свідка ОСОБА_7 встановлено, що вона працює начальником відділу кадрів Ямпільського РМЦПМСД. Зі ОСОБА_1 був дійсно укладений трудовий договір і по закінченню його дії ОСОБА_1 було звільнено. 31.08.2016 була заява ОСОБА_1 про прийняття його на роботу з 02.09.2016. На заяві візу ставила керівник ОСОБА_8, яка 31.08.2017 була на роботі. Після цього був винесений наказ про прийняття ОСОБА_1 на посаду водія з 02 вересня 2016 по 30 грудня 2016 року. Наказ вона виготовила 01.09.2016, яку дату поставила – не пам’ятає. При звільненні ОСОБА_1 в наказі писала дату звільнення – 03.03.2017. Переписати заяву ОСОБА_1 вона дала на підставі розпорядження керівника ОСОБА_8 Того, що говорить позивач, не було. ОСОБА_4 не пам’ятає, як позивач писав заяву і вона йому її не диктувала.

Із показань свідка ОСОБА_11 встановлено, що вона працює заступником головного лікаря з медичного обслуговування населення Ямпільського РМЦПМСД і їй відомо, що ОСОБА_1 працював на посаді водія з вересня 2016 року і ще два місяці в 2017 році. До своїх обов’язків відносився сумлінно. Заява на прийом на роботу ним писалася. ОСОБА_4 бачила заяву ОСОБА_1, але не пам’ятає чи був в ній зазначений кінцевий термін. Факт прийому на роботу ОСОБА_1 мав місце до того, як вона почала виконувати обов’язки головного лікаря. Заява ОСОБА_1 була про прийом на роботу і на ній була віза головного лікаря. Також свідок зазначила, що інспектор з відділу кадрів підійшла і сказала, що 30.12.2016 закінчується строк у ОСОБА_1 Свідку невідомо, чому заява ОСОБА_1 переписувалася. 01.03.2017 до неї підходила інспектор із відділу кадрів та просила підписати документи, датовані попереднім числом. Накази про прийняття на роботу ОСОБА_1 та про його звільнення її не просили підписувати. З наказом про прийняття на роботу ознайомлює керівник відділу кадрів. В заяві ОСОБА_1 строку про прийняття його на роботу не було. Це штатна посада і вона була постійною, а не на певний період. Віза на заяві була головного лікаря прийняти на роботу з і по. Наказ було винесено відповідно до цієї заяви з 02 вересня по 30 грудня 2016 року. В Ямпільському РМЦПМСД є штатний розпис, в який можуть вноситися зміни. Коли ОСОБА_1 приймали на роботу, було три посади водія, а був лише один водій на обслуговування м.Ямпіль та сіл. Тимчасово оформлених водіїв не було. Книги наказів ведуться з 2011 року.

Заяви, клопотання: клопотання позивача про витребування доказів, про допит свідків, про проведення судового засідання у режимі відеоконференції; заява позивача про розгляд клопотань без його участі; заява представника відповідача адвоката ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи; клопотання про витребування документів; клопотання про призначення експертизи; клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі адвоката ОСОБА_5; клопотання судового експерта про надання об’єктів дослідження; заява представника відповідача ОСОБА_5 про розгляд клопотання Київського НДІСЕ без участі представників відповідача; клопотання позивача про відновлення провадження у справі; клопотання представника відповідача про допит свідка; заява представника відповідача про залишення позовної заяви без задоволення; заява представника відповідача про допит свідків; заява представника відповідача про поновлення строків розгляду справи і призначення до розгляду справи по суті без участі представника відповідача; клопотання позивача та його представника про: витребування доказів від голови Ямпільської РДА у Вінницькій області, повторне витребування доказів та застосування заходів процесуального примусу, розгляд клопотань без участі захисника та відкладення підготовчого засідання, повернення цивільної справи з стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого судового засідання, проведення судового засідання у режимі відеоконференції, збільшення позовних вимог, попередній розрахунок судових витрат, виправлення технічної помилки та уточнення прохальної частини, призначення почеркознавчої експертизи, визнання факту, для з’ясування якого була призначена експертиза; клопотання представника відповідача про надання доказів.

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі, про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, про витребування доказів та виклик свідків, про призначення судової почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі, про відновлення провадження у справі, про що постановлено ухвали окремими документами.

В ході судового розгляду без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали, якими розглянуто відповідно до ст.222 ЦПК України клопотання позивача та його представника про: витребування доказів від голови Ямпільської РДА у Вінницькій області, повторне витребування доказів та застосування заходів процесуального примусу, розгляд клопотань без участі захисника та відкладення підготовчого засідання, повернення цивільної справи з стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого судового засідання, виправлення технічної помилки та уточнення прохальної частини, повторне клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (ч.5 ст.259 ЦПК України).

Судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Із копії наказу головного лікаря Ямпільського РМЦПМСД №195 від 01.09.2016 встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм автотранспортних засобів (санітарного автомобіля) Ямпільської АЗПСМ з 02.09.2016 до 03.03.2017 на підставі контракту, строк дії якого до 03.03.2017.

Із копії трудової книжки, заповненої 11.07.1974 на ім’я ОСОБА_1, встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з посади водія санітарного автомобіля Ямпільської АЗПСМ у зв’язку з припиненням строку трудового договору.

Із копії заяви ОСОБА_1 від 10.03.2017 встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільської місцевої прокуратури із заявою з приводу його звільнення з посади водія санітарного автомобіля Ямпільської АЗПСМ.

Із копії листа Могилів-Подільської місцевої прокуратури від 13.03.2017 встановлено, що ОСОБА_1 роз’яснено про те, що відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура не виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержання законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи здійснює Державна інспекція України з питань праці. Також ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду.

Із копії заяви ОСОБА_1 від 31.08.2016 встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до керівника Ямпільського РМЦПМСД з заявою про прийняття його на посаду водія Ямпільської АЗПСМ з 02.09.2016 по 03.03.2017.

Із довідки Ямпільського РМЦПМСД встановлено кількість вакантних посад водія автотранспортних засобів та зайнятих за сумісництвом на серпень у Ямпільському РМЦПМСД.

Із витягів із наказів: №120 від 23.02.2017, №56 від 06.02.2017, №1 від 03.01.2017 встановлено, що головному лікарю Ямпільського РМЦПМСД ОСОБА_8 надано відпустку: на 2 календарних дні з 23.02.2017 по 24.2017 за період роботи з 04.07.2016 по 03.07.2017; на 17 календарних днів з 06.02.2017 по 22.02.2017 за період роботи з 04.07.2011 по 03.07.2012; на 31 календарних днів з 03.01.2017 по 03.02.2017 за період роботи з 04.07.2016 по 03.07.2017.

Із копій наказів: №188 від 31.08.2016 та №248 від 30.12.2016 встановлено, що на заступника головного лікаря з медичного обслуговування населення, апарату управління ОСОБА_11 покладено виконання обов’язків головного лікаря Ямпільського РМЦПМСД на період відрядження ОСОБА_8 з 01.09.2016 по 30.12.2016 та на період основної щорічної та додаткової відпустки ОСОБА_8 з 03.01.2017 по 03.02.2017.

Із витягу із наказу №01-4-110 від 31.08.2016 встановлено, що головний лікар Ямпільського РМЦПМСД ОСОБА_8 з 01.09.2016 по 30.12.2016 відбула до м.Вінниці в Вінницький національний медичний університет імені ОСОБА_12 на спеціальний цикл.

Із копії Протоколу №5 засідання тарифікаційної комісії Ямпільського РМЦПМСД від 02.09.2016 встановлено, що на засіданні розглянуті документи водія ОСОБА_1 та встановлена йому доплата за класність на 2016 рік.

Із копії наказу №40 про припинення трудового договору від 03.03.2017 встановлено, що 03.03.2017 ОСОБА_1 звільнено з посади водія Ямпільської АЗПСМ на підставі п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).

Із копій податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 3, 4 квартали 2016 року, копій квитанцій та копії повідомлення про прийняття працівника на роботу встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на роботу на підставі наказу від 01.09.2016, початок роботи 02.09.2016, йому нараховувалася заробітна плата, з якої утримувався податок.

Із копії статуту «Ямпільського РМЦ ПМСД», затвердженого розпорядженням голови Ямпільської РДА, встановлено, що Ямпільський РМЦ ПМСД є комунальним закладом охорони, що надає первинну медико-санітарну допомогу населенню Ямпільського району та заснований на базі спільної власності територіальних громад Ямпільського району.

Із копії довідки про нараховану та виплачену заробітну плату вих.№01-2-591 від 12.05.2017, виданої Ямпільським РМЦ ПМСД, встановлено, що ОСОБА_1 в період з вересня 2016 по березень 2017 включно нараховувалася та виплачувалася заробітна плата.

Із копій наказів завідувача сектору охорони здоров’я Ямпільської РДА Вінницької області №12 та №13 від 10.03.2017 встановлено, що головному лікарю Ямпільського РМЦПМСД наказано передати з Ямпільської ЛА ЗПСМ автомобіль УАЗ в Цекинівську ЛА ЗПСМ, у зв’язку з виробничою необхідністю та з метою економії коштів та передачею автомобіля УАЗ Цекинівській ЛА ЗПСМ, вивести з штатного розпису Ямпільської ЛА ЗПСМ посаду водія в зв’язку з передачею автомобіля УАЗ Цекинівській ЛА ЗПСМ.

Із копії наказу головного лікаря Ямпільського РМЦПМСД №01-3-63 від 31.05.2017 встановлено, що з Ямпільської АЗПСМ виведено з штатного розпису посаду 1,0 водія, введено в штатний розпис посаду 1,0 техніка об’єднаних служб з обслуговування і поточного ремонту інженерних комунікацій.

Із досліджених оригіналів книг наказів встановлено, що у вказаних книгах містяться накази про прийняття та звільнення працівників Ямпільського РМЦПСД.

Із копії книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них встановлено, що ОСОБА_1 03.03.2017 отримав трудову книжку, у зв’язку із звільненням його з займаної посади.

Із повідомлення про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи №15528/17-34 від 29.01.2018 та повідомлення про неможливість надання висновку експертів №15529/17-32/15530/17-33 від 29.01.2018 встановлено, що проведення експертизи за наявними матеріалами неможливо.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає необґрунтованою заяву представника відповідача про те, що позивачем пропущено передбачений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Позовна заява направлена позивачем до суду поштою 29.03.2017, що підтверджено конвертом (а.с.13 том. 1), отже, передбачений ст.233 КЗпП України строк дотримано.

Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд вважає не доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог та має підстави для визнання звільнення позивача з роботи таким, що відповідає вимогам ст.36 КЗпП України й не порушує його прав та інтересів, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Ухвалою суду від 17.07.2017 (ас.с.166-169 т.1) витребувано у відповідача оригінал заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу із випробувальним строком по 30.12.2016. На виконання ухвали суду Ямпільський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги направив документ. У супровідному листі вих.№01-2-120 від 25.09.2017 (а.с.187 т.1) зазначено, що направляється оригінал заяви, датованої 31.08.2016 про прийняття на роботу на посаду водія ОСОБА_1. Вказаний документ направлено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.189 т.1). За вх..№6574 від 12.10.2017 (а.с.190 том 1) Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз направлено ОСОБА_5 (а.с.191 том 1), із якого слідує, що наданий суду документ не є оригіналом, а кольоровою копією заяви від 31.08.2016.

Із повідомлення експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №15529/17-32/15530/17-33 від 29.01.2018 (а.с.223-224 т.1), встановлено, що проведення експертизи за наявними матеріалами не можливо.

Оскільки відповідачем не подано експертам необхідного документу – оригіналу заяви ОСОБА_1, без якої провести експертизу неможливо, суд з урахуванням фактичних даних, отриманих із пояснень позивача (який підтвердив, що він особисто переписав заяву про прийняття на роботу), а також показань допитаних свідків, суд з урахуванням положень ст.109 ЦПК України та клопотання представника позивача частково визнає факт, для з’ясування якого проводилася експертиза – а саме, що заява про прийняття ОСОБА_1 на роботу, датована 31.08.2016 була написана ним особисто не 31.08.2016, а пізніше. Суд враховує також й ту обставину, що позивач також ухилився від подання експертам необхідних матеріалів – вільних зразків підпису, про що подав суду заяву вх.№370 від 16.01.2018 (а.с.215 том 1), в якій вважає, що немає сенсу подання ним зразків свого підпису.

Суд вважає недоцільним при вирішенні цього спору призначення судової почеркознавчої експертизи Наказів №195 від 01.09.2016 та №40 від 28.02.2017 з метою ідентифікації підпису позивача на них, виходячи із наступного. Підписання наказів, чи відмова від їх підписання є правом працівника. Факт підписання чи не підписання наказів позивачем при розв’язанні цього спору не має вирішального значення.

Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд вважає встановленим, що 31.08.2016 позивачем ОСОБА_1 було написано заяву про прийняття його на посаду водія Ямпільської АЗПСМ з 02.09.2016, пізніше позивач власноручно переписав заяву про прийняття його на роботу з 02.09.2016 по 03.03.2017, в якій зазначив дату її подання 31.08.2016. Позивач погодився на укладення із відповідачем строкового трудового договору з 02.09.2016, дія якого закінчилася 03.03.2017. Тобто між позивачем та відповідачем був укладений строковий трудовий договір, відповідно до якого позивача ОСОБА_1 прийнято на посаду водія санітарного автомобіля Ямпільської амбулаторії загальної практики сімейної медицини з 02.09.2016 по 03.03.2017, про що видано наказ №195 від 01.09.2016. Та обставина, що відповідачем раніше видавалися (чи не видавалися) або перевидавалися накази про прийняття позивача на роботу з іспитовим строком до 30.12.2016 (чи без такого) не має значення, оскільки при вирішенні цього трудового спору суд з’ясовує з яких підстав проведено звільнення позивача згідно з наказом №40 від 03.03.2017 і перевірити його відповідність законові.

Встановлено, що 03.03.2017 позивача звільнено з займаної посади, у зв’язку з припиненням строку трудового договору (п.2 ст.36 КУпП України) відповідно до наказу №40 від 03.03.2017, який видано уповноваженою посадовою особою – головним лікарем Ямпільського РМЦ ПМСД.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставою укладення строкового трудового договору стала заява позивача, яку він написав власноручно, що підтверджено у судовому засіданні самим позивачем та показаннями допитаних свідків. Доводи позивача про те, що при написанні його першої заяви про прийняття на роботу він не вказував строк і посада водія санітарного автомобіля за своїм характером роботи і умовами її виконання не підпадає під умову, що потребує укладення трудового договору на певний час, переписування позивачем заяви про прийняття його на роботу, не підтверджують того, що позивач не знав і не міг знати про укладання строкового трудового договору, оскільки в самій заяві позивач власноручно написав строк з 02.09.2016 по 03.03.2017.

Звільнення позивача у зв’язку із закінченням строку трудового договору не порушує гарантованого ст.43 Конституції України його права на працю, на яку вільно погоджується. Позивач дав вільну згоду на строкові трудові відносини із відповідачем, ця згода письмово підтверджена його заявою, поданою відповідачу до дати закінчення трудового договору, тобто до 03.03.2017. Відсутні докази про примушування позивача до написання вказаної заяви чи будь-які неправомірні дії щодо перешкоджання реалізації ним права на працю.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у день звільнення позивачеві було видано трудову книжку та проведені розрахунки.

Підстави для визнання звільнення позивача незаконним, поновлення його на роботі та визнання трудового договору, укладеним між позивачем та відповідачем безстроковим та недійсним в частині строковості - відсутні, а тому суд має підстави відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Оскільки відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі, тому позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню також не підлягають.

При вирішенні питання щодо судових витрат, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не має підстав для присудження позивачу судових витрат за рахунок відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення судових витрат. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З урахуванням наведених мотивів суд при вирішенні цього спору застосував такі норми права: ст.43 Конституції України, ст.ст.21, 36, 47, 232 КЗпП України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 263, 264, 265 ЦПК України і на підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.21, 36, 47, 232 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пунктів 15, 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Головуючий А.Г. Любинецька-Онілова