№ 74374528, 30.05.2018, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2222/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року (повний текст виготовлено 13 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у недоплаті позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2015 року по 27 липня 2017 року та одноразової грошової допомоги при звільненні;

стягнути з відповідача на користь позивача: суму недоплаченого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 50182,65 гривень; суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 36067,23 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у недоплаті ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2015 року по 27 липня 2017 року та стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_2 суми недоплаченого грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 50182,65 грн.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій апелянт просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Позивач зазначає, що предмет даного спору та спору, що розглядався у справі №826/26222/15 є відмінними.

Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив про наявність судових рішень, які набрали законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, які є аналогічними тим, що розглядаються у межах даної адміністративної справи.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Як вбачається зі змісту зазначеного положення, для застосування вказаної підстави для закриття провадження, постанова або ухвала суду, що набрали законної сили, мають бути винесені за результатами розгляду спору:

1) між тими самими сторонами;

2) що стосується одного й того самого предмету;

3) позов у справі заявлений з тих самих підстав.

Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі у частині, суд першої інстанції вказує, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2017 року у справі №826/26222/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково:

визнано протиправним та скасовано наказ від 23 жовтня 2015 року №1598 про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності;

визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30 жовтня 2015 року №2211 про звільнення ОСОБА_2 за порушення дисципліни;

визнано недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_2 про звільнення з органів внутрішніх справ за наказом від 30 жовтня 2015 року №2211;

поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора (за рахунок посади старшого інспектора з особливих доручень) відділу супроводження розслідувань Управління міжнародного розшуку та супроводження розслідувань Робочого апарату Укрбюро з 01 листопада 2015 року;

зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 листопада 2015 року по день ухвалення судового рішення.

Отже, за твердженням суду першої інстанції, справа №826/26222/15 є судовим рішенням у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Дійсно, позивачем у справі №826/26222/15 та у справі, що розглядається є ОСОБА_2, а відповідачем - Міністерство внутрішніх справ України.

Проте, предметом спору у справі №826/26222/15 було звільнення позивача з посади, поновлення його на посаді та, як наслідок, нарахування та виплата грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову у справі, що розглядається, позивач не погоджується з порядком обрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та одноразової грошової допомоги при звільненні, що здійснювалось на виконання судового рішення у справі №826/26222/15.

Тобто, адміністративний позов у справі, що розглядається, є наслідком виконання Міністерством внутрішніх справ України судового рішення у справі №826/26222/15.

Отже, такий позов за предметом спору та підставою звернення не є аналогічним спору у справі №№826/26222/15.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів.

Так, згідно з ст.. 320 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків суду першої інстанції нормам чинного законодавства України та обставинам, які суд вважає встановленими.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т АН О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст виготовлено 30.05.2018

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна, А.Ю. Кучма