Decision № 74321997, 21.05.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2018 року 13:30 № 826/13227/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомОСОБА_1доСлужби зовнішньої розвідки Українипро представники сторін:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, позивача: ОСОБА_1, відповідача: Орлюк В.М., ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби зовнішньої розвідки України (далі - відповідач, СЗРУ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.11.2017, просить визнати протиправною бездіяльність СЗРУ щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення та винагороди за тривалість безперервної військової служби, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену під час виплати одноразової грошової допомоги при звільнені суму у розмірі 57534,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення встановленого порядку нарахування одноразової грошової допомоги у разі звільнення та винагороди за тривалість безперервної військової служби не доплачена сума у вказаному розмірі.

Заперечення на позовну заяву обґрунтовані безпідставністю тверджень позивача про порушення встановленого порядку нарахування одноразової грошової допомоги у разі звільнення та винагороди за тривалість безперервної військової служби, у зв'язку з чим відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні відповідно до ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, 12.08.2016 наказом Голови СЗРУ № 368-ОС «По особовому складу по військовослужбовцям» позивача звільнено з військової служби за пп. «г» ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), з урахуванням ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в запас Збройних Сил України та виключено зі списків особового складу з 25.08.2016.

Наказом командира військової частини К1412 від 07.09.2016 № 43-ос припинено доступ позивача до державної таємниці з 26.08.2016 та припинено виплату надбавки за службу в умовах режимних обмежень.

З огляду на перебування позивача у день звільнення з військової служби на лікарняному, наказом Голови СЗРУ від 17.09.2016 № 433-ос внесено зміни до наказу Голови СЗРУ від 12.08.2016 № 368-ОС, яким змінено дату виключення позивача зі списків особового складу з 25.08.2016 на 18.09.2016.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії додаткової відомості від 27.09.2016 № 109/35 на виплату вихідної допомоги позивачу за вересень 2016 року, загальна сума такої виплати склала 107832,74 грн.

Листом від 05.05.2017 позивач звернувся до відповідача, в якому просив перерахувати недоплачену йому під час виплати одноразової грошової допомоги при звільненні суму у розмірі 7035,75 грн. на поточний рахунок у банку.

За результатами розгляду вказаного листа, листом від 02.06.2017 № 5/3/726ПБ відповідач повідомив позивачу, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень при обчисленні допомоги не враховувалась у зв'язку з припиненням її виплати у встановленому порядку з 26.08.2016 (наказ від 07.09.2016 № 43-ос), а максимальний розмір виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби може бути до 50% від установленого розміру, з огляду на що відповідач зазначив про те, що всі нарахування здійснені та виплачені позивачу відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому відсутні правові підстави для виплати позивачу 7035,75 грн.

Листом від 21.07.2017 позивач звернувся до відповідача і просив перерахувати недоплачену йому під час виплати одноразової грошової допомоги при звільненні суму у розмірі 5154,75 грн. на поточний рахунок у банку.

За результатами розгляду вказаного листа, листом від 23.08.2017 № 5/3/1203ПБ відповідач повідомив позивачу, що позиція СЗРУ щодо порушених у зверненні питань викладена у листі від 02.06.2017 № 5/3/726ПБ.

Не погоджуючись з відмовою у здійсненні відповідачем перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення та винагороди за тривалість безперервної військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Абзацом 2 п. 6 вказаного Положення встановлено, що надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

При цьому, відповідно до пп. 6.6.1 п. 6.6 Інструкції про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Служби зовнішньої розвідки України, затвердженої наказом Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 № 45 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.03.2008 за № 246/14937 (далі - Інструкція № 45), при звільненні військовослужбовців з військової служби грошове забезпечення виплачується їм по день виключення (включно) зі списків особового складу (з урахуванням пункту 6.2 цієї Інструкції).

Пунктом 1.3 Інструкції № 45 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців СЗР України визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пп. 5.4.4 п. 5.4 Інструкції № 45 військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, сума одноразової грошової допомоги обчислюється: з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою; з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед зарахуванням у розпорядження відповідного начальника у разі перебування військовослужбовця у розпорядженні на момент звільнення.

Як видно з матеріалів справи, грошове забезпечення, відповідно до вимог Інструкції № 45, обчислено позивачу за останньою штатною посадою по останній день служби - по день виключення (включно) зі списків особового складу, тобто 18.09.2016.

В той же час, з огляду на те, що наказом від 07.09.2016 № 43-ос припинено доступ позивача до державної таємниці з 26.08.2016 та, відповідно, припинено виплату надбавки за службу в умовах режимних обмежень, суд вважає обґрунтованим не врахування відповідачем вказаної надбавки при виплаті грошової допомоги позивачу у разі звільнення.

Посилання ж позивача, як на підставу протиправності відмови у здійсненні перерахунку грошової допомоги у разі звільнення, у тому числі надбавки за службу в умовах режимних обмежень, на те, що наказ від 07.09.2016 № 43-ос видано з недотриманням установлених правил, судом до уваги не приймається, оскільки предметом спору в межах даної адміністративної справи є бездіяльність СЗРУ та зобов'язання відповідача здійснити відповідні нарахування та виплату, а не вказаний наказ.

Разом з тим, згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 Інструкції № 45 військовослужбовцям залежно від тривалості безперервної календарної військової служби за місцем служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби у таких розмірах, зокрема: за 25 років - 2 посадові оклади і оклади за військовим званням.

Пунктом 2 наказу Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 № 45 «Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Служби зовнішньої розвідки України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.03.2008 за № 246/14937, передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, передбачених пунктами 4.8 - 4.10, 4.17 - 4.21, 5.3 та 5.5 Інструкції, їх виплату провадити в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру.

Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що максимальний розмір винагороди за тривалість безперервної військової служби складає 50 відсотків установленого розміру.

Як видно з додаткової відомості від 27.09.2016 № 109/35, позивачу вказана допомога нарахована у розмірі 1881 грн. (1746 грн. (посадовий оклад) + 135 грн. (оклад за військовим званням) * 2 * 50%), тобто у розмірі 50 відсотків установленого розміру - 3762 грн. (1881 грн. * 2), у зв'язку з чим суд вважає правомірним нарахування відповідачем такої допомоги позивачу у розмірі 1881 грн.

Водночас, згідно з пп. 2 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Зі змісту вказаної норми видно, що здійснення преміювання військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в залежності від їх особистого вкладу в загальний результат служби є правом керівника державного органу.

Так, з наявної в матеріалах справи копії розрахунку місячного грошового забезпечення позивача за період з вересня 2015 року по вересень 2016 року видно, що при звільненні з військової служби позивачу призначено та виплачено грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, до складу якої входила також премія на рівні 80% у розмірі 1396,80 грн.

Твердження позивача про преміювання інших військовослужбовців у більшому розмірі, як на підставу для доплати позивачу 240% від посадового окладу, що становить 52380 грн., судом до уваги прийнято бути не може, оскільки, по-перше, здійснення преміювання є правом керівника державного органу, по-друге, будь-яких доказів на підтвердження того, що інші службовці отримали преміювання у вказаному або більшому розмірі, так само як і будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачем внесено такий самий або більший вклад в загальний результат служби в порівнянні з іншими службовцями, які отримали преміювання у більшому розмірі, позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене у сукупності, суд не вбачає належних правових підстав для визнання протиправною бездіяльності СЗРУ щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення та винагороди за тривалість безперервної військової служби та, відповідно, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену під час виплати одноразової грошової допомоги при звільнені суму у розмірі 57534,75 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 29.05.2018.

Суддя К.С. Пащенко