Decision № 74317543, 29.05.2018, Zhytomyr District Administrative Court

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Житомир справа № 806/1241/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання призначити пенсію,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить:

-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника;

-зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника з дати звернення про її призначення.

В обгрунування позову ОСОБА_1 зазначає, що вона з 07.05.1966 по 11.07.2017 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. Крім того, позивач вказує, що ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_2 був військовим пенсіонером та отримував пенсію за вислугу строків служби, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пенсійне посвідчення серія П № 116108 від 11.12.1995). 11 липня 2017 року ОСОБА_2 помер. Позивач зазначає, що пенсія її покійного чоловіка була основним джерелом коштів для забезпечення її життя та, що фактично вона перебувала на утриманні свого померлого чоловіка, в підтвердження даного факту вона додає до позовної заяви довідку військового комісара Бердичівського об’єднаного міського військового комісаріату № 38 від 24.07.2017 та довідку міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 7 за № 1019 від 25.07.2017.

28 липня 2017 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення їй пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Натомість Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 08.09.2017 № 1717/П-11 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії у разі втрати годувальника, у зв’язку з не підтвердженням факту перебування позивача на утриманні померлого ОСОБА_2.

Вважаючи дану відмову протиправною, а свої права порушеними позивач звернулась з даним позовом до суду.

Окрім того у позовній заяві позивач зазначає про свій тяжкий матеріальний стан, оскільки вона як пенсіонер отримує пенсію за віком, розмір якої не дозволяє їй продовжувати лікування, забезпечувати себе матеріально та виконувати обов'язки щодо утримання квартири. У зв'язку з цим позивач на підставі п.3 ч.1, ч.2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" просить звільнити її від сплати судового збору, як малозабезпечену особу, предметом позову якої є захист соціальних прав просить звільнити її від сплати судового збору через тяжкий матеріальний стан. В підтвердження свого матеріального становища позивач надає довідку про розмір пенсії від 22.01.2018 № 288/04-05-0, видану Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

За правилами ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Оскільки предметом розгляду у даній справі є захист соціальних прав та позивач надала докази, що підтверджують її тяжкий матеріальний стан, суд приходить до висновку про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження.

04 травня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що відповідно до листа міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 7 від 03.08.2017 № 460, надана позивачем для призначення пенсії довідка від 25.07.2017 № 1019 про перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого ОСОБА_2 була визнана недійсною. Окрім того, представник відповідача звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 до дня смерті проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить довідка Підлозіцьвської сільської ради Млинівського району Рівненської області від 13.07.2017 №201. У зв'язку із зазначеним, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 07.05.1966 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про шлюб серії І-РК № 295730 від 20.02.1974 (а.с.12).

Місце проживання ОСОБА_1 з 22.12.1982 та ОСОБА_2 з 02.06.1989 було зареєстроване за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 (Котовського)АДРЕСА_2 (а.с. 43-44, 57-58)

11 липня 2017 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.07.2017 серії І-ГЮ №208412.

До смерті ОСОБА_2 був військовим пенсіонером та отримував пенсію за вислугу строків служби, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсійне посвідчення серія П № 116108 від 11.12.1995 (а.с.59)

28 липня 2017 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення їй пенсії у разі втрати годувальника.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 04.08.2017 № 2469/03-21 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії у разі втрати годувальника. Відмова мотивована тим, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", право на пенсію в разі втрати годувальника має дружина (чоловік), які перебували на їх утриманні. Оскільки міським комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 7 відізвано довідку від 25.07.2017 № 1019 про перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого ОСОБА_2, тому у зв'язку з не підтвердженням факту перебування на утриманні померлого чоловіка, ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії в разі втрати годувальника (а.с.74).

Після цього позивач ще двічі зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України із зверненням з питання призначення пенсії у разі втрати годувальника, однак відповідач в листах від 08.09.2017 № 1717/П-11 та від 19.02.2018 № П-880, які є аналогічними за змістом листу 04.08.2017 № 2469/03-21, повідомляв позивачу, що згідно з надахи нею документів, підстави для призначення пенсії у разі втрати годувальника відсутні (49-50).

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву та подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо призначення пенсії у разі втрати годувальника регулюються правовими нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.

Так, відповідно до ст. 29 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII) пенсії в разі втрати годувальника сім’ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім’ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.

Згідно з ст. 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

При цьому, відповідно до п. "б" ч. 4, ст. 30 Закону № 2262-XII непрацездатними членами сім’ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю;

Статтею 31 Закону № 2262-XII визначено, що члени сім’ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім’ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Відповідно до п.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 для призначення пенсії в разі втрати годувальника подається, зокрема, довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні.

Крім того п. 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім’ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Судом встановлено, що до заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника, в якості документа, що засвідчує факт перебування на утриманні померлого ОСОБА_2, позивач додала довідку № 1019 від 25.07.2017, видану Міським комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 7.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що в листі від 03.08.2017 № 460, надісланому Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирської області, Міське комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 7 повідомило, що видана Міським комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 7 довідка № 1019 від 25.07.2017 вважається не дійсною у зв'язку з тим, що факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3, на момент смерті ОСОБА_2 встановити не можливо (а.с.69).

Зважаючи на те, що відповідно до ст. 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей померлих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні, а факт перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_2 не підтверджений належним чином, тому суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відмовляючи позивачу у призначені пенсії у разі втрати годувальника, діяло відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирської області під час розгляду справи доведено правомірність відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії у разі втрати годувальника.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 77, 90, 242-246, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя І.Е.Черняхович