№ 74292941, 08.05.2018, Lviv Regional Court of Appeal

Справа № 454/2424/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.

Провадження № 22-ц/783/230/18 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Мельничук О.Я., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представників ОСОБА_4 - ОСОБА_5,ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 13 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство «Кредобанк» про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 13.07.2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 присадибну земельну ділянку на АДРЕСА_1, придбану за час подружнього життя.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Iveco Turbo Daily», р.н.з. НОМЕР_1 та автомобіль марки «ГАЗ-322212 224», до відчуження р.н.з. НОМЕР_2.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати ОСОБА_4 боржником у розмірі 50 відсотків згідно рішення Сокальського районного суду від 24.12.2010 року у справі №2-1652/10 та стягнути з неї судові витрати в розмірі 6811 грн. 62 коп.

Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що під час шлюбу, 04.12.2007 року між ним та ПАТ «Кредобанк», з письмової згоди ОСОБА_4, укладено кредитний договір в інтересах сім'ї - для завершення будівництва на АДРЕСА_1, і кредитні кошти були використані саме для цієї мети, проте, за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість, яку рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 24.12.2010 року було стягнуто з нього у користь банку, а тому вважає, що цей борг за судовим рішенням повинен бути поділений між ним та ОСОБА_4 в рівних частках, шляхом визнання ОСОБА_4 боржником у розмірі 50 відсотків згідно рішення Сокальського районного суду від 24.12.2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 в підтримання апеляційної скарги, заперечення протилежної сторони, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (п.24), при поділі майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Судом встановлено, що предметом спору за зустрічним позовом ОСОБА_2 є заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з нього за судовим рішенням.

Цей борг перед банком він вважає об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки кредит був отриманий і використаний в інтересах сім'ї під час шлюбу, а тому половину цього боргу в порядку поділу як спільного майна подружжя просить визнати боргом ОСОБА_7

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність цієї вимоги позивача ОСОБА_2 за зустрічним позовом, оскільки в силу наведених вище норм СК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, боргові зобов'язання одного з подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, можуть враховуватись при поділі майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, однак, самі грошові кошти у виді боргу, які були предметом позики у договірних відносинах одного з подружжя з третіми особами, не можуть бути предметом поділу, як спільного майна подружжя, в порядку ст.ст.69 - 71 СК України.

Отже, висновки суду першої інстанції по суті вирішення зустрічного позову є правильними і не спростовуються доводами апеляційної скарги, судом в цій частині не було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду, в іншій частині - рішення суду не оскаржувалось, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 13 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 18 травня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Мельничук О.Я.

Ніткевич А.В.