Decision № 74286741, 29.05.2018, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/431/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання дій протиправними; визнання протиправним та скасування розрахунку № 62/18 від 03.02.2018 року, -

встановив:

05 березня 2018 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач, Укртрансбезпека) з позовними вимогами про визнання дій протиправними; визнання протиправним та скасування розрахунку № 62/18 від 03.02.2018 року, а саме:

- визнати протиправними дії старших державних інспекторів ВДК та нагляду за безпекою на наземному та водному транспорті Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ моделі 5337 реєстраційний номер НОМЕР_5 та причепом-бортовим-Е марки СЗАП реєстраційний номер НОМЕР_1, складання довідки №0016406 від 03.02.2018 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0000751 від 03.02.2018 року, акту №040565 від 03.02.2018 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та розрахунку №62/18 від 03.02.2018 року плати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає АДРЕСА_1 за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільного транспортного засобу марки МАЗ моделі 5337 реєстраційний номер НОМЕР_2 та причепом-бортовим-Е марки СЗАП реєстраційний номер НОМЕР_3;

- скасувати розрахунок №62/18 від 03.02.2018 року плати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає АДРЕСА_1 за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільного транспортного засобу марки МАЗ моделі 5337 реєстраційний номер НОМЕР_5 та причепом-бортовим-Е марки СЗАП реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою суду 07 березня 2018 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 27 березня 2018 року позивач недоліки адміністративного позову усунув.

Ухвалою від 29.03.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 17 квітня 2018 року на 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 17 квітня 2018 року розгляд справи відкладено на 22 травня 2018 року на 14 год. 00 хв.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначила, що 03 лютого 2018 року в період з 20 год. 25 в. по 20 год. 56 хв. посадовими особами відповідача проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки МАЗ моделі 5337 реєстраційний номер НОМЕР_2 та причепу - бортового - Е марки СЗАП реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4. За наслідками здійснення габаритно-вагового контролю посадовими особами відповідача складено довідку №0016406 від 03 лютого 2018 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0000751 від 03 лютого 2018 року, розрахунок плати за проїзд №62/18 від 03 лютого 2018 року та акт №040565 від 03 лютого 2018 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Позивач зазначає, що в серпні 2017 року вона передала її онуку ОСОБА_4 транспортний засіб марки МАЗ моделі 5337 реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом - бортовим - Е марки СЗАП реєстраційний номер НОМЕР_3 для здійснення ним підприємницької діяльності, а саме: надання послуг з перевезення вантажів. При проведенні перевірки саме ОСОБА_4 керував транспортним засобом та здійснював перевезення насіння соняшнику з села Сонячне Херсонської області до села Шевченкове Миколаївської області. Втім, посадові особи склали всі документи за результатами проведеного габаритно-вагового контролю на ім'я ОСОБА_1, а не на ім'я ОСОБА_4, який і допустив відповідні порушення. При цьому відповідно до товарно-транспортної накладної маса транспортного засобу складала 37,670 тон, що відповідно до п.5 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (затверджені постановою КМ України «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» №30 від 18 січня 2001 року, далі - Правила №30) є підставою для здійснення руху без отримання дозволу. При здійсненні габаритно-вагового контролю встановлено перевищення навантаження на другу вісь транспортного засобу на 600 кг або на 550 кг. З посиланням на норми Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил дорожнього руху (затверджені постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року), Правил №30, Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджений постановою КМ України від 27 червня 2007 р № 879, далі - Порядок №879) обґрунтовує правомірність своїх вимог. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про визнання дій протиправними; визнання протиправним та скасування розрахунку № 62/18 від 03.02.2018 року.

Представник позивача 22 травня 2018 року подав до суду клопотання про проведення судового засідання в порядку письмового провадження.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на адміністративний позов не надав, витребуваних ухвалою суду від 29 березня 2018 року матеріалів та документів не надав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення 23 квітня 2018 року поштового відправлення №0113512340040 (стосовно Державної служби України з безпеки а транспорті) та повідомленням про вручення 25 квітня 2018 року поштового відправлення №7300804034411 (стосовно Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті).

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч.5 ст.77 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.9 ст.205 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних доказів.

Розглянувши надані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справ, 03 лютого 2018 року державними інспекторами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на автомобільній дорозі М14 "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 203 км" було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів транспортним засобом марки МАЗ моделі 5337, реєстраційний номер НОМЕР_4 та причепом - бортовим - Е марки СЗАП, реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебував під керуванням ОСОБА_4 Власником даного транспортного засобу є ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 29.06.2013 р. та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 22.01.2014 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №040578 від 29.01.2018 р., яким зафіксовано наступні порушення: водій здійснював перевезення вантажу (насіння соняшникове) з Херсонської області до м. Миколаєва з порушенням вагових обмежень на одиничну вісь, чим порушив п. 22.5 ПДР; виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, а саме відсутній документ про внесення плати за проїзд.

У ході проведення перевірки було здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки МАЗ моделі 5337, реєстраційний номер НОМЕР_4 та причепу - бортового - Е марки СЗАП, реєстраційний номер НОМЕР_1, за результатами якого встановлено навантаження на осі транспортного засобу 6,500 т, 11,600 т, 9,800 т, 10 600 т, повна маса транспортного засобу 38,500 т., про що складено довідку № 0016406 від 03.02.2018 р.

На підставі вказаної довідки старшим державним інспектором ВДК ОСОБА_2 складено акт № 0000751 від 03.02.2018 р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого фактична маса транспортного засобу, що перевіряється, становить 38,500 т., нормативно допустима 40,000 т.; фактичні осьові навантаження 6,500 т., 11,600 т., 9,800 т, 10,600 т при нормативно допустимому навантаженні 11 т. на кожну вісь.

До акту № 0000751 від 03.02.2018 р. складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 62/18 від 03.02.2018 р. на суму 12,00 євро за перевищення фактичними ваговими параметрами навантаження на одиничну вісь транспортного засобу нормативних параметрів на 0,600 т., що складає 5,45% від параметрів нормативу, платником визначено ОСОБА_1

Не погоджуючись з оскаржуваним розрахунком та з діями відповідача при складанні матеріалів за результатами проведеної перевірки, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Підпунктами 15 та 27 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 8 цього Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879).

Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.12.2013 року № 1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 215/24992, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:

- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422;

- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що Укртрансбезпека в особі Чорноморського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки та його посадові особи уповноважені відповідно до вищенаведених Положення та Порядку № 879, здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, нараховувати плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких, перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій посадових осіб Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ моделі 5337 реєстраційний номер НОМЕР_5 та причепом-бортовим-Е марки СЗАП реєстраційний номер НОМЕР_1, складання довідки №0016406 від 03.02.2018 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0000751 від 03.02.2018 року, акту №040565 від 03.02.2018 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та розрахунку №62/18 від 03.02.2018 року плати ОСОБА_1 за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільного транспортного засобу марки МАЗ моделі 5337 реєстраційний номер НОМЕР_2 та причепом-бортовим-Е марки СЗАП реєстраційний номер НОМЕР_3 - є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи справу по суті решти порушених вимог, суд зазначає про наступне.

Так, відповідно до пп. 2 та 3 п. 1 Порядку № 879 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно пунктів 12, 13 та 14 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

28.07.2016 р. наказом Міністерства інфраструктури України №255 затверджено "Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування". (далі - Вимоги № 255)

Зазначені Вимоги № 255 встановлюють вичерпний перелік облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснив представник відповідача у судовому засіданні, габаритно - ваговий контроль транспортного засобу 29.01.2018 р. та за результатом якого складено спірний розрахунок, був здійснений на стаціонарному пункті вагово-габаритного контролю.

Частиною 2 розділу ІІІ Вимог № 255 передбачено, що стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати, зокрема, свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію ваг.

03.07.2014 року набрав чинності Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 1314-VII від 05.06.2014 року (надалі - Закон № 1314-VII), яким поняття "метрологічна атестація" не передбачено.

Пунктами 17 та 18 зазначеного Закону надається визначення поняттям "повірка" та "періодична повірка".

Так, періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого транспортного засобу вимірювальної техніки №380/М від 20.04.2017 р., яким встановлено, що засіб вимірювальної техніки (Ваги автомобільні тензометричні повісного зважування САВПВ-20) відповідає вимогам ДСТУ EN45501:2007 та паспорту ваг.

Відповідно до п. 12 Паспорту на стаціонарні автомобільні ваги, зазначені ваги для поосьового зважування САВПВ-20, зав. №0001 на основі результатів державної метрологічної атестації визнані гідними та допущені до експлуатації (свідоцтво про метрологічну атестацію №11 додається). Зазначений запис засвідчений підписом державного повірителя та печаткою.

Таким чином, довід позивача про те, що Ваги автомобільні тензометричні повісного зважування САВПВ-20 не мають свідоцтва про державну метрологічну атестацію спростовується даними технічного паспорта, в якому наявна відмітка про проходження такої атестації, а також Законом № 1314-VII, відповідно до якого здійснення державної метрологічної атестації не передбачено.

Проте, суд не може брати до уваги свідоцтво про повірку вагів автомобільних тензометричних повісного зважування САВПВ-20 №380/М від 20.04.2017 р. як доказ здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача належним засобом вимірювальної техніки, оскільки в жодному з документів, складених посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртарнсбезпеки, не містяться відомості, яким саме засобом вимірювальної техніки відбувалося зважування транспортного засобу марки МАЗ моделі 5337, реєстраційний номер НОМЕР_4 та причепу - бортового - Е марки СЗАП, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Щодо доводу позивача про порушення процедури здійснення габаритно-вагового контролю, передбаченої Порядком № 879, суд зазначає про наступне.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

Згідно з пунктом 17 Порядку № 879, у разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

Пунктом 18 Порядку №879 передбачено, що за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно пункту 20 Порядку №879, за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Пунктом 21 Порядку №879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Відповідно до пункту 22 Порядку №879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення (частина 1 статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

З аналізу викладених положень Порядку №879 слідує, що транспортний засіб, у якого виявлено перевищення габаритно-вагових параметрів, затримується та може продовжувати рух тільки після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд.

Як вже зазначалося вище, відповідно до акта №0000751 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.02.2018 загальна маса транспортного засобу марки МАЗ моделі 5337, реєстраційний номер НОМЕР_4 з причепом - бортовим - Е марки СЗАП реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 38,500 тонн, навантаження на другу одиничну вісь складає 11,600 тонн замість нормативно допустимих 11 тонн.

Таким чином, встановивши перевищення нормативно вагових праматерів транспортного засобу марки МАЗ моделі 5337, реєстраційний номер НОМЕР_4 з причепом - бортовим - Е марки СЗАП реєстраційний номер НОМЕР_1, його подальший рух мав би бути заборонений до внесення плати за його проїзд.

Судом встановлено, що здійснивши габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки МАЗ моделі 5337, реєстраційний номер НОМЕР_4 з причепом - бортовим - Е марки СЗАП реєстраційний номер НОМЕР_1, посадові особи Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки дій, направлених на тимчасову затримку транспортного засобу не вчиняли.

Суд також бере до уваги, що відповідно до пункту 23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Згідно з пунктом 24 Порядку №879, після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Матеріали справи не містять жодних доказів з приводу того, що встановивши перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, водієві або власникові транспортного засобу пропонувалось привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами чи доказів відмови водія або власника транспортного засобу привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами.

В матеріалах справи містяться квитанції про здійснення про проходження габаритно-вагового контролю:

№65005 від 03 лютого 2018 року о 20 год. 25 хв. яка містить такі показники ось 1: 6500; ось 2: 11600; ось 3: 9800; ось 4: 10600 - загальна вага 38500 кг.

№65009 від 03 лютого 2018 року о 20 год. 56 хв. яка містить такі показники ось 1: 6500; ось 2: 11550; ось 3: 9700; ось 4: 10500 - загальна вага 38250 кг.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_4 здійснював перевезення сипучого вантажу, а саме насіння соняшника.

Зазначена обставина сторонами не заперечується.

При цьому, суд зазначає, що в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.02.2018 р. № 0016406 відомості про навантаження на осі мають суттєву різницю, а саме з допустимих 11 тонн навантаження на першу вісь склало лише 6,500 тонн, на третю - 9,800 тонн, на четверту 10,600 тон, і лише перевантаження на другу вісь склало 0,600 тонни (11,600 - 11,000 тонн). При цьому повна маса усього транспортного засобу складала 38,500 тонн, при нормативно допустимих 40.

Зазначені обставини дають суду підстави вважати причиною нерівномірного розподілу навантаження на осі транспортного засобу характер та тип вантажу, який підлягав перевезенню, а саме його сипучість. Проте, зазначена обставина при здійсненні габаритно-вагового контролю посадовими особами відповідача не була врахована, право на здійснення рівномірного розподілу вантажу водієві не роз'яснено.

Щодо розміру плати за проїзд, що була визначена позивачеві на підставі оспорюваного розрахунку, суд зауважує наступне.

Так, згідно з пунктом 28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту встановлено у пункті 30 Порядку №879.

Відповідно до пункту 30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

При цьому, згідно з пунктом 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Буквальний зміст пункту 31-1 Порядку № 879 дає підстави стверджувати, плата за проїзд визначається виходячи з пройденої відстані або відстані, яку перевізник має намір проїхати. Одночасне внесення плати і за пройдений, і за запланований маршрут не передбачено.

Суд зазначає, що будь-яких пояснень з приводу того, якою методикою користувались посадові особи Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, визначаючи відстань, зазначену у розрахунку від 03.02.2018 №62/18, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного суд вважає, що розрахунок плати за проїзд великовагового транспортного засобу відповідачем було здійснено на підставі показників загальної маси транспортного засобу, навантаження на осі та відстані, що документально не підтверджуються.

Отже, розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування від 03.02.2018 №62/18 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування розрахунку № 62/18 від 03.02.2018 року плати ОСОБА_1 за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 3 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 132 КАС України).

Положеннями ч. 1 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, несуть сторони.

В силу ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами, розмір таких витрат визначається на підставі доказів про понесені стороною витрати (договори, рахунки, платіжні документи тощо) та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі (описи, акти виконаних робіт тощо).

22.05.2018 року представником позивача ОСОБА_5 подано до суду клопотання про включення до судових витрат витрати на правничу допомогу, в якому зазначає, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 14.02.2018 року №18 ОСОБА_1 понесені витрати в сумі 4 650,00 грн., а саме:

- отримання консультації, збір доказів (направлення запитів до Державного підприємства "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", ДП "Укрметртестстандарт", Державної служби України з безпеки на транспорті, Державного агентства автомобільних доріг України) та підготовка матеріалів до судового розгляду - 2 650,00 грн.;

- гонорар адвоката за представництво в суді - 2000,00 грн.

До даного клопотання представником позивача долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру № 60, відповідно до якої Адвокатським об'єднанням "Миколаївська обласна колегія адвокатів" прийнято від ОСОБА_5 кошти у сумі 4 650,00 грн., підставою зазначено "гонорар від ОСОБА_1 за березень 2018".

Відповідно до п. 4.3 договору про надання правничої допомоги від 14.02.2018 року, за надання правничої допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансово сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін.

Таким чином, представником позивача відповідно до вимог ч. 3 ст. 134 КАС України надано належні докази на підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу адвоката (умовами договору про надання правничої допомоги, опис виконаних робіт та їх вартість).

З огляду на викладене та враховуючи, що представником позивача до ухвалення рішення суду надано докази на підтвердження відповідності заявлених витрат фактично виконаній адвокатом роботі, тому витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката позивача підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією № 13-270013/1 від 03.03.2018 р., та додатково сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією № ПН 49221 від 26.03.2018 р.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, суд вважає, що сплачений ОСОБА_1 судовий збір у загальній сумі 1 409,60 грн., та витрати на правничу допомогу в сумі 4 650,00 грн., з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягають частковому стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління за рахунок його бюджетних асигнувань у розмірі 704,80 грн. (судовий збір) та 2 325,00 грн. (витрати на правничу допомогу).

Керуючись ст.ст. 2, 6 ,9, 12, 14, 44, 139, 229, 241 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_8, виданий 30.08.2000 року Токмацьким РВ УМВС України в Запорізькій області) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління (місце знаходження 01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання дій протиправними; визнання протиправним та скасування розрахунку № 62/18 від 03.02.2018 року - задовольнити частково.

Скасувати розрахунок № 62/18 від 03.02.2018 року плати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає АДРЕСА_3 за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 12,00 євро.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління (місце знаходження 01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_8, виданий 30.08.2000 року Токмацьким РВ УМВС України в Запорізькій області) судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.)

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського міжрегіонального управління (місце знаходження 01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_8, виданий 30.08.2000 року Токмацьким РВ УМВС України в Запорізькій області) витрати на правничу допомогу в сумі 2 325,00 грн. (дві тисячі триста двадцять п'ять грн.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 3.7.2.