Court ruling № 74257517, 24.05.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

24 травня 2018 року м. Київ № 826/2726/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Ярмоленка А.М. (довіреність від 02.01.2018 №33-2018), розглянувши заяву про відвід судді в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 доДержавної міграційної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії , ВСТАНОВИВ:

Громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_1 звернулася у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_3 до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2016 року головуючим суддею Добрянською Я.І. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до попереднього судового розгляду.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянською Я.І. від 19.05.2016 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу № 826/2726/16 до судового розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2016 року відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 року апеляційну скаргу громадян Республіки Білорусь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2016 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2016 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2017 року визначено суддю Маруліну Л.О. для розгляду адміністративної справи № 826/2726/16 та вказану справу передано на розгляд судді Маруліній Л.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 року прийнято справу до провадження та призначено попереднє судове засідання на 21.02.2018 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України в чинній редакції), визначеній Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України" від 03.10.2017 №2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Через канцелярію суду 15.12.2017 року позивачем подано уточнену позовну заяву.

У підготовче судове засідання 21.02.2018 року з'явилися позивач ОСОБА_1 та представник відповідача. Позивач ОСОБА_3, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.

В підготовчому судовому засіданні 21.02.2018 року судом поставлено на обговорення питання щодо залучення перекладача, оскільки позивач є громадянкою Республіки Білорусь та пояснення щодо уточненої позовної заяви надавала російською мовою. На запитання суду чи володіє та розуміє позивач українську мову, останньою надано відповідь, що українську мову розуміє, проте не володіє нею, та просила у суду дозволу надавати пояснення російською мовою. З метою дотримання статей 15 та 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судом запропоновано позивачу запросити перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом, проте, позивач проти залучення перекладача заперечувала.

З огляду на те, що примірник уточненої позовної заяви отримано відповідачем у судовому засіданні, судом відкладено підготовче судове засідання на 18.04.2018 року для надання часу відповідачу подати відзив на уточнену позовну заяву.

Через канцелярію суду 12.04.2018 року відповідачем подано відзив на уточнену позовну заяву.

У підготовче судове засідання 18.04.2018 року з'явилися сторони.

Судом поставлено на обговорення питання щодо закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, проте, позивач заперечувала проти закінчення підготовчого провадження та заявила клопотання про відкладення підготовчого судового засідання для надання часу для підготовки відповіді на відзив.

Судом задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та призначено наступне підготовче судове засідання на 24.05.2018 року.

Через канцелярію суду 24.05.2018 року позивачем подано заяву про відвід судді.

У підготовче судове засідання 24.05.2018 року з'явилися позивач ОСОБА_1 та представник відповідача. Позивач ОСОБА_3, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.

З огляду на те, що 24.05.2018 року позивачем подано заяву про відвід судді, судом поставлено на обговорення заяву про відвід судді.

Позивачем заяву про відвід судді підтримано. Заяву обґрунтовано тим, що суддя Маруліна Л.О. перешкоджає винесенню об'єктивного рішення, ускладнює і необґрунтовано затягує розгляд справи по суті.

На думку позивача, суддя Маруліна Л.О. виходить за межі позовних вимог, неправомірно змушуючи позивачів пояснювати питання, що не мають відношення до цієї справи та щодо яких судом винесено рішення на користь позивача.

Також, позивач вважає, що суддя Маруліна Л.О, діє в інтересах відповідача та, зокрема, зазначає: в підготовчому судовому засіданні 21.02.2018 року суддею зобов'язано відповідача надати відзив на подану позивачем 15.12.2017 року уточнену позовну заяву, проте у наступному підготовчому засіданні 18.04.2018 року суддею не прийнято уточнену позовну заяву від 15.12.2017 року до розгляду.

Позивачем також зазначено, що в підготовчому судовому засіданні 18.04.2018 року суддею відмовлено у розгляді всіх поданих позивачем документів, складених російською мовою, якою володіє позивач, порушивши при цьому статтю 15 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи пояснення по суті клопотання, позивачкою висловлено недовіру судді та зазначено про те, що дії судді свідчать про зневагу до закону і упереджене ставлення судді до сторони позивачів, з огляду на що нею наголошено щодо звернення зі скаргою на дії судді Маруліної Л.О. до Вищої ради правосуддя.

Представник відповідача проти заяви про відвід судді заперечував, оскільки вважає його необґрунтованим та наголосив на тому, що позивач навмисно своїми діями затягує судовий розгляд справи.

Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24.05.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Заслухавши думку сторін, дослідивши обґрунтування, викладені в заяві позивача про відвід судді, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як вбачається із змісту заяви, мотивувальна частина заяви представника позивача ґрунтується на незгоді позивача із процесуальними діями головуючого судді Маруліної Л.О., з огляду на що, суд дійшов висновку про необґрунтованість та не вмотивованість заяви про відвід судді, оскільки незгода із процесуальними діями судді не може бути підставою для відводу судді, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2017 року суддею Маруліною Л.О. долучено до матеріалів адміністративної справи «Уточненное исковое заявление об отмене незаконно составленного протокола от 31.05.2016» від 15.12.2017 року, яке надійшло через канцелярію суду.

Твердження позивача щодо неприйняття уточненої позовної заяви від 15.12.2017 року є помилковим з огляду на те, що судом встановлено не дотримання позивачем частини третьої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з прохальної частини «Уточненного искового заявления об от мене незаконно составленного протокола от 31.05.2016», позивач просить суд «отменить незаконно составленный миграционной службой протокол (и постановление) ГМС Украины от 31.05.2016».

У судовому засіданні 18.04.2018 року судом розглядалася уточнена позовна заява, оскільки підставою скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.11.2017 року, стало не вирішення судами першої та апеляційної інстанції позовної вимоги про скасування протоколу Державної міграційної служби України від 31.05.2016 року про порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні.

Відповідно до частини третьої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

З огляду на те, що позивачем з недотриманням вимог вищевказаної статті збільшено позовні вимоги, судом відмовлено у прийнятті уточненої позовної заяви в частині скасування постанови ДМС України від 31.05.2016 року.

Із змісту протоколу судового засідання від 21.02.2018 року вбачається, що судом прийнято уточнену позовну заяву, яку подано позивачем російською мовою, та на виконання вимог статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України судом зобов'язано відповідача надати відзив на уточнену позовну заяву. Із змісту протоколу судового засідання 18.04.2018 року вбачається, що судом за клопотанням позивача відкладено судове засідання для надання часу позивачу подати відповідь на відзив на уточнену позовну заяву, що також свідчить про те, що судом прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, що спростовує твердження позивача про затягування суддею Маруліною Л.О. розгляду справи по суті.

Щодо твердження позивача про те, що суддею Маруліною Л.О. порушено приписи статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, що полягає у відмові судді Маруліної Л.О. в прийнятті заяв та клопотань позивача, складених російською мовою, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з технічного запису судового засідання, у підготовчому судовому засіданні 21.02.2018 року суддею Маруліною Л.О. на виконання статей 15 та 71 КАС України запропоновано позивачеві залучити перекладача, проте позивач відмовилася.

У протоколі судового засідання від 18.04.2018 року зафіксовано, що суддею Маруліною Л.О. роз'яснено позивачу зміст статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України та наголошено на тому, що мовою судочинства та діловодства в Україні є українська мова, з огляду на що, подання уточненої позовної заяви російською мовою є порушенням статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме частини четвертої, з аналізу якої вбачається, що в разі недостатнього володіння українською мовою, учасник справи має право подавати заяви та клопотання рідною мовою, користуючись при цьому послугою перекладача, який відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України є особою, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Матеріалами справи підтверджується, що суддею Маруліною Л.О. забезпечено рівність прав позивача за мовною ознакою, оскільки запропоновано залучення перекладача, у судових засіданнях позивач надає пояснення російською мовою, зокрема, судом прийнято уточнену позовну заяву, складену російською мовою, до розгляду.

Враховуючи вищезазначене, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин викладених у заяві про відвід судді Маруліною Л.О. від розгляду адміністративної справи №826/2726/16.

Суд вважає за необхідне зазначити, що частиною першою статті 45 КАС України зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи необґрунтованість та не підтвердженість будь-якими доказами викладених у заяві про відвід головуючого обставин, з урахуванням висловленого позивачем попередження щодо звернення зі скаргою на дії судді до Вищої ради правосуддя, є підстави вважати зазначену заяву спробою впливу на суд.

Так, відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.

Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.

Побудова громадянського суспільства, утвердження України на міжнародній арені як правової, соціальної, демократичної держави вимагає від усіх суб'єктів суспільних правовідносин чіткого, неухильного дотримання норм чинного законодавства України, приписів міжнародно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України, а не лише декларування принципів верховенства права, законності на паперових носіях шляхом прийняття певних законів уповноваженим на те органом.

Так, незалежність суддів є невід'ємною складовою статусу судді в цілому. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону.

Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням.

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: "Основні принципи незалежності судових органів", ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, "Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів", затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія "Про статус судців" від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету Міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів" від 13 жовтня 1994 року та інших. Цей підхід також підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді, у відповідності до частини третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне передати заяву для вирішення питання про відвід судді до автоматичного розподілу для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Керуючись статтями 36-40, 173, 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

Передати заяву ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відвід судді Маруліної Л.О. для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включено до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя Л.О. Маруліна