Court ruling № 74256997, 15.05.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

15 травня 2018 року м. Київ№ 826/17770/17Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., за участю секретаря судових засідань Ксендзова А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_2 (04114, АДРЕСА_2)до третя особаПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Набоки Олени Володимирівни (04071, АДРЕСА_3) ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)провизнання протиправним та скасування рішенняза участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_6,

від відповідача: ОСОБА_7,

від третьої особи 1: ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Набоки Олени Володимирівни, третя особа: ОСОБА_5, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно індексний номер: 38683579 від 12.12.2017, приватним нотаріусом Набока Олена Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, яке було сформоване на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:2189, виданий 12.12.2017 приватним нотаріусом Набока Олена Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, укладений між громадянкою ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАЙТ ПАРТНЕР», код ЄДРПОУ: 39201162.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2018 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

15.05.2018 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшла заява про закриття провадження. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства

Вирішуючи питання наявності підстав для закриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той же час, згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали, оцінивши їх з урахуванням наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що даній справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на спірне майно (нежилі приміщення (групи приміщень №60), що знаходяться за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський,33/2), а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Суд вважає, що спір у цій справі хоч і стосується рішення суб'єкта владних повноважень, який відповідно до законодавства наділений повноваженнями реєструвати права та їх обтяження на нерухоме майно, проте випливає із правовідносин іпотеки, і захисту цивільних прав (прав на нерухоме майно).

Між тим, правовідносини іпотеки не є правовідносинами, врегульованими адміністративною юрисдикцією, а спір, що виник на підставі них не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З врахуванням наведеного суд вважає, що ці позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Аналогічно Верховний Суд України (у складі колегії суддів трьох палат в адміністративних, господарських та цивільних справах) у постанові від 14.06.2016 у справі №21-41а16 висловив правовий висновок про те, що спір про реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно випливає із договірних відносин, а відтак має вирішуватися судом за правилами ЦПК.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 2 ст. 239 КАС України).

Керуючись ст. ст. 238, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження по справі № 826/17770/17 за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Набоки Олени Володимирівни, третя особа: ОСОБА_5, - про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

3. Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293-295 цього ж Кодексу.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текст ухвали складено та підписано 22.05.2018 р.