Sentence № 74223902, 22.05.2018, Teplyk District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 144/1068/17

Провадження № 1-кп/144/11/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 року смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Германа О.С.,

секретаря судового засідання Пігулі А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016020280000248, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не судимого, одруженого, не працюючого,

якому пред’явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 119 КК України, за участю сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення – прокурора Бершадської місцевої прокуратури ОСОБА_2, потерпілої – ОСОБА_3, представника потерпілої – ОСОБА_4, з боку захисту – обвинуваченого ОСОБА_1, захисника обвинуваченого – ОСОБА_5,

У С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 11.07.2016 біля 17 год. 00 хв., він, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на греблі біля ставка «Заводський», що по вул. Виробнича в с. Соболівка, Теплицького району Вінницької області, разом із своїм товаришем ОСОБА_6, який також перебував у стані алкогольного сп’яніння, побачили за 100 метрів від берега у ставку ОСОБА_7, який ловив рибу на ставку, сидячи у двомісному дерев’яному човні. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вирішили підплисти до останнього, щоб пожартувати над ним. Для цього вони роздягнулись і стрибнули у воду, та поплили до ОСОБА_7 Підпливши до човна, у якому останній знаходився. ОСОБА_6 перший заліз на човен, після чого туди почав залазити ОСОБА_1, від чого в човен почала набиратись вода і він почав тонути. Побачивши, що човен тоне, усі троє зістрибнули із нього у воду. Перебуваючи у воді, ОСОБА_6, потягнув човен до берега, щоб він не потонув, а ОСОБА_7 та ОСОБА_1, продовжували залишатись у воді на тому ж місці. Продовжучи перебувати у воді, ОСОБА_1, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, у вигляді смерті ОСОБА_7, хоча міг та повинен був їх передбачити, зважаючи на об’єктивні обставини у вигляді відсутності людей поблизу, глибини ставка, того, що потерпілий був одягнений, вирішив пожартувати над останнім, і руками почав занурювати його під воду, не бажаючи настання його смерті, знаючи що потерпілий добре вміє плавати. Також вказано, що протиправні дії ОСОБА_1 призвели до того, що ОСОБА_7, захлинувся водою, що призвело до механічної асфіксії – від закриття дихальних шляхів і отворів водою при утопленні, що у свою чергу спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7

Такі дії ОСОБА_1, органами досудового розслідування було кваліфіковано за ч. 1 ст. 119 КК України, тобто вбивство, вчинене через необережність.

Обвинувачений ОСОБА_1, свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, не визнав. Від дачі показань, щодо пред’явленого йому обвинувачення, відмовився.

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню ряд обставин, в тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Стороною обвинувачення в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та доведеності обставин, які згідно ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, було надано ряд доказів, зокрема: протокол огляду місця події від 12.07.2016, яким було оглянуто ставок «Заводський» в с. Соболівка Теплицького району Вінницької області; протокол огляду місця події від 12.07.2016, яким було виявлено труп ОСОБА_7; лікарське свідоцтво про смерть № 81 від 13.07.2016; висновок експерта № 79, згідно якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7, тілесних ушкоджень не виявлено та смерть ОСОБА_7 настала від механічної обтураційної асфіксії внаслідок закриття дихальних шляхів водою при утопленні, що підтверджується ознаками перебування тіла у воді, відбитком ребер на поверхні легень, збільшенням легенів в об’ємі, їх важкістю, наявністю плям Расказова-Лукомського під легеневою плеврою ознаками швидко насталої смерті; протокол проведення слідчого експерименту від 12.12.2016 за участі свідка ОСОБА_6

Також було допитано свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та потерпілу ОСОБА_3, які не підтвердили обставини, які зазначені у обвинувальному акті, а саме, що ОСОБА_1, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, у вигляді смерті ОСОБА_7, хоча міг та повинен був їх передбачити, зважаючи на об’єктивні обставини у вигляді відсутності людей поблизу, глибини ставка, того, що потерпілий був одягнений, вирішив пожартувати над останнім, і руками почав занурювати його під воду.

Жоден із наданих доказів, як самостійно так і всі вони в сукупності жодним чином не вказують та не доводять того, що ОСОБА_1 здійснював будь - які дії щодо вбивства через необережність ОСОБА_7, а саме це йому ставиться в вину. Стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1, перебував у стані алкогольного сп’яніння. Що він вирішив пожартувати над ОСОБА_7, і руками почав занурювати його під воду, що є важливим для кваліфікації злочинів даної категорії, оскільки саме з моменту настання смерті ОСОБА_7, яка настала внаслідок того, коли ОСОБА_1, руками почав занурювати його під воду, не бажаючи настання його смерті, знаючи що потерпілий добре вміє плавати - злочин є закінченим.

Фактично зі змісту наданих стороною обвинувачення доказів можливо лише встановити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6, знаходячись на греблі біля ставка «Заводський», що по вул. Виробнича в с. Соболівка, Теплицького району Вінницької області, побачили за 100 метрів від берега у ставку ОСОБА_7, який ловив рибу на ставку, сидячи у двомісному дерев’яному човні. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вирішили підплисти до останнього, щоб пожартувати над ним. Для цього вони роздягнулись і стрибнули у воду, та поплили до ОСОБА_7 Підпливши до човна, у якому останній знаходився. ОСОБА_6 перший заліз на човен, після чого туди почав залазити ОСОБА_1, від чого в човен почала набиратись вода і він почав тонути. Побачивши, що човен тоне, усі троє зістрибнули із нього у воду. Перебуваючи у воді, ОСОБА_6, потягнув човен до берега, щоб він не потонув, а ОСОБА_7 та ОСОБА_1, продовжували залишатись у воді на тому ж місці. Після чого підпливши до берега ставка ОСОБА_1 виявив відсутність ОСОБА_7 та в подальшому почав його шукати разом із ОСОБА_6 Жоден свідок не вказав, що ОСОБА_1 вчиняв дії по зануренню ОСОБА_7 або завдавав йому будь-які тілесні ушкодження, що в подальшому спричинили механічну обтураційну асфіксію, внаслідок закриття дихальних шляхів водою, при утопленні.

У висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 вказано, що на його тілі тілесних ушкоджень не виявлено, що підтверджує відсутність будь-яких насильницьких дій з боку ОСОБА_1

За таких обставин жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність події злочину, а саме що обвинувачений руками почав занурювати потерпілого під воду, не бажаючи настання його смерті, знаючи що потерпілий добре вміє плавати, в результаті чого настала смерть потерпілого, стороною обвинувачення не надано.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України – якщо обставини, передбачені п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Отже, у відповідності до ст. 62 Конституціїї України визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року – кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами законодавства і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного, обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

За встановлених фактичних обставин, виходячи із закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, суд приходить до висновку про недоведеність кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, необхідно відмовити у зв’язку із невинуватістю обвинуваченого та його виправдуванням.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 373, ст. 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 за пред’явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України – визнати невинуватим та виправдати.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди – відмовити повністю.

Вирок може бути оскаржено особами, визначеними в ст. 393 КПК України, до Апеляційного суду Вінницької області через Теплицький районний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя