Decision № 74220733, 22.05.2018, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р.Справа № 922/474/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м.Харків до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків про стягнення коштів в сумі 73797897,85 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 6-624 від 22.02.2018 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 38-4055/391 від 27.10.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" основний борг в сумі 68908298,79 грн., пеню в сумі 3701598,56 грн., інфляційні збитки в сумі 781378,42 грн., 3% річних в сумі 406622,09 грн. Судові витрати по справі в сумі 616700,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 636 від 31.03.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2018 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2018 року, після усунення позивачем недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.03.2018 року.

26.03.2018 року відповідач надав відзив (вх.№ 7966), в якому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 51024056,70 грн. визнав, та просив суд зменшити розмір пені на 50 %.

У підготовчому засіданні оголошувались перерви з 27.03.2018 року до 24.04.2018 року та з 24.04.2018 року до 07.05.2018 року.

13.04.2018 року позивач надав відповідь на відзив (вх.№ 9661), в якій проти зменшення пені заперечував.

24.04.2018 року відповідач надав клопотання про долучення доказів часткової оплати боргу (вх.№10464), які було досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

04.05.2018 року позивач надав повідомлення (вх.№ 11765) про часткову оплату боргу, яке було досліджено та приєднано до матеріалів справи.

07.05.2018 року відповідач надав заперечення на відповідь позивача на відзив (вх.№ 12108), в яких зазначив обставини, які свідчать про існування підстав для зменшення пені.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2018 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2018 року на 11:30 год.

21.05.2018 року відповідач надав клопотання про долучення доказів часткової оплати боргу (вх.№14676).

Представник позивача у судовому засіданні 22.05.2018 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, з підстав вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти наявності основного боргу в сумі 2216367,74 грн. не заперечував, просив зменшити розмір пені на 50% та зазначив, що був позбавлений можливості раніше подати докази часткової оплати боргу, оскільки розрахунки з позивачем за транспортування природного газу здійснюються на підставі постанови КМУ від 18.07.2014 № 217 шляхом щоденного перерахування коштів, а акт звірки розрахунків був підписаний сторонами 17.05.2018 року.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31 березня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (позивач, газотранспортне підприємство) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (відповідач, замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 636 (далі - договір; том 1 а.с. 14).

Згідно з п. 1.1. договору, предметом договору є надання послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, послуги з транспортування природного газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг). Ці акти є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.(п.3.4 договору).

В п. 3.3. договору закріплено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг.

На виконання вищезазначеного договору позивач у листопаді - грудні 2017 року надав послуги відповідачу з транспортування природного газу в наступному розмірі:

- у листопаді 2017 р. - 93636,566 тис.м.куб. на суму 52091894,40 грн.;

- у грудні 2017 р. - 103351,514 тис.м.куб. на суму 57496514,27 грн.

Загальний об'єм протранспортованого газу за вказаний період склав 196988,08 тис.куб.м.

Факт надання послуг з транспортування природного газу підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 11-17-636 від 30.11.2017 року та № 12-17-636 від 31.12.2017 року (1 том, а.с. 17-18).

У п.5.5. договору сторони визначили, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті позивачу послуг з транспортування газу виконав частково. На час розгляду справи, несплачена сума боргу за листопад - грудень 2017 р. складає 2216367,74 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В ст.903 ЦК України зазначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що під час розгляду справи, відповідач частково розрахувався з позивачем за надані останнім послуги з транспортування природного газу у розмірі 66691931,05 грн., що підтверджується наданими відповідачем меморіальними ордерами (том 1 а.с. 75-141) та актом звірки взаємних розрахунків, станом на 17.05.2018 року, який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.

За таких обставин, оскільки відповідачем частково сплачено позивачеві суму основного боргу в розмірі 66691931,05 грн., провадження у справі в частині стягнення 66691931,05 грн. заборгованості за надані послуги з транспортування природного газу у листопаді - грудні 2017 року за договором підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, заборгованість відповідача, станом на час прийняття рішення, склала 2216367,74 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем у порядку ст. 74 ГПК України, не надано суду доказів сплати суми боргу у розмірі 2216367,74 грн. за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 636 від 31.03.2016 року та не спростовано обставин, що викладені у позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що матеріали справи підтверджують несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати наданих послуг з транспортування природного газу у листопаді - грудні 2017 року в сумі 2216367,74 грн., враховуючи визнання відповідачем позову в цій частині, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2216367,74 грн. є правомірними, обґрунтованими, у зв’язку із чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 781378,42 грн., 3% річних у розмірі 406622,09 грн. та пеню у розмірі 3701598,56 грн.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Перевіривши нарахування інфляційних у розмірі 781378,42 грн. та 3% річних у розмірі 406622,09 грн., суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 6 статті 232 Господарського кодексу України зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім пені, дійшов висновку, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства.

Разом з тим, відповідачем у справі заявлено клопотання про зменшення пені на 50%.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечує та просить суд у його задоволенні відмовити.

В обґрунтування своєї правової позиції, позивач зазначає, що посилання відповідача у клопотанні про зменшення розміру пені на скрутне фінансове становище, відсутність грошових коштів та збитки відповідача у господарській діяльності, не можна визнати винятковими обставинами та виправданням причин порушення договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки такі обставини жодним чином не пояснюють невиконання зобов'язань відповідачем за договором, а також є звичайними ризиками в господарській діяльності відповідача як суб'єкта господарювання, який він намагається покласти на позивача. Наявність у відповідача дебіторської заборгованості є результатом його господарської діяльності.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Як вбачається з наданих до суду доказів, першочерговим завданням та ціллю Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідача) є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Тривалий час підприємство відповідача знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, заборгованість споживачів за спожиту енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. В 2017 році 86,3% від загального обсягу виробленої теплової енергії споживається населенням. Станом на 01.03.2018 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 3,1 млрд. грн., у тому числі заборгованість населення 2,2 млрд. грн., бюджетних установ 340,3 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 133,0 млн. грн., заборгованість місцевого бюджету з субсидій та пільг 458,9 млн. грн., що підтверджується наданою відповідачем довідкою.

Суд також враховує, що Законом України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996 року до 01.01.2011 року було заборонено нараховувати та стягувати з громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло КП "Харківські теплові мережі" джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011 року заборона на нарахування й стягнення пені знята, але й дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення. Законом України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяється реструктуризовати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років. Станом на 01.03.2018 року сума реструктуризованої заборгованості складає 145,6 млн. грн.

Водночас, важкий фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 31.12.2017 року, у якому відображені збитки підприємства, згідно якого сума збитків на вказану дату становить 3,5 млрд. грн.

Крім того, з листопада 2014 року підприємство відповідача працює в умовах дії постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року № 217, якою затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки. Згідно цього Порядку теплопостачальні організації відкривають в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі". Всі кошти, які надходять на рахунки із спеціальним режимом використання КП "Харківські теплові мережі", розподіляються згідно з нормативами, встановленими НКРЕКП, та перераховуються банком на рахунки постачальника природного газу (НАК "Нафтогаз України"), постачальника покупної теплової енергії (ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5"), оператора газотранспортної системи (УМГ "Харківтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз"), оператора газорозподільних систем (ПАТ "Харківміськгаз) та на поточний КП "Харківські теплові мережі".

Тобто перерахування коштів за транспортування природного газу ПАТ "Укртрансгаз" здійснюється відповідно до Порядку розподілу коштів з урахуванням встановлених нормативів перерахування коштів і КП "Харківські теплові мережі" ніяким чином не впливає на перерахування коштів, що надійшли як плата за теплову енергію та послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, на рахунок позивача за транспортування природного газу.

З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, враховуючи те, що заборгованість відповідача виникла внаслідок тяжкого фінансового становища підприємства відповідача, приймаючи до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та оплату більшої частини боргу, господарський суд вважає за необхідне клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задовольнити частково, і керуючись ст.233 ГК України зменшити розмір пені та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 2776198,92 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому, суд зауважує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю.

Суд також звертає увагу, що частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5).

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А, код ЄДРПОУ 25698645) заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу у листопаді - грудні 2017 року в сумі 2216367,74 грн., пеню в сумі 2776198,92 грн., інфляційні збитки в сумі 781378,42 грн., 3% річних в сумі 406622,09 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 616700,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 66691931,05 грн. заборгованості за надані послуги з транспортування природного газу у листопаді - грудні 2017 року - провадження у справі закрити.

В іншій частині заявленого позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.05.2018 року.

Суддя ОСОБА_3