№ 73998519, 15.05.2018, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/1345/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, ухвалену суддею Біньковською Н.В. в місті Івано-Франківську у справі № 809/48/18 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень № 388 від 12.07.2017 року та № 475 від 11.08.2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації «Про надання державному підприємству «Виробниче об'єднання «Карпати» згоди на поділ земельної ділянки № 388 від 12.07.2017 року та розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності № 475 від 11.08.2017 року.

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що виданням оскаржуваних розпоряджень відповідачем грубо порушено права та законні інтереси позивача як власника нерухомості, яка знаходиться на земельній ділянці площею 8,5097 га, поділ якої проведено на користь державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати».

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень № 388 від 12.07.2017 року та № 475 від 11.08.2017 року з мотивів непідсудності справи адміністративному суду.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року та справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт ОСОБА_1 посилається на рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року №10-рп/2010 згідно з яким, органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, користування, а також їх вилучення, виступають виключно як суб'єкти владних повноважень. Вважає, що з урахуванням цього рішення, такі правила визначення юрисдикції адміністративних судів поширюються і на земельні спори за участю місцевих державних адміністрацій.

Оскільки учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибули, справу розглянуто у порядку письмового провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Із вищенаведених правових норм видно, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною першою та другою статті 1 ЦК України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні.

Таким чином, Івано-Франківська обласна державна адміністрація як власник спірної земельної ділянки, є рівноправним учасником цивільних (земельних) відносин і вправі розпоряджатися належним їй нерухомим майном на власний розсуд. Наведене означає, що спірні правовідносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що в даному випадку має місце спір про право, і ця обставина в свою чергу виключає можливість розгляду такого спору у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись 229, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року в справі № 809/48/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її підписання, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник

Повний текст виготовлено

та підписано 16.05.2018 року