Court ruling № 73995455, 25.04.2018, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про поновлення строку звернення до адміністративного суду

25 квітня 2018 р. Справа №805/1002/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління поліції охорони в Донецькій області до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Управління поліції охорони в Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Представником позивача надана до суду заява від 15.02.2018 № 149/1/43/2401-2018 про поновлення пропущеного процесуального строку, яка обґрунтована тим, що Центральний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 23.01.2018 повернув Управлінню поліції охорони в Донецькій області виконавчий документ не прийнявши його до виконання. Супровідний лист відповідача і додане до нього повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 23.01.2018 та виконавчий лист №805/3005/17-а позивач отримав 26.01.2018. Позов був направлений Управлінням поліції охорони в Донецькій області до суду 09.02. 2018.

Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов, у якому просив на підставі ст.ст. 122, 123, 287 КАС України позовні вимоги Управління поліції охорони в Донецькій області залишити без розгляду.

З викладених підстав суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Адміністративний позов, відповідно до ст. 122 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, зокрема і щодо строків звернення до суду, визначені положеннями статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що останнім днем звернення до суду із даним позовом у силу приписів процесуального закону (норма якого є спеціальною нормою права у даному випадку як за предметом правового регулювання, так і за подією прийняття у часі) є 05 лютого 2018 року.

З пояснень позивача випливає, що позов було здано на пошту лише 09 лютого 2018 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, з пунктом 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі “Балацький проти України”, неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.

Відповідно до пунктів 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі “Мельник проти України” право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, з урахуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права, суд вважає, що пропуск позивачем встановленого статтями 122, 287 КАС України строку звернення до суду з даним позовом не може слугувати перешкодою для надання судового захисту порушеним правам позивача.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 6 КАС України, Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

На переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі, підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 287, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

Поновити Управлінню поліції охорони в Донецькій області строк звернення до адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Голошивець І.О.