Decision № 73989021, 16.05.2018, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2018 року Справа № 913/120/18

Провадження №18/913/120/18

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК ОІЛ Плюс», м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва», с. Діброва Міловського району Луганської області

про стягнення 61269,06 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Без виклику представників сторін.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 55284 грн з оплати дизельного пального, поставленого позивачем відповідачу за видатковою накладною від 19.05.2017 № РН-0000118, інфляційних втрат в сумі 4699,14 грн та трьох процентів річних в сумі 1285,92 грн за прострочення виконання зобов’язання.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не подав.

На підставі ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору, укладеному між сторонами за позовом у спрощений спосіб (ст. 181 ГК України), 19.05.2017 позивач поставив відповідачу дизельне пальне у кількості 2710 л. на загальну суму 55284 грн, що підтверджується видатковою накладною від 19.05.2017 № РН-0000118 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 19.05.2017 № 1905-2, які підписані обома сторонами за договором та скріплені печатками підприємств.

На оплату вказаного товару, відповідачу було видано рахунок-фактуру від 19.05.2018 № СФ-0000115.

Відповідач вартість товару в сумі 55284 грн позивачу не оплатив.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», роз’яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів, які б спростовували доводи позивача суду не подав.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 55284 грн підлягають задоволенню.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв’язку з чим, на вимогу позивача, на підставі ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно обґрунтованому розрахунку позивача втрати від інфляції за період прострочення: червень 2017 р. – лютий 2018 р. складають 4699,14 грн, три проценти річних за період прострочення з 20.05.2017 по 26.02.2018 складають 1285,92 грн.

Вимоги про стягнення вказаних втрат від інфляції та трьох процентів річних є обґрунтованими і тому, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 1762 грн. підлягають відшкодуванню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва», с. Діброва Міловського району Луганської області, ідентифікаційний код 21832609, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК ОІЛ Плюс», м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, б. 26-А, кв. 41, ідентифікаційний код 36977514, борг в сумі 55248 грн, інфляційні втрати в сумі 4699,14 грн, три проценти річних в сумі 1285,92 грн, наказ видати.

Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення – 16 травня 2018 р. Рішення може бути оскаржене протягом 20 днів із вказаної дати шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко