Decision № 73979708, 03.04.2018, Khmelnytskyi City and District Court of Khmelnytskyi Oblast

Справа № 686/13085/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня 2018 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Мазурок О.В.

при секретарі Конопко А.П.

за участю представника відповідача-позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення оплати за надані послуги, неустойки та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення оплати за надані послуги, неустойки та моральної шкоди та просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь оплату по договору за надання послуг в сумі 2000 гривень; неустойку в розмірі договореної суми 5000 гривень; моральні витрати в сумі 3000 гривень.

На обґрунтування своїх вимог він зазначив, що між ним, ФОП ОСОБА_2 , як власником агентства нерухомості «Арка» і відповідачем ОСОБА_3, був укладений договір про надання інформаційних послуг на продаж дачної земельної ділянки №70 в районі Білопільського шосе в м. Суми в КООП «Фрунзенець».

Для огляду дачі їх агентством була направлена покупець , ОСОБА_5, яка оглянула разом з ріелтором агентства «Арка» ОСОБА_6 цю земельну ділянку в КООП «Фрунзенець» і вона їй сподобалась.

Під час складання договору в квартирному агентстві «Арка» ОСОБА_3 вказала, що власником цієї земельної ділянки є її чоловік ОСОБА_4, та надала ксерокопію державного акту на право приватної власності на землю і витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на нього. А також пояснила, що її чоловік ОСОБА_4 доручив їй від свого імені діяти та укладати правочини і договори для того, щоб підібрати на цю ділянку покупця і в подальшому продати її.

Для підтвердження цього наміру ОСОБА_3 уклала з покупцем

ОСОБА_5 21.05.2016 року в їх агентстві договір завдаток купівлі – продажу земельної ділянки, під час якого отримала гроші в сумі 400 доларів США і сторони домовилися укласти основний договір купівлі-продажу в строк до 01.06.2016 року.

Як стало йому відомо ОСОБА_7 зі своїм чоловіком ОСОБА_4 05.07.2016 року уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки №70 в КООП «Фрунзенець» з покупцем ОСОБА_5 без участі агентства і без сплати їх послуг і цим самим порушила умови їх договору.

Згідно п.3.1 договору про надання інформаційних послуг на продаж об’єкта нерухомості вартість послуг складає – дві тисячі гривень.

З метою забезпечення виконання зобов’язань по договору та згідно із ст.ст. 549, 550 ЦК України договором була передбачена неустойка та моральні витрати у випадку його порушення (п.5 договору).

Згідно з п. 5.2 неустойка сплачується в сумі 5000 гривень, оплата моральних витрат на суму три тисячі гривень.

ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та просить визнати договір про надання інформаційних послуг на продаж об’єкту нерухомості, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 11.05.2016 року недійсним. На обґрунтування своїх вимог він зазначив, що позивач за первісним позовом ОСОБА_2 посилається на обставини укладення договору між ним та відповідачем ОСОБА_3 договору про надання інформаційних послуг на продаж об’єкту нерухомості і підготування відповідних документів для укладення та реєстрації договорів купівлі-продажу, міни, дарування.

Відповідний договір укладений у місті Суми вул. Пролетарська, 52 оф. 2 з якого неможливо визначити дату укладання, оскільки, відповідні відомості містять арифметичні виправлення (чи то 11, чи 21.05.2016 ), що в силу вимогам ст. 640 ЦК України є моментом укладення договору.

Як зазначає ОСОБА_2М, на момент укладення даного договору із ОСОБА_3 остання повідомила його про те, що вона не є власником земельної ділянки, щодо якої укладається договір , а також те, що власником є її чоловік ОСОБА_4 та надала ксерокопію державного акту на відповідну земельну ділянку та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На час укладення відповідного договору з ОСОБА_8 позивачу за зустрічним позовом було відомо, що право власності на відповідний об’єкт нерухомості зареєстровано 13.06.2014 року за ОСОБА_4, відповідно до наданого ОСОБА_3 витягу серії ЕЕА №255592 від 16.06.2014 року і який є її чоловіком, що ним визнається позовною заявою та письмовими поясненнями доданими до позовної заяви.

А відтак ОСОБА_2 на момент укладення відповідного договору був обізнаний у майнових правах осіб на відповідний об’єкт нерухомості і шо він перебуває у спільній сумісній власності подружжя, який є цінним майном і що унеможливлює укладення будь-яких договорів без письмової на то згоди іншого з подружжя.

Відповідних повноважень, на укладення договорів стосовно належного об’єкту нерухомості, в тому числі на його відчуження, укладення договорів завдатку, попереднього договору купівлі-продажу майна, він своїй дружині ОСОБА_3 не надавав.

Укладенням одним з подружжя договору про розпорядження спільним майном без згоди іншого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа – контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа – контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладав договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Окрім цього, позивач за первісним позовом зазначає, що на підтвердження наміру придбати земельну ділянку покупець ОСОБА_5 21.05.2016 року уклала з продавцем ОСОБА_3 в належному позивачу агентстві договір завдаток купівлі продажу земельної ділянки і сторони домовилися укласти основний договір купівлі-продажу в строк до 01.06.2016 року. Відповідний договір завдатку (купівлі-продажу) складений в присутності працівника АН «Арка» ОСОБА_2, що є позивачем за первісним позовом. Слід звернути увагу, що ОСОБА_3, яка за відповідним договором завдатку виступаючи, як продавець, не була наділена ОСОБА_4 повноваженнями на укладення відповідного договору.

Сам договір завдатку від 21.05.2016 року складений в порушення вимог закону, норм цивільного та сімейного кодексів України іншим актам цивільного законодавства, зокрема: відповідно до ч.1 ст. 635 ЦК України – попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена у письмовій формі. Догові купівлі-продажу нерухомого майна відповідно до вимог ст. 657 ЦК України укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст.. 369 ЦК України, передбачається наявність згоди другого з подружжя на укладення таких договорів (що спрямовується на розпорядження спільним майном), яка не може бути спростована. Під дрібними побутовими договорами треба розуміти договори, що задовольняють побутові потреби особи і стосуються предмета, який має невисоку вартість.

Вказана стаття встановлює презумпцію згоди одного з подружжя на укладення зазначених договорів другим з подружжя. Відповідач ОСОБА_2, як сторона у договорі, знав що відповідач ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому законному шлюбі, діяв несумлінно, тобто знав або повинен був знати, що другий з подружжя згоди на укладення договору не давав. Укладена одним із подружжя угода, пов’язана з відсутністю згоди на це другого з подружжя лише на його вимогу й лише у випадках, коли доведено, що друга сторона знала або повинна була знати про незгоду другого з подружжя з укладенням даної угоди.

А тому договір від 21.05.2016 року, як похідний від договору про надання інформаційних послуг на продаж об’єкта нерухомості і є попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки, мав бути нотаріально посвідченим.

ОСОБА_2 направив до суду заяву про слухання справи у його відсутність підтримання позову, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги

ОСОБА_2 не визнав, зустрічний позов підтримав.

ОСОБА_3 направила до суду заяву про слухання справи у її відсутність.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення оплати за надані послуги, неустойки та моральної шкоди задоволенню не підлягає, зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним підлягає задоволенню з наступних підстав: судом об’єктивно встановлено, що 11.05.2016 року між ФОП ОСОБА_2, як власником агентства нерухомості «Арка» і ОСОБА_3, був укладений договір про надання інформаційних послуг на продаж дачної земельної ділянки №70 в районі Білопільського шосе в м. Суми в КООП «Фрунзенець». У вказаному договорі зазначено, що власник земельної ділянки є ОСОБА_4

Відповідно до п. п.1.3, 3.1, 5.2 вказаного договору виконавець зобов’язаний знайти для замовника покупця на цей об’єкт нерухомості; надати інформацію про рівень цін на об’єкти нерухомості, що склалися на ринку, порядок укладення та реєстрації договорів та ін.. вартість послуг згідно договору становить 2000 гривень по курсу НБУ. Відповідно до цього договору неустойка сплачується в сумі 5000 гривень та оплату моральних витрат на суму 3000 гривень.

Відповідно до Державного акту серії СМ, власником земельної ділянки, яка розташована на території Сумської міської ради, садівниче товариство «Френзенець» Білопільске шосе є ОСОБА_4, який набув у власність земельну ділянку на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 17 лютого 1994 року №70.

21.05.2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в присутності працівника АН «Арка» було укладено договір завдатку (купівлі-продажу), відповідно до якого покупець на підтвердження свого зобов’язання по придбанню дачної ділянки у продавця, що розміщений в м. Суми вул.. Чернігівська КООП «Фрунзенець» на забезпечення його виконання передає в якості завдатку грошову суму еквівалентну 400 дол. США в рахунок належних з нього розрахунків по договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, а продавець, приймає вказаний завдаток і зобов’язується продати покупцю, або іншій вказаній ним особі вищевказане нерухоме майно за узгодженою сторонами даного договору суму в розмірі еквівалентній 16000 гривень в строк до 01.06.2016 року. Вказаний договір не було нотаріально посвідчено.

Відповідно до частини 1, 3 статті 635 Цивільного кодексу України - попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена – у письмовій формі. Зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договорів купівлі-продажу земельної ділянки до 01.06.2016 року не укладалося.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

05.07.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться в м. Суми «Фрунзенець». Договір вчинено за заявою про згоду дружини продавця – ОСОБА_3

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

До суду не надано доказу тому, що ОСОБА_4 уповноважував ОСОБА_3 укладати будь які договори від його імені.

Крім того, відповідно до статті 65 СК України - дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст..ст. 215, 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Договір про надання інформаційних послуг на продаж об’єкту нерухомості, який перебував у власності ОСОБА_4, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 11.05.2016 року, без відома та згоди ОСОБА_4, а тому він є недійсним.

Враховуючи вищевикладене суд, вважає, що підстави для задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення оплати за надані послуги, неустойки та моральної шкоди відсутні.

Керуючись ст. 65 СК України, ст..ст. 203, 215, 216, 635, 657 ЦК України,

ст.ст. 4, 12, 81, 258, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення оплати за надані послуги, неустойки та моральної шкоди відмовити.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним задоволити.

Визнати договір про надання інформаційних послуг на продаж об’єкту нерухомості, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 11.05.2016 року недійсним.

Присудити ОСОБА_4 з державного бюджету України 640 гривень сплоченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги .

Позивач-відповідач: ФОП ОСОБА_2, проживає в

АДРЕСА_1;

Відповідач - позивач: ОСОБА_4, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1;

Відповідач - ОСОБА_3, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1;

Суддя: