Decision № 73864310, 08.05.2018, Chuhuiv City Court of Kharkiv Oblast

Справа № 636 / 951 / 18

2 / 636 / 924 / 2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвої С.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлої 1992 року, ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року та на житловий будинок АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що в 1992 році померла ОСОБА_2, яка склала заповіт відповідно до якого заповіла будинок з надвірними будівлями, який знаходиться у селі Коробочкине Чугуївського району Харківської області ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, яка складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько Позивача ОСОБА_4, після смерті якого залишилась спадщина, яка складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2. Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 стала його дружина - ОСОБА_3, яка прийняла спадщину після смерті чоловіка та син - Позивач, ОСОБА_1, який спадщину після смерті батька не приймав. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати Позивача ОСОБА_3. В передбачений законом строк Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті матері, але у зв'язку відсутністю правовстановлюючих документів на спірні будинки, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне майно.

Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити (а.с. 31).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заяву про слухання справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. 35).

Якщо всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає можливим здійснити судовий розгляд на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, та враховуючи визнання позову відповідачем ухвалити рішення по справі, що передбачено ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В 1992 році померла ОСОБА_2.

ОСОБА_2 склала заповіт відповідно до якого заповіла будинок з надвірними будівлями, який знаходиться у селі Коробочкине Чугуївського району Харківської області ОСОБА_3. Заповіт посвідчений 12.03.1981 року секретарем виконавчого комітету Коробочкинської Ради народних депутатів Чугуївського району Харківської області (а.с. 11).

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, яка складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, який було побудовано у 1945 році.

У відповідності до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до п. 3.2 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 року за № 91 - документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок №5 від 12.12.2017 року вбачається, що він побудований у 1945 році та не є самочинно збудованим (а.с. 12-14).

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно зі статтею 548 Цивільного кодексу Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, так як на підставі ст. 548 ЦК Української РСР вступила у володіння спадковим майном, адже продовжила проживати у вказаному будинку, здійснювати необхідні ремонтні роботи, сплачувати комунальні платежі, продовжила користуватися речами, які залишились після смерті спадкодавиці, в тому числі особистими побутовими речами, однак не оформила на себе спадкове майно.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько Позивача ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2

Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина, яка складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до листа КП «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» №1072 від 30.05.2017 року право власності на будинок АДРЕСА_2, не зареєстроване (а.с. 16).

Вказаний будинок був побудований за життя ОСОБА_4 ще у 1959 році, що підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок №3 від 30.05.2017 року (а.с. 17-19).

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

У 1959 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Указ від 26 серпня 1948 року), і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

За Указом від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Отже, оскільки спірний будинок було збудовано у 1959 році, то державна реєстрації прав на нього не була обов'язковою, а відтак виникнення права власності на нього не залежить від державної реєстрації.

У відповідності до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Крім того, листом № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012 року «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз'яснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення (постанова від 13 червня 2012р.№6-54цс12).

Згідно частини 1 статті 529 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 стала його дружина - ОСОБА_3 та син - Позивач, ОСОБА_1.

Інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_4 не було.

Той факт, що ОСОБА_3 була дружиною ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 (а.с. 20).

Згідно зі статтею 548 Цивільного кодексу Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, так як на підставі ст. 548 ЦК Української РСР вступила у володіння спадковим майном, адже продовжила проживати у вказаному будинку, однак не переоформила на себе спадкове майно.

Той факт, що ОСОБА_3 проживала на момент смерті спадкодавця та продовжила проживати у будинку №3 після його смерті за адресою: АДРЕСА_2, підтверджується інформацією за №02-41/1396, наданою виконавчим комітетом Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 18.08.2017 року (а.с. 21).

Позивач, ОСОБА_1, спадщину після смерті батька не приймав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати Позивача ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4

Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, яка складається в тому числі з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно статті 1261 ЦК України: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 став її син - ОСОБА_1.

Інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 немає.

Той факт, що ОСОБА_1 був сином ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 23).

Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

В передбачений законом строк Позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті матері, але у зв'язку відсутністю правовстановлюючих документів на спірні будинки, йому в подальшому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне майно.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 200, 211, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлої 1992 року, ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -