Decree № 73754376, 27.04.2018, Chernihiv Oblast Court of Appeals

Approval Date
27.04.2018
Case No.
732/1202/17
Document №
73754376
Form of legal proceedings
Civil
Companies listed in the text of the court document
State Coat of Arms of Ukraine

Справа № 732/1202/17 Провадження № 22-ц/795/493/2018 Головуючий у I інстанції - Березовський О. Д. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

із секретарями -Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 року(місце ухвалення - м. Городня, дата складання повного тексту - 18.02.2018) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ПАТ «Кредобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2013 році між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 249 750, 75 грн на строк до 21.05.2020. Кредит надавався для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки HYUNDAI SONATA. У кредитному договорі також визначено страхування від нещасних випадків в сумі 7 250, 75 грн. 04.06.2013 між банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави вказаного транспортного засобу.

В порушення умов кредитного договору у ОСОБА_2 перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 18.07.2017 склала 262 019,02 грн, крім того в порушення договору застави, ст. 586 ЦК України, ст. 17 ЗУ «Про заставу» позичальник здійснив відчуження автомобіля без згоди заставодержателя ОСОБА_3

В позові банк посилається на ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до якої, у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Оскільки в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна присутні відомості про обтяження Предмета застави, ОСОБА_3 не є і не може бути добросовісним набувачем вказаного автомобіля.

Позивач зазначає, що рішенням суду у 2014 році, яке вступило в законну силу, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредобанк» було стягнуто заборгованість по кредитному договору у розмірі 263 222, 29 грн, що включає суму кредиту, прострочені відсотки, пеню по простроченій заборгованості.

Враховуючи викладене вище банк звернувся до суду, та в позові просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором укладеним між позивачем та ОСОБА_2 у розмірі 262 019, 02 грн, звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки HYUNDAI SONATA, що належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом подальшого продажу зазначеного транспортного засобу на умовах, визначених у п.5.3, 5.4 договору застави, в тому числі шляхом продажу з публічних торгів для задоволення вимог ПАТ «Кредобанк» за ціною, визначеною в процесі виконавчого провадження.

Рішенням Городнянського районного суду від 08.02.2018 позовні вимоги ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави задоволено повністю.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0725.09.00.2055, укладеним між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 у розмірі 262019,02 грн, звернуто стягнення на предмет застави - транспортний засіб, а саме автомобіль марки HYUNDAI, модель SONATA, тип Легковий СЕДАН-В, дата випуску - 2013 рік, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, червоного кольору, об'єм двигуна 2398 куб.см., що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом подальшого продажу вказаного транспортного засобу на умовах, визначених у п. 5.3., 5.4. договору застави транспортного засобу від 04.06.2013, в тому числі шляхом продажу з публічних торгів для задоволення вимог ПАТ «Кредобанк» за ціною, визначеною в процесі виконавчого провадження. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано реалізацією автомобіля, який є предметом застави ОСОБА_2, без згоди заставодержателя та без припинення обтяження, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, з врахуванням наведеного наявні підстави для звернення стягнення з підстав, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду від 08.02.2018, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не повно з»ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об»єктивному та неупередженому її розгляду, рішення суду не відповідає обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

В апеляційній скарзі заявник посилається, що позивачем не надано доказів, що між ОСОБА_3 та банком існують будь-які договірні відносини. ОСОБА_3 не має перед позивачем ніякої заборгованості, будь-які договори застави, відповідно до яких передавала позивачу у заставу спірний автомобіль, не укладала. Зазначає, що реєстраційний номер та номер свідоцтва про реєстрацію на автомобіль, який знаходиться в заставі і на автомобіль на який звернуто стягнення, не збігається, позивачем не надано доказів що це один і той же автомобіль.

В обґрунтування скарги посилається на ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, та звертає увагу, що невідомо чи подавав позивач заяву про звернення стягнення на предмет обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна до початку процедури звернення стягнення і чи було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень звернення стягнення на оспорюваний автомобіль.

Доказів незаконності набуття у власність ОСОБА_3 спірного автомобіля, як і доказів незаконного вибуття транспортного засобу із власності ОСОБА_2, суду надано не було.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «Кредобанк» - адвокат Реутов О.Є. просить апеляційну скаргу відхилити, рішення Городнянського районного суду від 08.02.2018 залишити без змін. В обґрунтування відзиву посилається, що оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин справи.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 22.05.2013 між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0725.09.00.2055 за умовами якого, банк надав позичальнику кредит в сумі 249 750,75 грн на строк до 21.05.2020 для здійснення повної/часткової оплати за договором Купівлі-продажу транспортного засобу марки HYUNDAI, модель SONATA, дата випуску 2013, № кузова НОМЕР_4, укладеного між позичальником та ТОВ «КАРАТ-АВТО», для оплати страхування від нещасних випадків в сумі 7 250,75 грн (а.с. 8-9, т. 1).

04.06.2013 між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави, згідно якого цей договір забезпечує виконання зобов»язань Заставодавця та вимог Заставодержателя за Кредитним договором № 0725.09.00.2055 від 22.05.2013. Предметом застави є рухоме майно: автомобіль марки HYUNDAI, модель SONATA, тип ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, рік випуску - 2013, об»єм двигуна 2398 куб.см, колір ЧЕРВОНИЙ, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України у м. Києві 14.05.2013. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, видане ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України у м. Києві 14.05.2013 (а.с. 10-11, т. 1).

Заставна вартість предмета застави визначається сторонами у сумі 247 600,00 грн. Вартість автомобіля, згідно договору № КР/20-05-13 купівлі-продажу, укладеного 20.05.2013 між Заставодавцем та ТОВ «Карат Авто» становить 309 500,00 грн (п. 1.3., 1.4. Договору застави).

П. 2.1.2. Договору застави передбачено, що на підставах, передбачених законодавством України, на Предмет застави може бути звернене стягнення.

П. 4.1.4. вказаного вище договору зазначено, що заставодавець зобов»язаний не відчужувати Предмет застави у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов»язаннями з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження Предметом застави, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від Заставодержателя.

В матеріалах справи мається копія рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 22.10.2014 року з якого вбачається, що з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредобанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 0725.09.00.2055 від 22.05.2013 у розмірі 263 222, 29 грн, що включає: суму кредиту в розмірі 249 750, 75 грн, прострочені відсотки в сумі 12 268, 27 грн, пеню по простроченій заборгованості в сумі 1203,27 грн. Рішення суду набрало законної сили (а.с. 213-220, т. 1).

Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 04.06.2013 зареєстровано заборону відчуження автомобіля легкового, заставна вартість якого 247 600,00 грн, номер об»єкта НОМЕР_4, н.д.р. НОМЕР_3, автомобіль марки HYUNDAI, модель SONATA, тип ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, рік випуску - 2013, підставою обтяження є договір застави. Вид обтяження: приватне. Зареєстровано: 04.06.2013. Обтяжувач: ПАТ «Кредобанк», боржник: ОСОБА_2 (а.с. 230, т. 1).

Записом 2 у вказаному вище реєстрі зазначено, що 21.09.2016 зареєстровано заборону відчуження вказаного автомобіля на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Городнянським районним ВДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

Матеріали справи містять довідку МВС України регіонального сервісного центру в Чернігівській області від 25.04.2018 № 31/25/6-817, де зазначено, що з 28.01.2014 по теперішній час транспортний засіб HYUNDAI SONATA, 2013 р.в., кузов НОМЕР_4 має д.н.з. НОМЕР_2 та зареєстрований на гр.. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Реєстрація вказаного транспортного засобу проводилась Дніпропетровським ВРЕР-1 (а.с. 110, т. 2).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що заборгованість за кредитним договором ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредобанк» в добровільному порядку не сплачена, в примусовому порядку не стягнута. ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 586 ЦК України, ст. 17 ЗУ «Про заставу» та положень договору застави здійснила відчуження предмета застави - автомобіля, без згоди банку - заставодержателя. Доказів надання позивачем згоди на відчуження предмета застави стороною відповідача суду надано не було, а тому ПАТ «Кредобанк» набув право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави.

З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Згідно з положеннями статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь - яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.

Статтею 589 ЦК України передбачено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, що нею забезпечено.

Частина 2 ст. 589 ЦК України, передбачає право заставодержателя задовольнити за рахунок предмета застави в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

В силу ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до статті 27 ЗУ «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За змістом статті 23 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Це правило відповідає речовій природі застави як способу забезпечення, що отримало назву «право слідування».

За таких обставин, відчуження боржником майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст. 25, 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Таким чином, оскільки на момент відчуження ОСОБА_2 предмету застави - діяло обтяження рухомого майна - заборона відчуження, і внаслідок продажу предмету застави застава транспортного засобу HYUNDAI SONATA, 2013 р.в., кузов НОМЕР_4 не припинилась, а тому позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави незалежно від факту вибуття предмету застави із власності заставодавця з підстав передбачених ст.ст. 9, 12, 23, 25, 26 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 19, 20, 27 ЗУ «Про заставу».

З врахуванням наведеного рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.Таким чином, зобов'язання за договором застави переходить до недобросовісного набувача на підставах, визначених законом, і такий недобросовісний набувач вважається особою, яка має виконати на користь обтяжувача зобов'язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження, в розумінні ст. 2 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Крім цього, з системного аналізу положень ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» вбачається, що забезпечувальне обтяження хоча й встановлюється внаслідок змін у правовому становищі сторін забезпечувального правочину, проте стосується саме предмета (речі), і, у випадку застави, є правом обтяжувача на рухоме майно боржника (ст. 3 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Тому, твердження заявника про те, що між банком та ОСОБА_3 відсутні будь-які укладені договори, а тим паче заборгованість, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції.

Не є обґрунтованими і доводи, щодо звернення стягнення судом на автомобіль, який має інший державний номерний знак, і що саме цей автомобіль знаходиться у заставі банку, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух» (станом на момент реєстрації ТЗ за ОСОБА_3.) державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок), на території України встановлено єдину процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (надалі - ТЗ), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків (станом на момент реєстрації ТЗ за ОСОБА_3.).

Згідно з пунктом 8 Порядку державна реєстрація ТЗ проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) ТЗ, відповідність конструкції ТЗ установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

П. 16 Порядку передбачено, що на зареєстровані у підрозділі Державтоінспекції транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки, що відповідають державному стандарту України: два номерні знаки - на автотранспорт, один - на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп, дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових і (або) звукових сигнальних пристроїв. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ідентифікаційний номер двигуна не зазначається.

Реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, що належать фізичним особам, здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від місця реєстрації (проживання) власника. При цьому в реєстраційних документах зазначається місце реєстрації (проживання) особи, за якою реєструється транспортний засіб (п. 24 Порядку).

Відповідно до пункту 40 Порядку зняття з обліку ТЗ проводиться після їх огляду в підрозділах ДАІ на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду.

Відповідно до листа Регіонального сервісного центру в Чернігівській області від 25.04.2018 № 31/25/6-817 з 28.01.2014 по т.ч. транспортний засіб, автомобіль марки HYUNDAI SONATA, рік випуску - 2013, кузов - НОМЕР_4, зареєстрований на гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, підтверджуючими законність придбання ТЗ значиться довідка-рахунок ВІФ № 183035 від 28.01.2014, видана ПП ОСОБА_7 (а.с. 110 том 2)

Враховуючи викладене посилання в апеляційній скарзі, що реєстраційний номер та номер свідоцтва про реєстрацію на автомобіль, який знаходиться в заставі і на автомобіль на який звернуто стягнення, не збігається, не спростовують правильних висновків суду, оскільки дані визначені у Договорі застави № 1595 від 04.06.2013 дозволяють ідентифікувати предмет застави за маркою, моделлю, датою випуску, та номером кузова.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, в якому 04.06.2013 зареєстровано заборону відчуження автомобіля легкового, заставна вартість якого 247 600,00 грн, номер об»єкта НОМЕР_4, н.д.р. НОМЕР_3, автомобіль марки HYUNDAI, модель SONATA, тип ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, рік випуску - 2013, підставою обтяження є договір застави. Вид обтяження: приватне. Зареєстровано: 04.06.2013. Обтяжувач: ПАТ «Кредобанк», боржник: ОСОБА_2 (а.с. 230 том 1).

Як вбачається, обтяження стосується саме предмета застави. Наявність обтяження була підтверджена відповідним витягом, та є чинним і по сьогоднішній день. Крім того, Записом 2 у вказаному вище реєстрі зазначено, що 21.09.2016 зареєстровано заборону відчуження вказаного автомобіля на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Городнянським районним ВДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

На спростування вказаних обставин встановлених судом першої інстанції на підставі належних і допустимих доказів, не надано жодного доказу, як не надано і посилання на наявність таких доказів, проте станом на 19.01.2018 відповідним витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 54627912 (а.с. 207-209 том 1) підтверджено дійсність обтяження рухомого майна.

Посилання в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не з»ясовано, чи надавав ПАТ «Кредобанк» дозвіл на відчуження заставного автомобіля є необґрунтованими, оскільки в позовній заяві позивач посилався (а.с. 3 том 1), що відповідач ОСОБА_2 здійснила відчуження заставного автомобіля без згоди банку, зазначені обставини в належний спосіб відповідачем не спростовані.

Необґрунтовані доводи заявника про те що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем заставного майна.

Так, зі змісту статті 388 ЦК України випливає, що особа має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач). Разом із тим відплатність придбання майна сама по собі не свідчить про добросовісність набувача. Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Отже, враховуючи вищевикладене - незважаючи на кількість епізодів відчуження, доки особа яка набуває право власності є недобросовісним набувачем - право вимоги за договором застави слідує за його предметом, і, відповідно, заставодержатель вправі отримати задоволення своїх вимог за забезпеченим зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави з недобросовісного набувача.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 на момент придбання заставного автомобіля мала реальну можливість дізнатися про зареєстроване обтяження шляхом звернення з відповідним запитом до державного реєстратора, але не зробила цього.

Тому, враховуючи викладене та те, що у відповідності до ст. 388 ЦК України відповідач «міг дізнатися» про обтяження майна, є підстави вважати, що ОСОБА_3 не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки вона об'єктивно могла дізнатися про наявність обтяження за вищевказаним майном, оскільки обтяження заставного майна за договором застави було зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з 04.06.2013 (а.с. 12 том 1).

Застава є одним із засобів забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати кошти з вартості заставленого рухомого або нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ст. 572 ЦК України).

Згідно ст. 1 ЗУ «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до п. 4.1.4. Договору застави Позичальник (який є заставодавцем у вказаному договорі) зобов'язався не відчужувати Предмет застави у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб, не видавати довіреності на користування та/або розпорядження Предметом застави, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від Заставодержателя.

Крім цього аналогічний обов'язок закріплюється за заставодержателем, як стороною договору застави у ч. 2 ст. 586 ЦК України та у ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про заставу», з системного аналізу яких вбачається, що останній має право на відчуження предмету застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя.

За таких обставин, коли ПАТ «КРЕДОБАНК», у будь-який передбачений законодавством спосіб, не було надано згоди позичальнику на відчуження заставного майна, а відтак - відчуження останнього здійснено всупереч вимогам договору застави.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обгрунтованності рішення суду першої інстанції.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 08 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення у повному обсязі складено 02.05.2018.

Головуючий:Судді:

Previous document : 73754272
Next document : 73754380