Decision № 73696296, 30.04.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 квітня 2018 року справа №826/85/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1)доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 грудня 2016 року №№0048281306, 0048271306В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки визначальною ознакою доходу платника податку у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі; позивач у 2013 році не мав доходу від прощення банком боргу, навпаки, отримав збитки у сумі отриманого кредиту, який повернув банку, та не мав обов'язку декларувати доходи фізичної особи, яких фактично не отримав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/85/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав до суду письмове заперечення проти позову, у якому зазначив про законність донарахування податку на доходи фізичних осіб та підтримав висновки акта перевірки.

В судовому засіданні 25 травня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 06 грудня 2016 року №0048281306 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 172 562,31 грн., в тому числі податковим зобов'язанням - 138 049,85 грн. та за штрафними санкціями - 34 512,46 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 06 грудня 2016 року №0048271306 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 177.5 статті 177, пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 21 листопада 2016 року №1016/26-53-13-06/НОМЕР_2 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань повноти, достовірності та своєчасності визначення доходу у вигляді додаткового блага, отриманого платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) за період з 01.01.2013 по 31.12.2014" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено, що в порушення позивачем вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, а саме не задекларовано доходів у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) ПАТ "УніКредит Банк" у 2013 році у розмірі 813 407,33 грн., у зв'язку із чим занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 138 049,85 грн.; порушення пункту 177.5 статті 177, пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, яке виявилось у не поданні податкової декларації про майновий стан і доходи, отримані у 2013 році.

Зафіксоване в акті перевірки порушення мотивоване тим, що згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих з них податків встановлено за перевірений період позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага від ПАТ "УніКредит Банк" у розмірі 813 407,33 грн., а саме у зв'язку із анулюванням суми боргу шляхом підписання повідомлення від 29 серпня 2013 року №4931/ІV про виконання грошового зобов'язання (анулювання) боргу.

В акті перевірки зазначено, що згідно повідомлення від 29 серпня 2013 року №4931/ІV ОСОБА_1 погоджується, що вона повідомлена про свій обов'язок включити суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на його користь, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг анульовано, і про обов'язок самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити у річній податковій декларації.

Як зазначено в акті перевірки, прощена заборгованість є додатковим благом платника податку, яка підлягає декларуванню з відповідним оподаткуванням.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, у разі прощення боргу у платника податку - боржника, виникає обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу або шляхом укладення відповідного договору; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Наявні у справі докази підтверджують, що між ОСОБА_1 (позичальник) та ТОВ "УніКредит Банк" (банк) укладено договір про іпотечний кредит від 07 липня 2008 року №MRTG-000000013595, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 194 760,00 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,5% річних, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки,визначені цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається строком на 17 років зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 07 липня 2025 року.

Згідно з листом ПАТ "УніКредит Банк" від 29 серпня 2013 року №4931/ІV, адресованим ОСОБА_1, копія якого міститься у справі, банк повідомляє позивача залишок заборгованості за кредитним договором до списаний 29 серпня 2013 року, становить 101 764,96 доларів США; на кінець операційного дня 29 серпня 2013 року заборгованість позивача анульована та відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України в сумі 101 764,96 доларів США включено до податкового розрахунку суми доходу, нараховані на користь ОСОБА_1; враховуючи викладене, банк зазначив, що позивач зобов'язаний самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з загальної суми анульованого боргу та відобразити їх в річній податковій декларації.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, отримання ОСОБА_1 податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, оскільки позивач наполягає на збитковості кредитної операції; відповідач не надав суду доказів надіслання ОСОБА_1 повідомлення про анулювання боргу, зокрема листа ПАТ "УніКредит Банк" від 29 серпня 2013 року №4931/ІV, а також доказів включення ПАТ "УніКредит Банк" до податкового розрахунку суми доходу за формою №1 ДФ у розмірі 813 407,33 грн.

При цьому посилання відповідача на те, що у на повідомленні ПАТ "УніКредит Банк" від 29 серпня 2013 року №4931/ІV міститься підпис ОСОБА_1 про виконання грошового зобов'язання (анулювання) боргу не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки копія такого повідомлення банку із підписом та зобов'язаннями ОСОБА_1 у справі відсутні.

Суд також звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б підтверджували, що у позивача обліковувалась кредитна заборгованість, яку можна прощати (списувати) саме станом на 29 серпня 2013 року, оскільки відповідно до підпункту 1.2.6 пункту 1.1 кредитного договору кінцевий термін остаточного погашення кредитної заборгованості 07 липня 2025 року.

Крім того, відповідно до підпункту 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Згідно з нормами підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Тому, відсотки, нараховані у вигляді неустойки (штрафу) за неналежне виконання кредитного договору не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Позивач стверджує, що списана сума заборгованості не є основною сумою боргу, а є іншими платежами (комісія, неустойка та інші платежі) за неналежне виконання кредитних зобов'язань, а тому вважає, що такі суми не є його доходом і додатковим благом.

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові 18 квітня 2018 року у справі №813/1742/16, адміністративне провадження №К/9901/38255/18; зокрема Верховний Суд вказав, що "оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів".

У свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду, що банк списав основну суму заборгованості за кредитом.

Крім того, згідно з довідкою ПАТ "УніКредит Банк" від 29 серпня 2013 року №1130845, копія якої міститься у справі, станом на 29 серпня 2013 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед банком по кредитному договору від 07 липня 2008 року №MRTG-000000013595 погашена повністю та кредит закритий.

Враховуючи викладене, на думку суду, відповідачем не доведено правових підстав для відображення ОСОБА_1 суми у розмірі 813 407,33 грн. у складі оподатковуваного доходу, як додаткового блага, що вказує на помилковість висновків акта перевірки про заниження податку на доходи фізичних осіб та необхідність подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

Таким чином, збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації є протиправним, а податкові повідомлення-рішення від 06 грудня 2016 року №№0048281306, 0048271306 підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, 24-Б; ідентифікаційний код 39469994) від 06 грудня 2016 року №№0048281306, 0048271306.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 1 382,20 грн. (одна тисяча триста вісімдесят дві гривні двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інстанції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко