Decision № 73696108, 27.04.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2018 року № 826/2374/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни протиправними;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем необґрунтовано відмовлено у встановленні статусу та видачі відповідного посвідчення інваліда війни ОСОБА_1. Позивач зазначає, що видана йому довідка Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації є достатнім підтвердженням його участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони. Необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2374/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідачем відзиву на адміністративний позов у встановлений законом та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року не подано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, має другу групу інвалідності безстроково, згідно висновку МСЕК МОЗ України від 13 грудня 2006 року захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

З огляду на вищезазначене, 07 вересня 2017 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про визнання інвалідом війни та видачі йому посвідчення відповідного зразка.

Проте, листом від 19 вересня 2017 року № 36-2513 Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації відмовило позивачу у визнанні відповідного статусу та видачі посвідчення, посилаючись на відсутність документальних підтверджень залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони.

Позивач вважає таку відмову Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни неправомірною та просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати останнього встановити статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни ОСОБА_1.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 зазначеного Закону, до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позивач зазначає, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, має посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи І-ї категорії, а також зазначив що був залучений до складу невоєнізованого формування Цивільної оборони, має інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, тому відповідно до пункту 9 частини другої 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання статусу "Інвалід війни"

Відповідачем цей факт заперечується з підстав того, що, на його думку, позивач є особою, яка має лише статус постраждалої в мирний час особи, внаслідок Чорнобильської катастрофи і не може бути віднесений до осіб, які дійсно належать до учасників війни, оскільки доказів залучення позивача до формувань Цивільної оборони не надано, а тому в позивача відсутні правові підстави для визначення статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Суд не погоджується з твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на час аварії на ЧАЕС працював в Печерському монтажному управлінні тресту «Південтеплоенергомонтаж» Міністерства енергетики та електрифікації СРСР всесоюзного об'єднання «Союзенергомонтаж» Ордена трудового червоного прапора, і під час вибуху на АЕС знаходився в м. Прип'ять на ЧАЕС, про що позивачу виконкомом Прип'ятської міської ради народних депутатів була видана 02 листопада 1992 року довідка.

Згідно витягу з Наказу по Печерському монтажному управлінню тресту «Південтеплоенергомонтаж» від 31 березня 1986 року № 41 параграф 1 ОСОБА_1 електрозварник 6-го розряду відряджений на Чорнобильську монтажну площадку на роботу з 31 березня 1986 року по 31 березня 1987 року з виплатою 75% надбавки замість добових.

Згідно табелю обліку робочого часу, позивач працював на ЧАЕС відповідно до наказу про відрядження в період з 31 березня 1986 року.

Згідно з наказом від 23 квітня 1986 року «Про перенесення днів відпочинку», були призначені робочими днями 26 та 27 квітня 1986 року, а вихідні дні надавались натомість 29 та 30 квітня, тому перевезення робочих здійснювалось 28 квітня 1986 року до міста Києва в кінці зими. Як зазначає позивач, його зміна повинна була їхати на вихідні, але натомість останні залишились на ЧАЕС.

Оскільки на час вибуху на ЧАЕС, позивач знаходився в місті Прип'ять, останнього як спеціаліста було залучено до ліквідації наслідків аварії в складі невоєнізованого формування Цивільної оборони відповідно до Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06 липня 1975 року № 90.

Відповідно до пункту 25 частини четвертої Положення "Про невоєнізовані формування цивільної оборони і норми оснащення (табелізації) їх матеріально-технічними засобами", введене в дію Наказом начальника Цивільної оборони СРСР - замісником Міністра оборони СРСР від 06.06.75 №90, до складу формувань зараховуються в обов'язковому порядку громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років та жінки від 16 до 55 років, за виключенням військовозобов'язаних, що мають мобілізаційні розпорядження, інвалідів І та ІІ груп, вагітних жінок та жінок, які мають дитину до 8-річного віку, а також жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 2-річного віку.

Невоєнізовані формування Цивільної оборони, які можуть використовуватись у мирний час для боротьби з масовими лісними пожежами, ліквідації наслідків стихійних лих, великих аварій та катастроф, комплектуються особовим шляхом залучення до цих формувань в обов'язковому порядку робітників, службовців та колгоспників.

Таким чином, приймати участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач міг лише у складі Цивільної оборони незалежно від того, чи наявний конкретний перелік осіб, у якому зазначено позивача.

Факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під сумнів не ставиться, оскільки ці обставини досліджувалися під час надання позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, І категорії (посвідчення від 27 травня 2004 року серії НОМЕР_1).

З огляду на вищевказане та наданні докази, суд дійшов до висновку про їх достатність для підтвердження факту участі позивача у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у складі формування Цивільної оборони.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на роз'яснення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 14.08.2006 №04-9492/281, оскільки таке роз'яснення містить обмеження, не передбачені безпосередньо Законом, для надання статусу інваліда війни.

Крім того, листи, роз'яснення центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами або актами індивідуальної дії, що створюють права та обов'язки, в тому числі, для відповідача при виконанні ним покладених на нього повноважень, і їх застосування суперечить принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач відповідає вимогам, встановленим пунктом 9 частини другої статті 7 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що дає право на отримання посвідчення інваліда війни, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Судом встановлено, що оскаржувана відмова у наданні посвідчення інваліда війни є необґрунтованою, тому не відповідає вказаним вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно приписів пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.94 №302, "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Враховуючи, що позивачем надано всі необхідні документи для отримання посвідчення інваліда війни у відповідності до пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (02217, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 21643203740) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02232, місто Київ, вул. Закревського, буд. 87-д, код ЄДРПОУ 37501611) щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни.

3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02232, місто Київ, вул. Закревського, буд. 87-д, код ЄДРПОУ 37501611) встановити ОСОБА_1 (02217, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 21643203740) статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Аверкова