Decision № 73690609, 20.04.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 квітня 2018 року № 826/8148/17

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ»

до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про визнання протиправними та скасування Постанов №883-ЦД-1-Е від 14.06.2017, Розпорядження від 14.06.2017 року №768-ЦД-1-Е,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в якому просили визнати протиправною та скасувати Постанову №883-ЦД-1-Е від 14.06.2017 про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів та скасувати Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 14.06.2017 року №768-ЦД-1-Е.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на його банківських рахунках не було достатньо коштів для забезпечення виконання розпорядження від 14.06.2017 №768-ЦД-1-Е, а відтак оскаржувана постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував, надавши письмові заперечення проти позову.

У зв'язку з наведеним, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, відповідно до Акта про правопорушення на ринку цінних паперів №941-ЦД-1-Е від 30.05.2017 року порушення ТОВ "ЕСУ" умов пункту 3.8. Проспекту емісії облігацій товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ», зареєстрованого 12.04.2013 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (із змінами, зареєстрованими 28.04.2015 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку), а саме: ТОВ «ЕСУ» не здійснило виплату ПАТ «Дельта Банк» відсоткового доходу за іменними відсотковими облігаціями серії «С» за 16-й відсотковий період (з 18.01.2017 року по 16.03.2017 року).

За результатом розгляду матеріалів справи про правопорушення на ринку цінних паперів відповідачем прийнято постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів №2198-ЦД-1-Е від 02.11.2016 про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, якою на позивача накладено штраф у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн. та Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 14.06.2017 року №768-ЦД-1-Е, яким встановлено строк у термін до 26.07.2017 року усунути порушення.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 року №448/96-ВР (далі по тексту - Закон №448/96-ВР) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №448/96-ВР передбачено, що державне регулювання ринку цінних паперів - це здійснення державою комплексу заходів з метою упорядкування контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та попередження зловживань та порушень у цій сфері.

Відповідно до ст. 5 Закону №448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Так, ст. 6 Закону №448/96-ВР Національна комісія здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Комісія може делегувати надані їй повноваження центральному апарату і територіальним органам шляхом прийняття відповідного рішення в установленому порядку.

Згідно із п. 10 ст. 8 Закону №448/96-ВР Національна комісія має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Питання винесення розпоряджень про усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів регулюються Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженими рішенням Національної комісії від 16.10.12 №1470 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.11.12 № 1855/22167 (далі по тексту - Правила №1470).

Відповідно до пп. 1 розділу 2 Правил 1470 справи про правопорушення щодо юридичних осіб у межах наданих повноважень розглядаються уповноваженими особами: Головою Комісії; членами Комісії; уповноваженими Комісією посадовими особами.

Справи про адміністративні правопорушення в межах наданих повноважень розглядаються уповноваженими особами, а саме: Головою Комісії, членами Комісії та уповноваженими Комісією посадовими особами.

Частиною 3 ст. 9 Закону №448/96-ВР уповноваженими особами Національної комісії є: уповноважені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку посадові особи.

Відповідно до рішення Національної комісії від 03.09.2015 року №1403 директору Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку надано повноваження уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з питань правозастосування.

Оскаржувані рішення винесені Національною комісією у зв'язку з порушенням TOB «ЕСУ» вимог чинного законодавства про цінні папери, а саме: п.2 ч. 5 розділу І «Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу», затвердженого рішенням Національної комісії №2998 від 27.12.2013 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №171/24948; п.3.8 Проспекту емісії облігацій ТОВ «ЕСУ», зареєстрованого 12.04.2013 року Національною комісією (із змінами, зареєстрованими 28.04.2015 року Національною комісією), не здійснено виплату ПАТ «Дельта Банк» відсоткового доходу за іменними відсотковими облігаціями серії «С» за 16-й відсотковий період (з 18.01.2017 року по 16.03.2017 року).

Разом з тим, встановлене правопорушення TOB «ЕСУ» є повторним, про що свідчать постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів №2173-ЦД-1-Е від 12.10.2016 року та №2307-ЦД-1-Е від 21.12.2016 року за вчинення тих самих дій (невиконання не виконання умов проспекту емісії облігацій).

Відповідно до п. 8 ст. 11 Закону №448/96-ВР за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів передбачена відповідальність юридичних осіб у вигляді штрафів у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року - у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскаржуваною постановою на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн., та відповідає п. 8 ст. 11 Закону №448/96-ВР.

Щодо Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 14.06.2017 року №768-ЦД-1-Е, суд зазначає.

Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затверджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 20.11.2012 N 2319, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за N 2112/22424 (далі - Положення №2319), розроблене з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Відповідно до пункту 1.5 розділу І Положення №2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися в: матеріалах, отриманих за результатами перевірок, проведених Нацкомфінпослуг; звітності, що подається до Нацкомфінпослуг; повідомленнях, отриманих від органів державної влади; повідомленнях, отриманих від міжнародних організацій, іноземних органів державної влади, неурядових організацій іноземних держав; зверненнях громадян; повідомленнях, отриманих від юридичних осіб; повідомленнях, опублікованих у засобах масової інформації; матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Згідно із пунктом 1.6 розділу І розділу І Положення №2319 Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.

Відповідно до пункту 1.8 розділу І розділу І Положення №2319 розгляд справ про правопорушення здійснюється виключно Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень.

Згідно із підпунктом 1 пункту 2.1 розділу ІІ Положення №2319 Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

У відповідності до пункту 3.1 розділу ІІІ Положення №2319 розгляд справ про правопорушення та застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, належить до повноважень Нацкомфінпослуг як колегіального органу.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І розділу І Положення №2319 рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення. Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в установленому законом порядку, що свідчать про наявність чи відсутність порушення законодавства про фінансові послуги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із пунктом 4.21 розділу IV Положення №2319 за результатами розгляду справи про правопорушення Нацкомфінпослуг або уповноважена особа Нацкомфінпослуг приймає одне з таких рішень:

про застосування заходу впливу;

про закриття справи про правопорушення.

Відповідно до пункту 4.5 розділу IV Положення №2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган приймає рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, протягом 60 календарних днів з дня порушення провадження у справі про правопорушення.

Отже, обов'язковою передумовою для застосування відповідачем заходу впливу є встановлення правопорушення у сфері фінансових послуг.

Як вбачається з Акта перевірки від 30.05.2017 №941-ЦД-1-Е Відповідач дійшов висновку про п.3.8 Проспекту емісії облігацій ТОВ «ЕСУ», зареєстрованого 12.04.2013 року Національною комісією (із змінами, зареєстрованими 28.04.2015 року Національною комісією), не здійснено виплату ПАТ «Дельта Банк» відсоткового доходу за іменними відсотковими облігаціями серії «С» за 16-й відсотковий період (з 18.01.2017 року по 16.03.2017 року).

Необхідно зазначити, що відповідно до п.п. 1. 2 розділу XIV Правил №1470 - Розпорядження про усунення порушень законодавства про пінні папери уповноваженою особою за наслідками розгляду справи про правопорушення одночасно з постановою про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних, паперів у разі, якщо на момент розгляду справи порушення не усунуто.

Враховуючи вище наведене, підстав для скасування Розпорядження №768-ЦД-1-Е від 14.06.2017 року, суд не вбачає.

Також, не заслуговують на увагу суду посилання позивача, що відповідачем не враховано фізичну та фактичну можливість позивача виконати розпорядження Національної комісії через відсутність коштів на рахунках останнього, оскільки зазначене не передбачене вимогами чинного законодавства, як поважна причина невиконання законних вимог державного органу, який уповноважений на виконання державного регулювання ринку цінних паперів та здійснення контролю за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень.

Посилання ТОВ «ЕСУ» на правову позицію Верховного суду України, яка викладена в постанові від 02.12.2015, щодо невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичною відсутністю коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в справі, на яку посилається апелянт, висловлена Верховним судом України правова позиція про відсутність фінансування Державою бюджетної установи, якою позивач не являється.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій