Decision № 73690255, 26.04.2018, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/555/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

секретар: Іващенко В.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Новозбур'ївської сільської ради ОСОБА_4 третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення від 02.06.2017 року,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Новозбур'ївської сільської ради про скасування рішення від 02.06.2017 року про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до рішення Херсонського міського суду від 13.12.2016 року по справі 766/10927/16, задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Оскільки справа знаходиться в касаційній інстанції, то постійно моніторив ситуацію з цією квартирою. 20.03.2018 року отримав інформаційну довідку з державного реєстру, відповідно до якої держаним реєстратором Новозбур'ївської сільської ради ОСОБА_4 02.06.2017 року скасовано право власності на цю квартиру. Таке рішення є незаконним, оскільки:

1. ОСОБА_5 не може бути заявником у відповідності до п. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV ( далі Закон 1952-ІV). для вчинення реєстраційної дії в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 24 цього Закону.

2. Суд у справі 766/10927/16 визнав недійсним договір купівлі-продажу, але не зобов'язував скасувати рішення реєстратора про право власності на квартиру яке зареєстровано за позивачем, чим порушено ст. 20 Закону 1952-ІV

3. На спірну квартиру 01.11.2010 року, по справі 2-а-6169/11 накладено арешт на підставі ухвали Дніпровського райсуду м. Херсона, який не скасовано.

Відповідач, державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Новозбур'ївської сільської ради ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення і просив розглянути справу без його участі.

Відповідно до письмових заперечень, позовні вимоги не визнав та пояснив, що 02.06.2017 року на підставі заяви ОСОБА_5 та поданих нею рішень суду по справі №766/10927/16 від 13.12.2016 року та Ухвали апеляційного суду Херсонської області від 06.04.2017 року, керуючись ч.1 ст. 11 Закон 1952-ІV, п.15 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1141 було прийнято рішення про скасування запису № 35512836.

Представник третьої особи ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки порушень при скасуванні реєстраційного запису про право власності на квартиру державним реєстратором не допущено. Після вступу в законну силу рішення суду по справі № 766/10927/16 ОСОБА_5 мала право подачі заяви про скасування державної реєстрації права власності за позивачем з метою подальшої вчинення інших реєстраційних дій по оформленню права власності на цю квартиру на себе. В подальшому вона отримала право власності, що підтверджується свідоцтвом від 10.10.2017 року.

23.03.2018 року за заявою представника позивача про забезпечення позову, судом накладено арешт на квартиру. (а.с. 28)

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_2 заявила клопотання про закриття провадження по справі, яке судом відхилено.

Судом встановлено наступні обставини по справі.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.07.2010 року позивач ОСОБА_7 купив у ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.16)

Рішенням Херсонського міського суду від 13.12.2016 року по справі № 766/10927/16-ц позов (третьої особи у цій справі) ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_10 задоволено, визнано недійсним договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в тому числі і договір між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, укладений 16.07.2010 року. (а.с.47-49)

Відповідно до Ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 06.04.2017 року зазначене рішення суду залишено без змін і вступило в законну силу. (а.с.51-55)

Справа прийнята до провадження судом касаційної інстанції.

Після прийняття вищезазначених рішень суду, ОСОБА_5 31.08.2017 року уклала з Департаментом ЖКГ Херсонської міської ради договір найму житлового приміщення цієї квартири.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 10.10.2017 року ОСОБА_5 приватизувала спірну квартиру.

01.12.2017 року Ухвалою Херсонського міського суду за заявою ОСОБА_5 скасовано заходи забезпечення позову по справі № 2-а-3396/10/2110 щодо заборони відчудження квартири АДРЕСА_1 який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон за № 10458764.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволеню не підлягають.

Частиною першою ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

<...> поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Виходячи з системного тлумачення ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5, КАС України вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В судовому засіданні представник позивача на питання головуючого, в чому вбачається порушення прав позивача зазначив, що ОСОБА_11 мав зареєстроване право власності, а рішенням державного реєстратора воно скасовано. Рішення суду про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, не є підставою для скасування реєстрації про право власності. Відсутність запису в реєстрі про право власності позивача на квартиру, надає право ОСОБА_5 на реєстрацію квартири за собою, чим будуть порушені майнові права позивача.

Суд не погоджується з таким обгрунтуванням представника позивача, щодо порушення його індивідуальних майнових прав, оскільки наведені обґрунтування щодо існування реального негативного впливу на його конкретні права чи інтереси не відповідають дійсності і є помилковими.

Рішенням Херсонського міського суду від 13.12.2016 року по справі № 766/10927/16-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу. Тобто, з моменту вступу в законну силу цього рішення суду, позивач вже не є власником квартири, що унеможливлює звернення його до суду за застистом своїх прав, оскільки такі майнові права у нього щодо ціє квартири відсутні.

Процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження рішення, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин.

Звертаючись до суду з позовом щодо законності рішення суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру позивач також повинен пояснити які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень.

Таких доказів суду позивач не надав, а наведені обгрунтування є тільки його припущеннями.

В судовому засіданні представник позивача на обгрунтування позовних вимог надав суду копію Постанови Верховного суду від 21.02.2018 року, відповідно до якої скасовано Рішення Дніпровського суду м.Херсона від 18.05.2010 року та ухвала апеляційного суду Херсонської області від 12.08.2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_5 про визнання права користування жилим приміщенням і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На думку суду, зазначена постанова Верховного Суду не впливає на прийняття рішення по цій справі, а лише є підтвердженням того, що спір між сторонами може бути продовжено в залежності від її розгляду після скасування касаційною інстанцією.

Незважаючи на вищенаведені обгрунтування суду, які є достатніми для відмови у задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне також зазначити, що і інші обгрунтування не є підставою для скасування рішення державного реєстратора.

Суд вважає, що ОСОБА_5 має право на подачу заяви державному реєстратору про скасування державної реєстрації права власності за позивачем, оскільки саме за її позовом цей договір визнано недійсним, а не скасування такої реєстрації є перешкодою для реалізації в подальшому її прав на приватизацію спірної квартири. Тому жодних порушень ст. 24 Закон 1952-ІV суд не вбачає.

Відсутність в судовому рішенні зобов'язання про скасування державної реєстрації права власності після визнання договору купівлі-продажу недійсним, не є обов'язковим для вчинення таких дій реєстратором, оскільки вони можуть бути вчинені і за заявою особи яка має право на її подачу. В даному випадку це ОСОБА_5

Що стосується наявності арешту на момент скасування реєстрації права власності, то представником третьої особи надано судові рішення відповідно до яких арешт з квартири скасовано. Та обставина, що ці рішення прийняті після рішення державного реєстратора у даному випадку не є підставою для його скасування.

Виходячи з наведених обгрутувань суд відмовляє в задоволені позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити повністю в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Новозбур'ївської сільської ради ОСОБА_4 про скасування рішення № 35512836 від 02.06.2017 року .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 квітня 2018 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 6.3