№ 73634141, 25.04.2018, Kharkiv Administrative Court of Appeal

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/53/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Кононенко З.О. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2018, суддя К.І. Клочко, повний текст складено 08.02.18 по справі № 816/53/18

за позовом Громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області

про визнання незаконним (нечинним) та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2018 року, громадянин ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ( далі- позивач ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області ( далі – відповідач ) про визнання незаконним (нечинним) та скасування рішення про відмову у наданні уродженцю та громадянину ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на імміграцію в Україну від 01.12.2017, прийнятого заступником начальника управління ОСОБА_4

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 року відмовлено в задоволенні позову громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання незаконним (нечинним) та скасування рішення повністю.

Позивачем, подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлене судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, Громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ОСОБА_2, перебуває на території України по паспортному документу С01423649, виданому Міністерством внутрішніх справ, 07.03.2017 та дійсному до 06.03.2027 (а.с. 31-32).

23.08.2017 позивач звернувся до УДМС України в Полтавській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну поза квотою у зв'язку з тим, що його донька, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України (а.с. 30).

Рішенням від 01.12.2017 позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію" (а.с. 46 /зі звороту/, 47).

Не погодившись з даним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції зроблено висновок, що позивач у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну не зазначив відомостей про притягнення його до кримінальної відповідальності, тобто свідомо повідомив неправдиву інформацію про себе, відповідачем обґрунтовано у відповідності до приписів пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію" відмовлено йому у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну поза встановленою квотою, оскільки його донька, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, що підтверджується копією довідки №193/2016 про реєстрацію особи громадянином України, виданою УДМС України в Полтавській області 31.05.2016 (а.с. 38 /зі звороту/).

У ході розгляду заяви позивача від 23.08.2017 УДМС України в Полтавській області надіслано вимогу до ГУПН в Полтавській області про надання інформації по ОСОБА_3 у зв'язку з перевіркою перед оформленням дозволу на імміграцію в Україну (а.с. 42).

В результаті здійснення перевірки щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію громадянина ОСОБА_3, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", УДМС України в Полтавській області 10.10.2017 отримано з ОСОБА_6 в Полтавській області інформацію (довідка №59-09102017/53214) про притягнення 03.02.2011 громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності (засуджений 23.03.2011 Шишацьким районним судом Полтавської області за частиною 1 статті 213 Кримінального кодексу України, справа №18129-1-1-2011/000005, до 100 годин суспільних робіт) (а.с. 44).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 притягувався до кримінальної відповідальності, був засуджений 23.03.2011 Шишацьким районним судом Полтавської області за частиною 1 статті 213 Кримінального кодексу України, справа №18129-1-1-2011/000005, до 100 годин суспільних робіт та знятий з обліку 26.05.2011 у зв'язку з відбуттям покарання.

Разом з тим, у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну від 23.08.2017 позивач у графі "Чи притягувалися до кримінальної відповідальності" власноручно зазначив: "Ні" (а.с. 30).

Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.4 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

У відповідності до п.4 ч. 1 ст. 10 названого Закону дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 у справі №1-15/99м притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Форма заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну містить окремо такі запитання до заявника: 1) Чи притягувалися до кримінальної відповідальності?; 2) У разі наявності непогашеної (не знятої у встановленому законом порядку) судимості вказати підстави притягнення до кримінальної відповідальності (а.с. 30).

З викладеного вбачається, що у особи заявника окремо запитується інформація про факти притягнення до кримінальної відповідальності, а також про засудження за вчинення злочинів (у разі наявності непогашеної/не знятої судимості).

У зв'язку з цим, доводи позивача стосовно правомірності зазначення ним у графі "Чи притягувалися до кримінальної відповідальності" запису "Ні" з огляду на погашення його судимості колегія суддів вважає необґрунтованими, та вважає що позивач повинен був у вищевказаній графі зазначити інформацію щодо притягнення його до кримінальної відповідальності (кримінальна справа №18129-1-1-2011/000005).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки позивач у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну не зазначив відомостей про притягнення його до кримінальної відповідальності, тобто свідомо повідомив неправдиву інформацію про себе, відповідачем обґрунтовано у відповідності до приписів пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію" відмовлено йому у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадянина ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі № 816/53/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови складено 26.04.2018.