Decision № 73633285, 25.04.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2018 року 08:20 № 826/1794/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1доМіністерства внутрішніх справ Українипро представники сторін:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, позивача: не з'явився, відповідача: Отрода Т.О.,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач, МВС), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в ненаданні публічної інформації позивачу на його письмовий запит від 04.01.2018;

зобов'язати відповідача розглянути запит позивача про надання публічної інформації за нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації» у встановлений ним строк.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що він звернувся до відповідача із запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив надати довідку про грошове забезпечення та премії у розмірах, встановлених для поліцейських, а також про одноразові додаткові види грошового забезпечення поліцейських за колишньою посадою начальника відділення розслідування злочинів по лінії карного розшуку слідчої частини слідчого управління УМВС у Черкаській області, з якої його звільнено у січні 2000 року.

В той же час, позивач зазначає, що відповідачем повідомлено його про те, що вказаний запит буде розглядатись відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Разом з тим, позивач вказує на те, що відповідач повідомив, що такий запит надіслано за належністю до ліквідаційної комісії УМВС у Черкаській області, що, на думку позивача, призвело до порушення його прав та інтересів.

Водночас, позивачем до суду подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні, з огляду на те, що відповідач не є розпорядником запитуваної інформації, оскільки позивач проходив службу в УМВС в Черкаській області, у зв'язку з чим, такий запит направлено за належністю до УМВС в Черкаській області.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.01.2018 позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому просив надати довідку про грошове забезпечення та премії у розмірах, встановлених для поліцейських, а також про одноразові додаткові види грошового забезпечення поліцейських за колишньою посадою начальника відділення розслідування злочинів по лінії карного розшуку слідчої частини слідчого управління УМВС у Черкаській області, з якої його звільнено у січні 2000 року.

Листом від 11.01.2018 № П-336 відповідач повідомив позивачу про те, що зареєстрований 10.01.2018 запит за № П-336 розглядатиметься відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Разом з тим, листом від 12.01.2018 № П-336, звернення позивача надіслано на адресу Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області, про що відповідач повідомив позивачу.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не надання запитуваної інформації протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

При цьому, відповідно до ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

В той же час, ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо, зокрема, розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

З аналізу наведених норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» в контексті викладених обставин видно, що МВС, за результатами розгляду запиту позивача, повинно було не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію або відмовити у наданні запитуваної інформації, зокрема, у зв'язку з тим, що не володіє і не зобов'язано відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Разом з тим, відповідно до п. 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби. У разі ліквідації таких органів, установ, організацій чи підприємств довідки видаються правонаступниками, а у разі їх відсутності або перейменування (відсутності) посад - у порядку, встановленому Мінсоцполітики.

В той же час, згідно з п. 7 Порядку видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, ліквідованих без визначення правонаступника, та були звільнені зі служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, або у разі перейменування (відсутності) посад, затвердженого наказом Міністерстві праці та соціальної політики України від 19.07.2010 за № 195 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2010 за № 675/17970 (далі - Порядок № 195), у разі якщо орган державної влади перебуває у стадії ліквідації, довідку видає ліквідаційна комісія.

Проаналізувавши вказані норми, а також зважаючи на те, що, по-перше, позивач просив надати довідку щодо грошового забезпечення поліцейських за колишньою посадою начальника відділення розслідування злочинів по лінії карного розшуку слідчої частини слідчого управління УМВС у Черкаській області, по-друге, позивач проходив службу в УМВС України у Черкаській області, з якого його було звільнено з січня 2000 року, суд дійшов висновку, що належним розпорядником запитуваної інформації, відповідно до п. 7 Порядку № 195, є Ліквідаційна комісія УМВС України у Черкаській області.

При цьому, як видно з матеріалів справи, листом від 12.01.2018 № П-336, звернення позивача надіслано на адресу Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області, про що також повідомлено запитувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Отже, проаналізувавши вказані обставини, суд приходить до висновку, що відповідач не є розпорядником інформації, запитуваної позивачем у запиті від 04.01.2018, у зв'язку з чим відповідачем правомірно направлено такий запит належному розпоряднику інформації.

Більш того, суд вказує на те, що запит позивача надіслано відповідачем належному розпоряднику інформації у строк, передбачений ст. ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, враховуючи викладене у сукупності, а також зважаючи на те, що, по-перше, судом не встановлено, а позивачем не доведено того, що відповідач володіє запитуваною інформацією, по-друге, судом встановлено, що належним розпорядником інформації є Ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області, оскільки позивач проходив службу саме в УМВС України у Черкаській області, з якого його було звільнено з січня 2000 року, по-третє, відповідачем, у п'ятиденний строк з дня отримання вказаного запиту направлено його належному розпоряднику інформації із повідомленням про це позивача, суд дійшов висновку, про відсутність факту протиправної бездіяльності відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, суду не надала.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко