Decision № 73602703, 23.04.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Вн. №27/180

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2018 року № 826/16637/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

До Державної фіскальної служби

Про визнання протиправним та скасування рішення

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 08.11.17 р. №25483/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги.

В судовому засіданні 06.03.18 р. оголошено ухвалу суду про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно ч. 9 ст. 205 КАС України.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Чекасиобленерго" (код 22800735), 18002, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, зареєстроване як юридична особа 24.03.99 р., перебуває на обліку як платник податків у Офісі великих платників податків ДФС.

Уманські енергетичні мережі є структурним підрозділом ПАТ "Черкасиобленерго" (код 5434625), 20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Енергетична, 14.

22.09.17 р. Головне управління ДФС у Черкаській області прийнято рішення №0005331400, згідно якого на Уманські енергетичні мережі накладено штраф у розмірі 555 696, 97 грн. (20%) та пеню у розмірі 137 280, 28 грн. (0,1% від суми недоїмки) на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Вказане рішення оскаржене в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України від 05.10.17 р.

Рішенням про результати розгляду скарги від 08.11.17 р. №25483/6/99-99-11-02-02-25 Державна фіскальна служба України залишила її без задоволення.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" - вважає вказане рішення протиправним та просить його скасувати з таких підстав.

ПАТ "Черкасиобленерго" перебуває в процедурі банкрутства з 14.05.04 р. згідно ухвали господарського суду Черкаської області у справі №01/1494, якою також введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів, за виключенням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю громадян, авторської винагороди.

Згідно ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державне соціального страхування.

Проте, вказане положення законодавства не враховане контролюючим органом під час розгляду скарги.

Також позивач посилається на те, що заборгованість з виплати заробітної плати за період з березня по серпень 2017 р. спричинена виконанням постанови НКРЕКП щодо застосування додаткових щодобових відрахувань з поточного рахунку ПАТ "Черкасиобленерго", що також не було враховано під час розгляду скарги.

Відповідач - Державна фіскальна служба України — відзиву на позов не надав, представника до судового засідання не скерував.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно п. 55.1. 55.2 ст. 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.

Згідно п. 56.1, 56.2, 56.3, 56.4, 56.8, 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

В даному випадку у поданій 05.10.17 р. скарзі на рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0005331400 від 22.09.17 р. позивач посилався на порушення контролюючим органом вимог аб. 2 ч. 4 ст. 12 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо перебування позивача у процедурі банкрутства, а також на відповідну судову практику з вказаного питання, відповідно, за результатами розгляду скарги мало бути надано оцінку вказаному посиланню позивача.

Згідно оскаржуваного рішення Державної фіскальної служби України від 08.11.17р. №25483/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги відповідачем розглянуто посилання позивача на аб. 2 ч. 4 ст. 12 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і зроблено висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску у боржника настав після введення мораторію, відповідно, дія мораторію на виконання цих зобов'язань зі сплати єдиного внеску не поширюється.

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 12 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92 р. №2343-ХІІ (в редакції станом на 14.05.04 р.) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З врахуванням п.11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.11 р. № 4212-VI, згідно якого положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом, саме вказані положення ч. 4 ст. 12 Закону №2343-ХІІ підлягають до застосуванню до правовідносин сторін.

Згідно правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 09.07.13 р. у справі №21-178а13, відповідно до статей 1, 12 Закону №2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.

Тож оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32532869

Справа про банкрутство позивача порушена ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.04р. з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

При цьому заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у позивача виникла за період з 21.03.17р. по 23.08.17р.

Позивач після введення мораторію продовжує на загальних підставах здійснювати господарську діяльність, надавати послуги, виконувати роботи, сплачувати податки та заробітну плату працівникам.

Отже, в спірних правовідносинах відповідач є поточним кредитором, а тому дія мораторію, введеного ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.04р. у справі №01/1494, на зобов'язання щодо сплати вказаної заборгованості та нарахованих штрафу і пені не розповсюджується.

З врахуванням викладеного відповідачем розглянуто наведені у скарзі підстави і зроблено правомірний висновок про відсутність підстав для задоволення скарги.

Щодо посилання позивача на виникнення заборгованості з виплати заробітної плати за період з березня по серпень 2017 р. у зв'язку з виконанням постанови НКРЕКП щодо застосування додаткових щодобових відрахувань з поточного рахунку ПАТ "Черкасиобленерго", то відповідні підстави відсутні у скарзі від 05.10.17 р. і не розглядалися відповідачем. За таких обставин суд не вважає за можливе надавати оцінку оскаржуваному рішенню Державної фіскальної служби України від 08.11.17 р. №25483/6/99-99-11-02-02-25 з вказаних підстав.

Згідно ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про прийняття оскаржуваного рішення на порушення вказаних принципів.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 23.04.18 р.