
Номер провадження: 22-ц/785/2480/18
Номер справи місцевого суду: 520/4451/15-ц
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Громік Р. Д.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Громіка Р.Д.,
суддів – Черевка П.М., Дрішлюка А.І.,
за участю секретаря – Фабіжевської Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року про відкриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 банк "Порто-Франко" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Фактор" в особі директора ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування договорів відступлення права вимоги,
встановила:
22.08.2017 року ОСОБА_3 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою про визнання недійсним договорів відступлення права вимоги.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року відкрито провадження у справі.
Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали суду та повернення позовної заяви, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що відповідно до статті 109 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, а позови до юридичних осіб пред’являються за їхнім місцезнаходженням.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позовну заяву подано із додержанням вимог, викладених у статтях 119, 120 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі), вона підсудна місцевому Київському районному суду м. Одеси.
Погодитись із доводами, наведеними у апеляційній скарзі не може, з огляду на наступне.
В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходилась з 30.03.2015 року справа за позовом ПАТ АБ «Порто-Франко» до ОСОБА_3 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 27353,33 дол. США.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2017 року об’єднано у одне провадження цивільну справу №520/4451/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором та цивільну справу №520/9886/17-ц за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «Порто-Франко» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ФАКТОР» в особі директора ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування договорів відступлення права вимоги (т.4 а.с. 23-24). Вказана ухвала є чинною, ніким не була оскаржена та не скасована.
22.08.2017 року ОСОБА_3 подала до того ж суду, що розглядав справу, а саме до Київського районного суду м. Одеси позовну заяву про визнання недійсним договорів відступлення права вимоги, за яким і було відкрито провадження ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року.
Судова колегія також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі) позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Нерухоме майно, що є предметом іпотеки, а саме земельна ділянка, знаходиться за адресою вулиця Сумська, 39, що є виключною підсудністю Київського районного суду м. Одеси.
Таким чином, твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 29 серпня 2017 року не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують зазначені вище висновки суду першої інстанції і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели б до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм процесуального права, а вимоги скаржника про скасування вказаної ухвали районного суду не основані на законі і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді А.І. Дрішлюк
ОСОБА_9
Повне судове рішення складено 20.04.2018 року.
Суддя Р.Д. Громік
The court decision No. 73555488, Odesa Regional Court of Appeal was adopted on 10.04.2018. The procedural form is Civil, and the decision form is . On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find necessary data easily.
This decision relates to case No. 520/4451/15-ц. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: