Decision № 73523715, 20.04.2018, Kotelva District Court of Poltava Oblast

Справа № 535/289/18

Провадження № 2/535/164/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді – Якименко Т.О., при секретарі – Балала Л.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Котельва Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Котелевської селищної ради Полтавської області про визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Котелевської селищної ради Полтавської області в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за законом в порядку спадкування за законом право власності на ? частку земельної ділянки площею 4,04 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Котелевської селищної ради Полтавської області, й до дня смерті належала ОСОБА_2, який помер 10 червня 2005 року, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії I-ПЛ № 021258, виданого Котелевською селищною радою Полтавської області 13.01.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 871 та на 1/2 частку зазначеної земельної ділянки, спадкоємцем якої стала дружина ОСОБА_2– ОСОБА_3, яка померла 02 липня 2008 року, котра прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Позивач надав суду заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить справу розглянути без його участі.

Відповідач – Котелевська селищна рада Полтавської області подала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі та просить розглянути справу у судовому засіданні без участі представника відповідача. Наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст. 206 ЦПК України, відповідачу відомі та зрозумілі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Положеннями ст. 200 ЦПК України визначено право суду ухвалювати рішення за результатами підготовчого провадження у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1, є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про народження серії I-РЛ № 469788, видане Палацом одружень міста Чебоксари 18.06.1980 року.

10 червня 2005 року помер батько позивача – ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про смерть серії I-КЕ № 015752, видане відділом РАЦС Котелевського РУЮ Полтавської області 10.06.2005 року.

Відповідно до довідки за № 4725, виданої виконавчим комітетом Котелевської селищної ради Полтавської області 18.09.2017 року вбачається, що гр. ОСОБА_2, який помер 10 червня 2005 року, був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому на час відкриття спадщини 10 червня 2005 року з гр. ОСОБА_2 за вищевказаною адресою були зареєстровані: син – ОСОБА_1 та дружина – ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України позивач та ОСОБА_3 фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2.

У провадженні приватного нотаріуса Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4 знаходиться спадкова справа № 139/2017 на майно ОСОБА_2, який помер 10 червня 2005 року, спадкоємцями першої черги після смерті якого є: дружина – ОСОБА_3 та позивач – ОСОБА_1 в рівних частках.

За свого життя ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 4,04 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Котелевської селищної ради Полтавської області, й належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії I-ПЛ № 021258, виданого Котелевською селищною радою Полтавської області 13.01.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 871.

Проте, позивач, та ОСОБА_3 за свого життя, належним чином не оформили своїх спадковий прав на вищевказану земельну ділянку.

02 липня 2008 року померла мати позивача – ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про смерть серії I-КЕ № 107472, видане відділом РАЦС Котелевського РУЮ Полтавської області 04.07.2008 року.

Відповідно до довідки за № 4723, виданої виконавчим комітетом Котелевської селищної ради Полтавської області 18.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_3, яка померла 02 липня 2008 року, була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому на час відкриття спадщини 02 липня 2008 року з гр. ОСОБА_3 за вищевказаною адресою був зареєстрований син – ОСОБА_1.

Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України позивач є таким, що фактично прийняв спадщину після смерті матері.

На даний час у провадженні приватного нотаріуса Котелевського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_4 знаходиться спадкова справа № 140/2017 на майно ОСОБА_3, яка померла 02 липня 2008 року, і позивач є єдиним спадкоємцем за законом першої черги.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкове майно після смерті ОСОБА_3 складається з ? частки земельної ділянки площею 4,04 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Котелевської селищної ради Полтавської області й належала ОСОБА_2, який помер 10 червня 2005 року, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії I-ПЛ № 021258, виданого Котелевською селищною радою Полтавської області 13.01.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 871, спадкоємцем якого на ? частки стала дружина – ОСОБА_3, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Для оформлення своїх спадкових прав на вищевказану земельну ділянку позивач звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_4

Відповідно до листа за № 112/169-17, наданого відділом у Котелевському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 13.12.2017 року, за результатами розгляду нотаріального запиту № 1074/02-14 від 11.12.2017 року щодо надання ОСОБА_4 з державного земельного кадастру про земельну ділянку, було повідомлено, що земельна ділянка площею 4,04 га, що знаходиться на території Котелевської селищної ради Котелевського району Полтавської області й до дня смерті належала ОСОБА_2 до Національної кадастрової системи не занесена, тому потрібно проводити дії з Державної реєстрації земельної ділянки.

У зв’язку з вищевикладеним, приватний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 4,04 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Котелевської селищної ради Полтавської області, що підтверджується постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №№ 116/02-14, № 115/02-14 від 16.02.2018 року.

Таким чином, відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо належності на праві власності земельної ділянки спадкодавцеві, присвоєння їй кадастрового номера, позбавляє позивача можливості, як спадкоємця, отримати у спадщину вказане спадкове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно пункту г. ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно ч.9 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 N 561-XII передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 23 Земельного кодексу УРСР від 18.12.90 N 561-XII, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 13.03.92 N 2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» затверджено форми державних актів:- на право колективної власності на землю;- на право приватної власності на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 N449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» (із відповідними змінами) встановлено, що раніше видані (до набрання чинності цією постановою) державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, державні акти на право приватної власності на землю, видані у період дії Постанови ВРУ N 2201 (з 23.06.92 по 08.01.2004), є чинними правовстановлювальними документами, що підтверджують права власності на земельні ділянки.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_2 за свого життя отримав у приватну власність земельну ділянку з додержанням відповідно до діючого на той час законодавства документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно, а тому відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо даної земельної ділянки не може слугувати підставою для позбавлення позивачки права щодо оформлення своїх спадкових прав на цю землю в судовому порядку.

Крім того, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії I-ПЛ № 021258, виданого Котелевською селищною радою Полтавської області 13.01.2000 року, вказано цільове призначення земельної ділянки – для сільськогосподарського використання.

Натомість, відповідно до ст. 48 Земельного кодексу України N 561-XII, що діяв на момент видачі державного акт було передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються у користування громадянам, радгоспам, колективним та іншим сільськогосподарським підприємствам і організаціям - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Тобто, при виготовлені державного акту у 2000 році було помилково ототожнено поняття "землі сільськогосподарського призначення" та "землі сільськогосподарського використання".

При реєстрації державного акту Котелевською селищною радою не було звернуто уваги на допущену помилку у вказівці цільового призначення земельної ділянки.

Визнання відповідачем пред’явленого позову є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Наслідки визнання позову, передбачені ч.4 ст.206 ЦПК України відповідачам відомі та зрозумілі.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 264-268, 354 ЦПК України, ст.ст. 328, 392 ЦК України, ст. 81 Земельного кодексу України, Законом України «Про державну реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 N449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Котелевської селищної ради Полтавської області про визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку, задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за законом право власності на ? частки земельної ділянки площею 4,04 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Котелевської селищної ради Полтавської області, й до дня смерті належала ОСОБА_2, який помер 10 червня 2005 року, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії I-ПЛ № 021258, виданого Котелевською селищною радою Полтавської області 13.01.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 871.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за законом право власності на ? частки земельної ділянки площею 4,04 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Котелевської селищної ради Полтавської області, й до дня смерті належала ОСОБА_2, який помер 10 червня 2005 року, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії I-ПЛ № 021258, виданого Котелевською селищною радою Полтавської області 13.01.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 871, спадкоємцем якого на ? частки стала дружина – ОСОБА_3, яка померла 02 липня 2008 року, що прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-ти денний строк з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя