Decision № 73374129, 27.03.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року Справа № 804/1282/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняВербного Д.С. за участі: представника позивача представника відповідача Куцевола Д.В. Кравця А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області про зобов'язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.02.2018 Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський стрілочний завод» (далі - ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути Публічному акціонерному товариству «Дніпропетровський стрілочний завод» (код 14367980) безпідставно сплачену плату за землю (орендну плату за землю) за період з 01.01.2003 по 31.12.2009 в сумі 18792395 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатом аудиту підприємства встановлено безпідставну сплату оренди за землю в період з 01.01.2003 по 31.12.2009 в сумі 18792395 грн. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідно до ст. 78 Бюджетного кодексу України Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області зобов'язано повернути безпідставно сплачені кошти.

Ухвалою суду від 28.02.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовної заяви заперечував, зазначивши, що в позовній заяві не наведено будь-яких доказів нанесення відповідачем шкоди позивачу своїми незаконними діями, позивач не навів жодного посилання на будь-який закон або нормативний акт, яким би було передбачено, що в даному випадку шкода відшкодовується саме Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області. Також, відповідач зазначає про відсутність рішення суду, яким би було стягнуто або повернуто на користь позивача грошові кошти в розмірі 18792295,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський стрілочний завод» є юридичною особою приватного права, зареєстроване: 12.08.1994, номер запису: 1 224 120 0000 009705.

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський стрілочний завод» в період з 01.01.2002 по 31.12.2009 був платником орендної плати за землю, що підтверджується відповідними податковими деклараціями (уточнюючими розрахунками) орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, актами звірки наданими позивачем.

З матеріалів справи видно, що між позивачем та Дніпропетровською міською радою укладені договори оренди земельних ділянок, а саме: договір оренди земельної ділянки площею 0,8643 га від 25.10.2002 №2416; договір оренди земельної ділянки площею 26,9878 га та 4,3308 га від 25.10.2002 №2417; договір оренди земельної ділянки площею 0,0369 га від 05.10.2009 р. №041010400025; договір оренди земельної ділянки площею 0,3063 га від 25.10.2002 №2418; договір оренди земельної ділянки площею 0,0280 га та 0,0016 га від 25.10.2002 №2422; договір оренди земельної ділянки площею 0,0237 га від 25.10.2002 №2419; договір оренди земельної ділянки площею 0,1822 га від 05.10.2009 №041010400024.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 у справі №904/11048/15 (набрало законної сили 11.03.2016) за позовом ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" до Дніпропетровської міської ради про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними у задоволенні позову ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" відмовлено, виходячи з того, що договори оренди земельних ділянок укладені між ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" та Дніпропетровською міською радою, а саме: договір оренди земельної ділянки площею 0,8643 га від 25.10.2002 №2416; договір оренди земельної ділянки площею 26,9878 га та 4,3308 га від 25.10.2002 №2417; договір оренди земельної ділянки площею 0,0369 га від 05.10.2009 р. №041010400025;договір оренди земельної ділянки площею 0,3063 га від 25.10.2002 №2418; договір оренди земельної ділянки площею 0,0280 га та 0,0016 га від 25.10.2002 №2422; договір оренди земельної ділянки площею 0,0237 га від 25.10.2002 №2419; договір оренди земельної ділянки площею 0,1822 га від 05.10.2009 №041010400024., є невчиненими та неукладеними.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 у справі №904/11048/15 набрало законної сили 11.03.2016 і стало підставою для перегляду виду податкового платежу (відсутність підстав для сплати орендної плати землю) а, отже, зміни податкового обов`язку позивача.

19.09.2017 ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" звернулось до податкового органу за місцем обліку з приводу повернення зайво сплачених сум плати за землю (орендної плати).

Листом від 22.09.2017 №49/717/10/28-10-46-02-35 Дніпропетровського управління Офісу великих платників ДФС у вжитті заходів стосовно повернення зайво сплаченої орендної плати за землю відмовлено, зазначивши про відсутність переплати даного виду платежу перед місцевим бюджетом.

Облік вказаного виду платежу та його сплата здійснена територіальному органу Державного казначейства України, а саме до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 даного Кодексу).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2 статті 288 ПКУ).

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 статі 288 ПКУ).

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки

З матеріалів справи видно, що між позивачем та Дніпропетровською міською радою існують договори оренди земельних ділянок, а саме: договір оренди земельної ділянки площею 0,8643 га від 25.10.2002 №2416; договір оренди земельної ділянки площею 26,9878 га та 4,3308 га від 25.10.2002 №2417; договір оренди земельної ділянки площею 0,0369 га від 05.10.2009 р. №041010400025; договір оренди земельної ділянки площею 0,3063 га від 25.10.2002 №2418; договір оренди земельної ділянки площею 0,0280 га та 0,0016 га від 25.10.2002 №2422; договір оренди земельної ділянки площею 0,0237 га від 25.10.2002 №2419; договір оренди земельної ділянки площею 0,1822 га від 05.10.2009 №041010400024.

Аналізуючи зазначені договори у справі №904/11048/15 Господарський суд Дніпропетровської області в своєму рішенні від 22.02.2016 зазначив, що сторонами договорів передбачена можливість перереєстрації, перегляду та внесення змін до них у разі зміни істотних умов договору за згодою сторін, але сам порядок перереєстрації, перегляду та внесення змін до договору, тобто хто має бути ініціатором тих чи інших змін і в які строки, сторонами не врегульований, що не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір оренди земельної ділянки, щодо якого сторонами в належній формі не досягнуто згоди з усіх істотних умов, передбачених законом, є неукладеним.

До спірних договорів оренди земельних ділянок сторонами у належній формі не внесені відповідні зміни, передбачені Податковим кодексом України, щодо орендної плати а також не здійснена державна реєстрація таких змін.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зазначається, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Враховуючи викладене, Господарський суд Дніпропетровської області дійшов висновку, що у договорі оренди земельної ділянки площею 0,8643 га від 25.10.2002 р. №2416; договорі оренди земельної ділянки площею 26,9878 га та 4,3308 га від 25.10.2002 р. №2417; договорі оренди земельної ділянки площею 0,0369 га від 05.10.2009 р. №041010400025; договорі оренди земельної ділянки площею 0,3063 га від 25.10.2002 р. №2418; договорі оренди земельної ділянки площею 0,0280 га та 0,0016 га від 25.10.2002 р. №2422; договорі оренди земельної ділянки площею 0,0237 га від 25.10.2002 р. №2419; договорі оренди земельної ділянки площею 0,1822 га від 05.10.2009 р. №041010400024 відсутні істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», не здійснена державна реєстрація змін, що дає підстави вважати їх такими, що є неукладеними.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 у справі №904/11048/15 набрало законної сили 11.03.2016.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи видно, що за період з 01.03.2003 по 31.12.2009 ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" сплачено до місцевого бюджету орендної плати за землю на суму 18792395 грн., що підтверджується податковими деклараціями, реєстром банківських платежів, актами звірки взаємних розрахунків орендної плати за землю.

Також, сплата орендної плати підтверджується податковою звітністю з орендної плати за землю, актів звірки розрахунків, а саме: актів звірки взаємних розрахунків орендної плати за землю від 31.12.2004, від 24.05.2005, від 31.12.2005 підтверджується факт декларування та сплати орендної плати за землю за період з 2003 по 2005 рік. Відповідно до реєстрів банківських платежів позивачем сплачено орендної плати за землю у 2003 році на суму 947559 грн., 2004 році на суму 1012026 грн., у 2005 році на суму 1017877 грн.

Вказані документи свідчать про те, що позивачем за період 2003-2005 роки задекларовано та сплачено орендну плату за землю.

З матеріалів справи видно, що позивачем подано до податкових органів податкові декларації з орендної плати за землю, а саме:

- податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2006 рік (із додатками). Подано до податкового органу 30.01.2006, вх.№299. Згідно реєстрів банківських платежів позивачем сплачено орендної плати за землю у 2006 році на суму 1051234,56 грн.;

- податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2006 рік (із додатками). Подано до податкового органу 30.01.2006, вх.№299. Згідно реєстрів банківських платежів позивачем сплачено орендної плати за землю у 2006 році на суму 1051234,56 грн.; податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2007 рік (із додатками). Подано до податкового органу 29.01.2007, вх.№235. Згідно реєстрів банківських платежів позивачем сплачено орендної плати за землю у 2007 році на суму 1053938 грн.;

- уточнююча податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік (із додатками). Подано до податкового органу 28.03.2008, вх.№1881. Уточнююча податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік (із додатками). Подано до податкового органу 16.04.2008, вх.№9000070129. Згідно реєстрів банківських платежів позивачем сплачено орендної плати за землю у 2008 році на суму на суму 6159984 грн.

- податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік (із додатками). Подано до податкового органу 29.01.2007 вх.№364. Уточнююча податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік (із додатками). Подано до податкового органу 29.04.2010, вх.№90003112129. Згідно реєстрів банківських платежів позивачем сплачено орендної плати за землю у 2007 році на суму 7549777,11 грн.

Враховуючи обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 у справі №904/11048/15, суд погоджується з доводами позивача про те, що обставини, які вплинули на характер податкових правовідносини позивача (зміну податкового обов`язку), виникли внаслідок юридичного факту.

Специфіка даного юридичного факту (встановлення судовим рішенням того факту, що договори оренди земельних ділянок є неукладеними) тягне правові наслідки, які мають зворотну дію в часі у вигляді відсутності правочину, тобто відсутність підстав для оренди земельних ділянок.

Статтею 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

З матеріалів справи видно, що позивач звернувся до податкового органу за місцем обліку з приводу повернення зайво сплачених сум плати за землю (орендної плати). Проте, згідно відповіді Дніпропетровського управління офісу великих платників ДФС у вжитті заходів щодо повернення зайво сплаченої орендної плати за землю відмовлено. Вказану відмову обґрунтовано відсутністю переплати даного виду платежу перед місцевим бюджетом.

Крім того, позивачем у відповіді на відзив надано докази того, що Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський стрілочний завод» двічі зверталось до відповідача із вимогою про повернення безпідставно перерахованої позивачем до бюджету м.Дніпропетровська орендної плати за землю у сумі 18792395 грн. за період з 01.03.2003 по 31.12.2009.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.29 Бюджетного кодексу України в редакції від 21 червня 2001 року № 2542-III доходи Державного бюджету України включають доходи (за винятком тих, що згідно з статтями 64, 66 та 69 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств.

Відповідно до п.2. ч.1 ст.69 Бюджетного кодексу України до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать 100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань.

Відповідно до ст. 78 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу. Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Надаючи оцінку діям та бездіяльності відповідача в даному випадку, суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття "належне урядування".

Так, у рішенні від 20.10.2011р. «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного Рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, платники податків не можуть бути позбавлені права на повернення належних їм сум, які є надміру сплаченими, в разі допуску порушень державним органом.

Відповідно до п.4 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Оскільки вказані правові наслідки (відсутність підстав для оренди земельних ділянок, що тягне відсутність податкового обов`язку позивача у вигляді сплати орендної плати за землю) базуються на юридичному факті (судовому рішенні), то ПАТ "Дніпропетровський стрілочний завод" в період з 01.01.2003 по 31.12.2009 безпідставно перераховано до бюджету м. Дніпропетровська орендну плату за землю у сумі 18792395 грн., що підтверджується наданими позивачем документами.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

У відповідності до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до вимог статті 139 КАС України, стягнути з Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" (код ЄДРПОУ 14367980) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 281885,92 грн. відповідно до платіжного доручення № 5910 від 28.02.2018.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 78, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" (вул. Любарського, 181, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 14367980) до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області (вул. Челюскіна, 1, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 37988155) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути Публічному акціонерному товариству «Дніпропетровський стрілочний завод» (код 14367980) безпідставно сплачену плату за землю (орендну плату за землю) за період з 01.01.2003 по 31.12.2009 в сумі 18792395 грн.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" (код ЄДРПОУ 14367980) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 281885,92 грн. відповідно до платіжного доручення № 5910 від 28.02.2018.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 27.03.2018 року.

Суддя Р.З. Голобутовський