Decision № 73373512, 06.03.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року Справа № 804/8170/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2017 року №036-1303 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату суми податкового зобов'язання у розмірі 12 430,94 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 року №16604-04 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату суми податкового зобов'язання у розмірі 1 273,27 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 року №16606-04 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату суми податкового зобов'язання у розмірі 3 243,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік на підставі положень статті 266 Податкового кодексу України не є правомірним та суперечить основним засадам податкового законодавства, зокрема, принципу стабільності, який зумовлює неможливість внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, а тому позивач вважає, що нарахування оскаржуваним рішенням суми грошового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є незаконним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області 16.01.2018 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

30.01.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне. На підставі п.265.7 ст. 265 ПК України, даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об'єктах житлової нерухомості, що знаходиться у власності ОСОБА_1 Відтак, на думку відповідача, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до чинного податкового законодавства, є обґрунтованими та законними.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, що є об'єктами оподаткування, а саме:

- будинок, магазин змішаної групи товарів, загальною площею 1804,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.;

- нежитлова будівля, загальною площею 235,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2;

- нежитлова будівля, загальною площею 92,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області від 14.01.2016 року № 56 затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області на 2016 рік.

Також, рішенням Апостолівської міської ради Дніпропетровської області від 22.01.2016 року № 122-6/VIІ затверджено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Апостолівської міської ради Дніпропетровської області на 2016 рік.

27.06.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на підставі положень пп. 54.3.3 п. 54.3, ст. 54, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 036-1303, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2016 році в сумі 12 430,94 грн.

Крім того, 30.06.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 16604-04 та № 16604-04, якими фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2016 році в сумі 3 243,81 грн. та 1 273,27 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скарги від 18.08.2017 року, які рішенням ДФС України № 14047/0199-99-11-02-01-14 від 25.10.2017 року залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 ПК України, було введено новий податок - на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Відповідно до пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Проте, даний вид податку відноситься до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 ПК України.

Так, у відповідності до ст. 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи пп. 10.1.1 п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК України відносять до місцевих податків податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у складі податку на майно.

Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені Податковим кодексом України (пп. 4.2, 4.4, 10.4 ПК України).

У відповідності до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 ПК України).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 ПК України.

Відповідно пп. 12.3.4 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, зміни щодо податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення певного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Судом встановлено, що рішенням Зеленодосьської міської ради Дніпропетровської області «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік» від 14.01.2016 року № 56 вирішено встановити ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік на рівні 0,5% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Також, рішенням Апостолівської міської ради Дніпропетровської області «Про встановлення податків на майно на території Апостолівської міської ради на 2016 рік» від 22.01.2016 року №122-6/VІI вирішено встановити ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік на рівні 2% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, 2016 - це плановий період, а 2017 рік - вже бюджетний період.

Підпунктом 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, визначено принцип стабільності, вимоги якого передбачають, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Оскільки рішення Зеленодосьської міської ради та Апостолівської міської ради прийняті 14.01.2016 року та 22.01.2016 року відповідно, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року.

Тобто, правила визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, встановлені ст. 266 ПК України (з урахуванням приписів пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4, пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України), не можуть застосовуватися раніше 2017 року.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/800/8077/16 від 30 серпня 2016 року по справі № 826/22028/15.

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за спірними податковими повідомленнями-рішеннями не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, що є підставою для їх скасування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 640,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.929388521.1 від 29.12.2017 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 640,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 27 червня 2017 року № 036-1303 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 12 430,94 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 30 червня 2017 року № 16606-04 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 3 243,81 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 30 червня 2017 року № 16606-04 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами у розмірі 1 273,27 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємцюя ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник