№ 733709, 19.06.2007, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

19.06.07 Справа№ 5/944-18/128

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

розглянувши справу за позовом

Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у м. Червонограді

до

Закритого акціонерного товариства (надалі ЗАТ) „Львівсистеменерго”

про

стягнення штрафу

з участю представників сторін:

від позивача: [...] –головний державний податковий інспектор (довіреність за №5518/10-012 від 18.05.2007 року);

від відповідача: не з‘явився,

В С Т А Н О В И В :

що ДПІ у м. Червонограді звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з ЗАТ „Львівсистеменерго” штрафу на суму 151909,45 грн.

Уточненням до позовних вимог за №6189/10-008 від 07.06.2007 року позивач просить стягнути лише 146913 грн. 24 коп. у зв‘язку з частковим погашенням суми штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконує вимоги чинного законодавства щодо сплати застосованого штрафу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги з тих самих міркувань, просить їх задоволити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, не повідомив суд про причини неявки останнього, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень за №1699182, за №1719302 та за №1757069, а тому, справа розглядається у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, на основі наявних доказів, без участі представника відповідача, як передбачено ч.2 ст.128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ЗАТ „Львівсистеменерго” зареєстроване Червоноградським міськвиконкомом 06.08.1997 року, підтвердженням чого є Свідоцтво про державну перереєстрацію суб‘єкта підприємницької діяльності –юридичної особи від 24.11.1998 року.

За результатами тематичної перевірки дотримання вимог регулювання обігу готівки ЗАТ „Львівсистеменерго” за період з 01.02.2004 року по 21.05.2004 року було складено акт за №519/23-6/22396085 від 27.05.2004 року та прийнято податкове повідомлення-рішення за №000446236/0 від 01.06.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов‘язання за штрафною санкцією 151909 грн. 45 коп.

Як зазначено в акті перевірки ЗАТ „Львівсистеменерго” банком встановлено ліміт залишку готівки в касі на кінець робочого дня з 03.02.2003 року –383 грн. 78 коп.

Також в акті зазначено, що в порушення п.2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 19.02.2001 року №72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року за №237/5428, з наступними змінами та доповненнями, прибуткові касові ордери оформлені з порушенням встановленого порядку, не записані в касовій книзі в день одержання готівкових коштів та не відображені в журналі-ордері за №1.

У відповідності до вимог ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з викладених обставин справи спір про протиправність згаданого податкового повідомлення-рішення відсутній, а відповідачем, в супереч наведеної норми, не представлено доказів, які б вказували на те, що висновки викладені в акті перевірки та прийняте податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Однак, суд не може залишити поза увагою той факт, що податковим повідомленням-рішенням штраф визначено як податкове зобов‘язання.

Зокрема, у відповідності до п.1.1 даного Положення, вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи (далі - підприємці), які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов'язковими для виконання ними.

Згідно преамбули згаданого Указу Президента України, такий Указ був прийнятий з метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (відповідно до його преамбули) є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов”язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Виходячи із змісту наведених норм, у відповідача були відсутні підстави для посилання в податковому повідомленні-рішенні на норми Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ та визначення штрафу як податкового зобов‘язання.

Таким чином, визначений у податковому повідомленні-рішенні штраф повинен стягуватись у порядку визначеному законодавством.

У відповідності до вимог ст.10 Закону України „Про державну податкову службу України” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Отже, орган державної податкової служби на підставі та в межах вимог законодавства правомірно просить стягнути з відповідача застосований штраф.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність уточнених позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Щодо заявленого клопотання про забезпечення позову, то в його задоволенні належить відмовити, оскільки ст.117 КАС України не передбачає такого заходу забезпечення позову як накладення арешту.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, частин 2 та 3, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Львівсистеменерго”, код ЄДРПОУ 32477511, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Червоноград, вул. Б.Хмельницького, 20а в користь державного бюджету 146913 грн. 24 коп. штраф.

3. В задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя