а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2009 р. Справа № 2-а-4581/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Богатиря Сергія Володимировича
відповідача : Пічкура Володимира Михайловича
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: державної податкової інспекції у Немирівському районі
до: Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс"
про: стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків
ВСТАНОВИВ :
До суду звернулася державна податкова інспекція у Немирівському районі Вінницької області (далі позивач) з позовом до Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс” в особі філії Немирівський “Райагроліс” (далі відповідач) про примусове стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків у загальній сумі 18838,43 грн.
Позов мотивовано тим, що станом на 21.10.2009 року за відповідачем рахується податковий борг в сумі 18838,43 грн., а саме: з податку на додану вартість в сумі 6735,43 грн. та з податку на прибуток в сумі 12103 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини та додані у справу докази, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у задоволені позову відмовити. В той же час представник відповідача не заперечив наявність заборгованості підприємства перед бюджетом по податку на прибуток у сумі 10688 грн. та по податку на додану вартість у сумі 5223,21 грн., що вбачається з актів звірки від 15.07.2009 р. (а.с.43,44).
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши докази і їх сукупності, встановив наступне.
Згідно з довідкою Головного управління статистики Вінницької області № 818 від 18.03.2003 року філія Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Віноблагроліс” Немирівський “Райагроліс” включена до ЄДРПОУ без права юридичної особи, ідентифікаційний код - 26339500, керівник Гунько Павло Миколайович, місцезнаходження: 22800, Вінницька область, Немирівський район, м. Немирів, вул. Луначарського, 19 (а.с.5).
Згідно з довідкою головним підприємством є Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Віноблагроліс”.
Як платник податків філія Немирівський “Райагроліс” взята на облік у державній податковій інспекції у Немирівському районі Вінницької області.
Судом встановлено, що згідно з поданими позивачем матеріалами станом на 23.10.2009 року за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 18838,43 грн., а саме: по сплаті податку на додану вартість у сумі 6735,43 грн., в т.ч.: 6579,79 грн. основний платіж, 155,64 грн. пеня; по податку на прибуток в сумі 12103 грн.
Зобовязання у загальній сумі 18838,43 грн., яке підлягає сплаті відповідачем, підтверджуються податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2008 року (а.с.14,15), податковими деклараціями з податку на прибуток за І квартал та І півріччя 2009 року (а.с.16,17), копіями корінців податкових повідомлень-рішень форми “Ш” № 0000951501/0 від 01.04.2009 р., № 0000881501/0 від 27.03.2009 р., № 0000011501/0 від 30.01.2009 р. та форми “Р” № 0001851501/0 від 30.06.2009 р. (а.с.18-21), витягом з облікової картки платника податку на додану вартість станом на 23.10.2009 р., витягом з облікової картки платника податку на прибуток та актом ліквідаційної комісії філії ВОКСГП “Віноблагроліс” Немирівський “Райагроліс” від 30.06.2009 р.
Крім того судом встановлено, що податковим органом на підставі ст. 14 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було надано розстрочення відповідачу щодо сплати податкових зобовязань, що підтверджується договорами про розстрочення податкових зобовязань, а саме: № 49 від 01.12.2008 р., № 8 від 30.04.2008 р., № 40 від 30.10.2008 р., № 4 від 30.01.2008 р. (а.с.22-29).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень представника відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Підпунктом 3.1.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що виключно за рішенням суду в рахунок погашення податкового боргу можуть бути примусово стягнені активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній та фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Частиною 1 статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність, сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до законів України.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобовязаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обовязків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості по сплаті відповідачем податку на додану вартість у сумі 6735,43 грн. та податку на прибуток на прибуток у сумі 12103 грн. підтверджується належними засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, заявлена в позові сума підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Віноблагроліс(21001, код ЄДРПОУ 31128012, вул. Тарногродського, 9, м. Вінниця) на користь державної податкової інспекції у Немирівському районі суму податкової заборгованості філії Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Віноблагроліс” Немирівський “Райагроліс” по податку на додану вартість в сумі 6735 (шість тисяч сімсот тридцять пять) грн. 43 коп. та по податку на прибуток в сумі 12103 (дванадцять тисяч сто три) грн. за рахунок активів платника податків.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 28.12.09
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович
The court decision No. 7332098, Vinnytsia District Administrative Court was adopted on 24.12.2009. The procedural form is Administrative, and the decision form is . On this page, you will find essential data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find useful data easily.
This decision relates to case No. 2-а-4581/09/0270. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: