Decision № 73307895, 10.04.2018, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 766/6173/17 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, (надалі - відповідач, комісія з ліквідації управління), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області ( відповідач - 2- ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просив:

- визнати протиправною відмову Комісії з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі у направленні до Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років та зобов'язання Комісію з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі направити документи, перелік яких визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1;

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, на підставі п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262 від 09.04.1992 р., призначити та виплачувати ОСОБА_1 довічну пенсію за вислугою років з наступного дня після звільнення з Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.04.2017 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 31.10.2017 р. за заявою позивача залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправної відмови у вирішенні питання про призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, на підставі п. "а" ст.12 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб " № 2262 від 09.04.1992 року, призначення та виплату ОСОБА_1 довічної пенсії за вислугу років з наступного дня після звільнення з Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області АР Крим та м. Севастополі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.01.2018 року справу № 766/6173/17 передано за підсудністю до Херсонського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2018 року справа № 766/6173/17 передана на розгляд судді Дубровній В.А.

Ухвалою суду від 06.02.2018 р. справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною відмову Комісії з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі у направленні до Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років та зобов'язання Комісію з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі направити документи, перелік яких визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 23.02.2018 р.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує обставинами, викладеними у адміністративному позові від 11.04.2017 року, відповіді на відзив від 01.03.2018 р., які полягають у тому, що відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови КМ України № 393 від 17.07.1992 р. "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" має право на отримання довічної пенсії за вислугу років на відповідно до пункту " а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки на момент звільнення зі служби в органах Державній кримінально-виконавчій службі України має вислугу років у пільговому обчисленні 26 років 09 місяців 13 днів. У зв'язку з чим, позивач у березні 2017 р. звернувся до відповідача з заявою про підготовку необхідних для призначення пенсії документів та направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Проте, відповідач листом № 23/4-96 від 24.03.2017 р. відмовив у направленні матеріалів до ГУ ПФУ в Херсонській області, обґрунтовуючи відсутністю у позивача необхідної кількості календарної вислуги років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років за умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач вважає, вказану відмову відповідача протиправною, оскільки, на його думку, пенсія за вислугу років має бути йому призначена за пільговим обчисленням вислуги років на підставі Постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року, а не у календарному обчисленні, як це стверджує відповідач. Крім того, позивач вважає, що відповідач не наділений повноваженнями щодо вирішення питання про наявність чи відсутність у нього права на таку пенсію, а тому не мав права не направити подану заяву про призначення пенсії з усіма необхідними документами до органу Пенсійного фонду України, що свідчить про незаконність його дій та порушення прав позивача на отримання пенсії за вислугу років.

14 липня 2017 року відповідач надав до суду відзив на позов, а також 03 квітня 2018 р. доповнення до відзиву, якими заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що позивач не має права на отримання пенсія за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки на момент звільнення має вислугу у календарному обчисленні 20 років 05 місяців 13 днів, що не відповідає вимогам вказаної норми Закону. При цьому, відповідач вважає безпідставним посилання позивача на те, що у даному випадку при призначенні йому пенсії за вислугою років слід керуватися саме Постановою КМ України № 393, а не вказаним Законом, оскільки згідно ч. 4 ст. 19 КАС України слід керуватися нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу, в даному випадку Законом України № 2262-ХІІ. Крім того, відповідач вказує на необґрунтованість доводу позивача щодо незаконної йому відмови у направленні документів до пенсійного фонду, оскільки структурний підрозділ готує необхідний пакет документів виключно за наявності підстав та права у особи на пенсійне забезпечення, а вирішення питання про її призначення є обов'язком Пенсійного фонду. При цьому, відповідач зазначає, що позивачем не дотримано Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою, яка не відповідає формі, затвердженої вказаним Порядком, а за своїм змістом містить лише вказівку щодо підготовки та направлення посадовими особами ліквідаційної комісії управління до органів пенсійного фонду документі для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262. У зв'язку з чим, відповідачем була надана відповідь на звернення позивача в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян". Відповідач також вважає вимогу позивача про зобов'язання відповідача оформити та направити до органу пенсійного фонду документи необґрунтованою, оскільки комісія з ліквідації управління в даному випадку наділена дискреційними повноваженнями з питань прийняття рішення про оформлення документів для призначення пенсії, у тому числі відповідного подання, або, навпаки, прийняття рішення про відмову, та на неї як на уповноважений орган покладено відповідальність за такі дії, тому суд не має права перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.

Протокольною ухвалою суду від 23.02.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 05.03.2018 р.

В судове засідання 05 березня 2018 року сторони не прибули, надавши заяви щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі в судовому засіданні без їх участі в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 07.03.2018 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено, призначено судове засідання на 04.04.2018 р.

В судове засідання сторони не прибули.

При цьому, 04.04.2018 р. позивач надав суду заяву, якою просив розгляд даної справи продовжити без його участі у порядку письмового провадження.

03.04.2018 р. від представника відповідача в електронній формі до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням у службовому відрядженні у м. Києві.

Розглянувши вказане клопотання представника відповідача на предмет його обґрунтованості та узгодженості з нормами процесуального права, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу судового засідання від 23.02.2018 року розгляд даної справи розпочався по суті за участю представників сторін та оголошено перерву в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КАС України перерва у зв'язку із неявкою учасника справи або його представника може бути оголошена тільки з підстав, визначених пунктами 1, 2, 5 частини другої статті 205 цього Кодексу.

Так, пунктом 2 ч. 2 ст. 205 КАС України передбачено, що однією з підстав, відповідно до якої суд відкладає розгляд справи, є перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Як встановлено судом, у клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач зазначає про неможливість забезпечити в судове засідання 04.04.2018 р. явку свого представника через його відрядження до м. Києва, додавши ухвалу Верховного Суду від 22.03.2018 року по справі № 916/695/17 та повістку Верховного Суду від 23.03.2018 р. про виклик. Проте, суд відмічає, що зі змісту вказаних документів не вбачається причетність представника комісії з ліквідації управління ОСОБА_2 до участі в судовому засіданні Верховного Суду, що свідчить про недоведеність відповідачем поважності не явки в судове засідання його представника.

З огляду на викладене, суд відмовляє відповідачу у задоволені його клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що станом на 04.04.2018 року справа знаходиться у провадженні судді Дубровної В.А. протягом 57 днів, що свідчить про сплив шістдесятиденного строку розгляду справи, встановленого КАС України.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. (ч. 9 ст. 205 КАС України)

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 30.12.1997 р. по 31.12.2016 р. проходив службу в Державній кримінально виконавчій службі України.

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 21.12.2016 р. № 56 о/с, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію", капітана внутрішньої служби ОСОБА_1, у зв'язку зі скороченням штатів, було звільнено із займаної посади начальника відділу оперативного чергування, збору та узагальнення інформації управління з 31.12.2016 р.

Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складала 20 років 05 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 09 місяців 13 днів.

06 березня 2017 року позивач звернувся до голови комісії з ліквідації управління з заявою, в якій просив надати вказівку відповідним посадовим особам комісії з ліквідації управління підготувати на направити до органу Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення йому пенсії, у відповідності до вимог Закону України від 09.04.1992 р. №2 262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з наявністю у нього на день звільнення зі служби вислуги років у пільговому обчислені - 26 років 09 місяців 13 днів.

24.03.2017 р. листом за вих. № 23/4-96, відповідач повідомив ОСОБА_1, про те, що для призначення пенсії на умовах п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", необхідно на день звільнення вислугу 23 календарних роки та більше, проте відповідно до наказу від 21.12.2016 р. № 56 о/с " По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1, з Державної кримінально-виконавчої служби України вислуга років у календарному обчисленні становить 20 років 05 місяців 13 днів, що є недостатньою підставою набуття права на пенсію за вислугою років відповідно до норм закону.

Вважаючи вказану відповідь комісії з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, протиправною та такою, що порушує права його на отримання пенсії за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. № 393, позивач просить суд зобов'язати відповідача направити документи, перелік яких визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 3-1 від 30.01.2007 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1, що є предметом розгляду в даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 3 ст. 9 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, обрання способу захисту є виключним правом особи, що звертається за захистом своїх прав та інтересів. Праву позивача на вибір способу захисту кореспондує обов'язок доведення перед судом його належності, тобто здатності ефективно сприяти відновленню порушених прав та інтересів.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ ( далі - Закон № 2262-ХІІ).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" врегульовано постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р., № 3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"" ( далі - Порядок № 3-1), яким, зокрема, передбачено :

- заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). ( пункт 1 цього Порядку);

- днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення. У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою. ( пункт 6 цього Порядку);

- уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. (п. 12 зазначеного Порядку).

З огляду на вказані приписи Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ, подаються цими особами до Головних управлінь Пенсійного фонду України в областях, як органів, що призначає пенсії, через уповноважені структурні підрозділи, в даному випадку, Державної пенітенціарної служби України Міністерство внутрішніх справ України.

Таким чином, на уповноважені структурні підрозділи, в даному випадку, на відповідача покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії необхідних для призначення пенсії документів.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованою позицію відповідача стосовно того, що структурний підрозділ готує необхідний пакет документів виключно за наявності підстав та права у особи на пенсійне забезпечення, оскільки вказаний Порядок не передбачає підстави, при яких уповноважені структурні підрозділи не здійснюють підготовку та направлення необхідних документів до органу, який призначає пенсію.

Натомість, уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. ( абз. 2 п. 12 Порядку № 3-1).

При цьому, суд зазначає, що додатком № 1 до Порядку № 3-1 затверджено форму заяви про призначення пенсії встановленого зразка, яка містить обов'язкові для заповнення реквізити, а саме, назву органу, що призначає пенсію; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, засоби зв'язку, місце проживання (зареєстрований за паспортом та фактично проживає), паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, банківські рахунки щодо перерахунку пенсії, особисті підтвердження стосовно того, що відповідно до діючого законодавства громадянин, який має право на різні види пенсій, може отримувати лише одну за його вибором, та зобов'язання щодо повідомлення орган, що призначає та виплачує пенсію про зміну місця проживання, виїзд за кордон на постійне місце проживання та інші обставини, що можуть вплинути на пенсійне забезпечення тощо.

Як вбачається зі змісту відзиву на позов та доповнень до нього, то в обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує, що ОСОБА_1 не дотримано Порядок № 3-1, в частині не дотримання форми заяви, а тому комісією з ліквідації управління була підготовлена позивачу відповідь, у порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян".

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача, з урахуванням наявним у справі документам, суд вказує про наступне.

Дослідивши зміст заяви ОСОБА_1 від 06.03.2017 р., судом встановлено, що вона дійсно за змістом не відповідає формі заяві, затвердженій Порядком № 3-1. Зокрема, вказана заява адресована Голові комісії з ліквідації ДПтС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі з вимогою надати вказівку відповідним посадовим особам підготувати на направити до органу Пенсійного фонду України необхідні документи для призначення пенсії позивачу відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

При цьому, довід позивача про те, що йому протиправно відмовлено відповідачем у направленні поданої заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами до органу Пенсійного фонду України, суд вважає необґрунтованим, оскільки зі змісту листа - відповіді від 24.03.2017 р. за № 23/4-96 не вбачається, що відповідач відмовив ОСОБА_1 у направленні документів до органів пенсійного фонду щодо призначення пенсії за вислугою років у пільговому обчисленні.

Так, статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. (ч. 2 ст. 3 цього Закону)

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. (ч. 2, 3 ст. 15 ЗУ "Про звернення громадян)

Як вбачається зі змісту листа - відповіді від 24.03.2017 р. №23/4-96, відповідачем розглянуто звернення ОСОБА_1, яким надано роз'яснення про відсутність у нього права на отримання пенсії за вислугою років у пільговому обчисленні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звернення позивача з заявою від 06.03.2017 р., яка не відповідала Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" щодо змісту та форми заяви про призначення пенсії зумовило відповідача розглянути заяву позивача у порядку, передбаченому Законом України " Про звернення громадян " від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР .

Крім того, суд приймає до уваги наявний в матеріалах справи, лист-відповідь ГУ Пенсійного фонду України в Херсонській області від 06.04.2017 року за вих. №39/л-99-1, адресований ОСОБА_1 за результати розгляду його звернення щодо призначення пенсії, яким повідомлено, що відповідно до Порядку № 3-1 позивач повинен звернутись із заявою про призначення пенсії через уповноважений структурний підрозділ, на який покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів. При цьому, позивачу також повідомлено щодо умов призначення пенсії відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарні роки і більше.

Проте, в ході розгляду справи та з наявних в матеріалах справи документів, судом не встановлено, що позивач повторно звертався до відповідача з заявою відповідно до Порядку № 3-1, як це зазначило ГУ Пенсійного фонду України в Херсонській області у своєму листі.

Щодо позиції позивача про те, що він має право на призначення пенсії за вислугою років у пільговому обчисленні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. №393, якою на його думку, для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 26 років 09 місяців 13 днів, то суд вказує про наступне.

Пунктом "б" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною другої статті 17 названого Закону передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.

При цьому, законодавець у назві статті 17 використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років "для призначення пенсії". Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.

Як вбачається з наказу Управління ДПтС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 21.12.2016 р. №56 о/с вислуга років позивача станом на день його звільнення у календарному обчисленні становить 20 років 05 місяців 13 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до підпункту "г" пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 р. № 393 (надалі - Постанова № 393), до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема, один місяць служби за сорок днів - час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, приписи п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 суперечать приписам п. "а" ст. 12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII, а тому до спірних правовідносинах щодо призначення пенсії позивачу за вислугою років застосуванню слід застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто, Закон України від 9 квітня 1992 року №2262-XII.

Аналогічні правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду від 27 березня 2018 року справа № 295/6301/17 адміністративне провадження № К/9901/2268/18.

Відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд відмічає, що аналогічну позицію щодо спірного питання висловило ГУ Пенсійного фонду України в Херсонській області у вищевказаному листі-відповіді від 06.04.2017 року № 39/Л-99-1, про яку позивачу було відомо на момент звернення до суду з даними вимогами до Комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на викладене та враховуючи, що в ході розгляду справи не встановлено порушення прав позивача у спірних правовідносинах, а тому у суду відсутні підстави для їх захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд -

вирішив:

У задоволені позову ОСОБА_1 ( місце проживання 73000, м. Херсон, вул. 28-ї ОСОБА_2АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) до Комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження 73000, м. Херсон, вул. Дружби, буд. 4, код ЄДРПОУ 08564707) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 10.2.4