Decision № 73306547, 16.03.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року Справа № 804/1135/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, у якому позивач просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в частині нездійснення перерахунку ОСОБА_1 з 01.01.2017 року суми основної (державної) пенсії по інвалідності відповідно до пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, за встановленою формулою виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- зобов’язати Кам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області протягом одного місяця, з моменту набрання чинності рішенням суду, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1, інваліду першої категорії третьої групи за наслідками участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, безстроково, починаючи з 01.01.2017 року основну (державну) пенсію по інвалідності відповідно до пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, за встановленою формулою виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- зобов’язати Кам’янське об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області протягом трьох місяців, з моменту набрання чинності рішенням суду, виплатити ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої пенсії за період з 01.10.2017 року по дату фактичної виплати з урахуванням втрати частини доходів у зв’язку із простроченням строку їх виплати, з відрахуванням фактично сплаченої суми пенсії;

- здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку передбаченому статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:

- позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджу йся посвідченням № 153929 від 18.11.2016 року та вкладкою №655800 від 18.11.2016 року, що видані Дніпропетровською обласною адміністрацією;

- 12.09.2016 року комісією МСЕК позивачу встановлено з 07.11.2016 року безстроково 3-ю групу інвалідності за захворюванням пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, з встановленою втратою працездатності у розмірі 60%, що на цей час підтверджується висновком №10110 від 12.09.2016 року, довідкою №019126 та № 496257 від 15.11.2016 року.

- позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області;

- відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року, з моменту встановлення позивачу інвалідності, він має право на державну та додаткову пенсію, які є компенсацією шкоди, заподіяної позивачу внаслідок його участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- відповідач не здійснив відповідного нарахування пенсії позивачу та не повідомив його по наяв ність права на нарахування у зв'язку із чим, позивач, заявою від 15.01.2018 року звернувся до відповідача з вимо гою про нарахування пенсії по інвалідності з підстав передбачених пунктом 9-1 Постанови №1210 починаючи з 01.10.2017 року;

- відповідач листом від 19.01.2018 року №Ш-6/3 відмовив у перерахунку зазначивши, що порядок нарахування пенсії за пункту 9-1 порядку затвердженого Постановою КМУ №1210 застосовується лише до осіб, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС під час дійсної строкової служби, а позивач, оскільки проходив дійсну строкову службу у період з 15.10.1981 по 26.10.1983 року; відповідно до діючого законодавства, з 01.10.2017 року отримує пенсію нараховану відповідно до пункту 9 зазначеної постанови у розмірі фактичних збитків – мінімальної пенсії, а саме 3267,00 грн., з яких: 2105,40 грн. – мінімальний розмір пенсії для інвалідів 3-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи; 284,70 грн. – додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи; 876,90 грн. – щомісячна державна допомога інвалідам внаслідок Чорно бильської катастрофи;

- позивач, який брав участь у ліквідації насідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід 3-ї групи першої категорії, із втратою працездатності 40%, починаючи з 01.10.2017 року має право на нарахування (перерахунок) пенсії по інвалідності обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за формулою визначеною пунктом 9-1 Порядку затвердженого Постановою КМУ №1210, яка відповідно до розрахунку за формулою, почи наючи з 01.10.2017 року для позивача, замість нарахованої 2105,40 грн., мала становити: 8063,71 грн.;

- відповідач зазначеного перерахунку пенсії позивача не зробив ані самостійно, ані за зверненням позивача та не повідомив позивача про наявність в нього права на відповідний перера хунок його пенсії;

- така бездіяльність відповідача є незаконною та порушує право позивача на отри мання пенсії по інвалідності у розмірі визначеному Законом №796 та пунктом 9 Постанови КМУ №1210 обчисленої за формулою з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- заборгованість з пенсії позивача обчислена починаючи з 01.10.2017 року по момент здійснення перерахунку, має бути сплачена у рахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків її виплати, яку відповідач має самостійно нарахувати під час перерахунку пенсії позивача та виплатити разом із недоплаченою су мою пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. (а.с.2-3).

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.58-77), в якому зазначив таке:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в управлінні з 03.07.2013року;

- з 12.12.2016 року отримує пенсію по інвалідності 3 групи у розмірі фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»;

- 15.01.2018 року позивач звернувся до управління із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 01.10.2017 на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року;

- Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області листом від 19.01.2018 № Ш-6/3 відмовило ОСОБА_1 в задоволенні вищезазначеної заяви;

- згідно копії військового квитка НУ № 8536833 від 12.10.1981 ОСОБА_1 проходив дійсну строкову службу в ОСОБА_3 з 15.10.1981 по 26.10.1983 роки;

- згідно довідки від 23.05.2003 року, виданої ТОВ АП 11262 «Важавтотранс», ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС в зоні № 1 на ремонтно-відновлювальних роботах автодороги Славутич - Чорнобиль - Гдень з 22.12.1986 по 20.01.1987 роки та з 21.02.1987 по 18.03.1987 роки;

- управління не має підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, оскільки на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС позивач не проходив дійсну строкову службу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року відповідача у справі замінено на правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (а.с.90).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

15 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про нарахування державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.86).

ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області «Про перерахунок пенсії» від 19 січня 2018 року №Ш-6/3 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії позивачеві (а.с.87-88).

Відмовляючи позивачеві у перерахунку пенсії відповідач зазначив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №851 підстав для перерахунку пенсії не має, оскільки згідно з копією військового квитка НУ №8536833 від 12.10.1981 року він проходив дійсну строкову службу у період з 15.10.1981 року по 26.10.1983 року. Згідно довідки, наданої товариством з обмеженою відповідальністю АП 11262 «Важавтотранс» від 23.05.2013 року №35 позивач працював на Дніпропетровському автотранспортному підприємстві 03662 та приймали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні №1 на ремонтно-відновлювальних роботах автодороги Славутич-Чорнобиль-Гдень з 22.12.1986 року по 20.01.1987 року, з 21.01.1987 року по 18.03.1987 року. Таким чином, пенсія позивачу призначена та виплачується згідно з діючим законодавством.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб’єктів владних повноважень, суд зобов’язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №41/26486, Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28 листопада 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі – Закон України №796-ХІІ або Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Право на отримання пенсії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії передбачено статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII, пункт 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення серед інших стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями статті 54 Закону України №796-ХІІ умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про затвердження Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Порядок №1210).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1210 він визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 11 Постанови №1210 визначено, що мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС становить, зокрема, для ІІ групи інвалідності – 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 13 Постанови №1210 визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах, зокрема, особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам IIІ групи - 284,7 грн.

Стаття 59 Закону №796-ХІІ гарантує право на пенсію військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частина третя даної норми в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» передбачає, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб – з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

03 жовтня 2017 року з метою приведення підзаконних нормативних актів у відповідність до Закону №2148-VІІІ Кабінет Міністрів України 15 листопада 2017 прийняв постанову №851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою, зокрема, доповнив Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 пунктом 91, який дублює зміст частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та визначає формулу обчислення пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, для осіб, які виявили бажання на її отримання. До числа таких осіб пункт 91 Порядку №1210 так само відносить лише осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти до висновку про те, що їх дія поширюється на осіб, які відповідають таким критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;

2) така участь особи відбувалася під час проходження дійсної строкової служби;

3) така участь особи призвела до її інвалідності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: працював на Дніпропетровському автотранспортному підприємстві 03662 та приймали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні №1 на ремонтно-відновлювальних роботах автодороги Славутич-Чорнобиль-Гдень з 22.12.1986 року по 20.01.1987 року та з 21.01.1987 року по 18.03.1987 року, що підтверджується довідкою від 23 травня 2013 року вих.№35 товариства з додатковою відповідальністю автотранспортного підприємства 11262 «Важавтотранс» (а.с.85). Проте, відповідно до військового квитка НУ №8536833 від 12.10.1981 року він проходив дійсну строкову службу у період з 15.10.1981 року по 26.10.1983 року (а.с.84).

Таким чином, суд зазначає, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження ним дійсної строкової служби.

Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що з 01 жовтня 2017 року ОСОБА_1 отримує пенсію у загальному розмірі 3 267,00 грн., з яких: 2105,40 грн. – мінімальний розмір пенсії інвалідам внаслідок Чорнобильської катастрофи (стаття 54 Закону №796-ХІІ); 284,70 грн. – додаткова пенсія інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи ліквідатор (стаття 49 Закону №796-ХІІ); 876,90 грн. – щомісячна державна допомога інвалідам внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, пенсія позивачу виплачується відповідно до Порядку №1210.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача щодо наявності у нього права, гарантованого вищевказаною нормою Закону.

За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов’язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З системного аналізу чинного законодавства України та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи ОСОБА_1 у перерахунку пенсії діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Отже, відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, під час судового розгляду повністю доведено правомірність оскаржуваних дій.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 51900, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_4