Court ruling № 73291983, 19.07.2010, Fortetsnyi District Court of Kropyvnytskyi City (until 25.04.2025 - Kirovskyi District Court of Kirovohrad City)

Справа № 2-10886/10

Номер провадження -

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2010 року Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Галаган О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до ВАТ КБ "Надра" про видачу вкладу та відшкодування моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до ВАТ КБ "Надра" про видачу вкладу та відшкодування моральної шкоди.

Посилаючись на п.37 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України " Про державне мито" від 21.01.1993 р. №7-93 та ЗУ "Про захист прав споживачів" позивач просить звільнити її від сплати державного мита.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року " Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" (із внесеними змінами) заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам ст. 119 ЦПК України щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками та обгрунтуванням; про докази, що підтверджують позов, необхідні документи - залежно від заявлених вимог.

Відповідно до п. 37 ч.4 Декрету КМУ « Про державне мито» від сплати державного мита звільняються громадяни - за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договорами або установчими документами, грощшових та майнових внесків, які були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян.

Таким чином, за сенсом цієї норми законодавець чітко і прямо вказує, що від сплати держмита звільняються позивачі, які звертаються до суду з позовом про відшкодування шкоди, що настала внаслідок неповернення вкладу, а тому посилання позивача на дану норму є безпідставними, оскільки з тексту позовної заяви та наданих до неї документів наслідків від неповернення грошового вкладу не вбачається.

Таким чином правовідносини, що виникли між заявником та боржником не охоплюються п.37 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України " Про державне мито" від 21.01.1993 р. №7-93 та ЗУ "Про захист прав споживачів".

Позивачем не додержано вимог ч. 5 ст. 119 ЦПК України та не додано до позову документів, що підтверджують сплату судового збору або доказів звільнення від його сплати.

Відповідно до п. Д ч. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України " Про державне мито" ставка судового збору становить 1% ціни позову та 8 грн. 50 коп. за вимогу немайногвого характеру.

Керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до ВАТ КБ "Надра" про видачу вкладу та відшкодування моральної шкоди залишити без руху до 29.09.2010 року.

Запропонувати ОСОБА_1 подати до суду квитанції про сплату судового збору або докази звільнення від його сплати:

Реквізити, за якими здійснюється оплата судових витрат:

судовий збір: Міськфінуправління р/р 31413537700002, МФО 823016, код 24145329, код класифікації 22090100 ГУДКУ у Кіровоградській області.

У разі невиконання вимог судді, позовна заява буде вважатись неподаною, а матеріали позову будуть повернуті позивачу.

Щодо сплати судових витрат ухвала підлягає оскарженню. Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду

першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційнаскарга на

ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження ухвали суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до апеляційного суду першої інстанції,

який ухвалив оскаржувану ухвалу.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда О. В. Галаган