
Справа № 265/839/18
Провадження № 2/265/696/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 квітня 2018 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Вайновського А. М.,
при секретарі Злидіній Г.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В С Т А Н О В И В :
25 січня 2018 року позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначила, що з 21.05.2011 перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. У шлюбі мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Фактично шлюбно-сімейні стосунки між нею та відповідачем припинено у 2016 році, до чого призвели різні погляди на сімейне та відсутність взаєморозуміння. Вважаючи, що шлюб розпався остаточно, просила його розірвати.
Позивач ОСОБА_1 до підготовчого судового засідання не з’явилася, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, якою позовні вимоги підтримала та просила вирішувати справу у її відсутність. Після розірвання шлюбу просила залишити прізвище «Дідович».
Відповідач ОСОБА_2, будучи громадянином ОСОБА_5 Федерації та фактично проживаючи у ІНФОРМАЦІЯ_3, також до підготовчого судового засідання не прибув, надавши нотаріально посвідчену заяву про визнання ним пред’явленого позову у повному обсязі. Просив вирішувати справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
У відповідності до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України, один із подружжя має право на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому Відділом ЗАГС Надимського району служби Ямало-Ненецького автономного округу від 21 травня 2011 року, актовий запис № 159.
У шлюбі мають неповнолітню доньку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та неповнолітню доньку, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджено відповідними свідоцтвами про народження.
Про наявність спору щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей, а також майнового характеру, станом на день розгляду справи сторонами не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
На підставі викладеного, враховуючи визнання пред’явленого позову відповідачем, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, суперечить інтересам позивача, а тому він підлягає розірванню.
Визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб.
Крім того, у відповідності до положень ст.ст. 133, 141, 142 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% від понесених нею та документально підтверджених витрати з оплати судового збору у сумі 352,40 гривень. Інша частина витрат з оплати судового збору у сумі 352,40 гривень підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету.
На підставі ст. 60 ЗУ «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265, 280, 281, 285 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між громадянином ОСОБА_5 Федерації, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, та громадянкою України, ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище «Боєва») ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований Відділом запису актів громадянського стану Надимського району служби Ямало-Ненецького автономного округу від 21 травня 2011 року, актовий запис № 159 – розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище – «Дідович».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривень 40 копійок.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з державного бюджету України 50 % сплаченого нею при поданні позову судового збору у загальному розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 копійок, що складає 352 (триста п’ятдесят дві) гривень 40 копійок, який було внесено на рахунок № 31219206700054, отримувач платежу – Маріуп.УК/Лівобережний р-н/22030101, код отримувача – 37989721, банк отримувача – 834016 ГУ ДКСУ у Донецькій області, на підставі квитанції № 0.0.949603561.1 від 25.01.2018.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud0538/.
Повний текст рішення складено 03 квітня 2018 року.
Суддя _____
The court decision No. 73166876, Livoberezhnyi District Court of Mariupol City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Mariupol City) was adopted on 03.04.2018. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find useful data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find important data easily.
This decision relates to case No. 265/839/18. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: