№ 73153406, 20.03.2018, Enerhodar City Court of Zaporizhzhia Oblast

Справа № 316/71/18

Провадження № 3/316/63/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2018 рік м.Енергодар

Суддя Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинський М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні приміщення суду в м.Енергодарі адміністративний матеріал, який надійшов з Енергодарського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ідентифікаційний номер суду не наданий, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2,-

ВСТАНОВИВ:

До Енергодарського міського суду Запорізької області 17.01.2018 року надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія БД №020139, 28.12.2017 року о 14 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_1 рухаючись в автомобілі «MERCEDES-BENZS VITO 112» державний номерний знак: АР1508ЕА, заднім ходом, на автомобільній стоянці біля магазину «Сільпо» по вулиці Українська в місті Енергодарі, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем НОМЕР_1, внаслідок дорожньої транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальною шкодою. Чим порушив п.10.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_2 не з’явився більше трьох разів, про поважність причин неявки не повідомив, будь-яких клопотань або заяв про відкладення слухання справи до суду не надав, про час та місце слухання справи в суді був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення (а.с.22).

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 року ратифіковану Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов’язки гарантувати кожній особі права та свободи закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об’єкта і цілі ст.6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_1, якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та знаходження справи відносно нього в суді, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, строки розгляду якої, обмежено законодавством.

Слід також заважити, що і Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що було проігноровано гр.ОСОБА_1

За зазначених обставин, враховуючи, що гр.ОСОБА_1 був своєчасно та належним чином повідомлений час та місце розгляду справи, не явився до суду без поважних причин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності гр.ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дії правопорушника вірно кваліфіковано за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Вина правопорушника у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доведена та підтверджується сукупністю досліджених доказів: Протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.2), письмовими поясненнями (а.с.4, 5), рапортом (а.с.6), схемою місця дорожньої транспортної пригоди з фототаблицею (а.с.12-14), у зв’язку з чим гр.ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

При призначенні покарання, суд враховує характер вчинення правопорушення, особу правопорушника, відсутність обставин, що обтяжує покарання передбачені ст.35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутність обставини що пом’якшують покарання передбачених ст.34 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також відсутність тяжких наслідків та вважає необхідним піддати правопорушника адміністративному стягненню в рамках санкції ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Згідно довідки з Енергодарського ВП, у гр.ОСОБА_1 посвідчення водія серія ЯАА №527919 видане 20.11.2003 року – було вилучено та знаходиться в Енергодарському ВП (а.с.15).

Також, згідно приписів ст.40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У зв’язку з тим, що суд дійшов висновку про накладення адміністративного стягнення на гр.ОСОБА_1, з нього також підлягає стягненню розмір судового збору на користь держави, який з урахуванням ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», становить суму у 352 гривні 40 копійок.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конвенцією про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 року ратифіковану Законом №475/97-ВР від 17.07.97, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 9, 24, 33, 34, 35, 38, 40-1, 124, 268, 277, 283, 284, 287-289, 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер суду не наданий - визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнути до адміністративної відповідальності та призначити стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 352 (трьохсот п’ятдесяти двох) гривень 40 (сорока) копійок - на користь держави (одержувач коштів: ГУК у м. Києві, (м. Київ) 22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106, п.5 таблиці ставок, ПІБ платника судового збору).

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Енергодарський міський суд Запорізької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя М. В. Капустинський