№ 73097682, 26.03.2018, Dnipropetrovsk Commercial Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2018 року м. Дніпро Справа № 904/5922/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Рудовська І.А.) у справі № 904/5922/17, ухваленого у м. Дніпро 14.12.2017р. о 12.00. (дата складання повного тексту рішення – 14.12.2017р.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення 13 543 978 грн. 85 коп., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017р. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 13 543 978 грн. 85 коп., з яких: 6 144 094 грн. 05 коп. пені, 6 083 293 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 1 316 591 грн. 58 коп. 3% річних та витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 у справі №904/5922/17 (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги задоволено частково; з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" стягнуто 6 083 293 грн. 22 коп. інфляційних втрат, 1 316 591 грн. 58 коп. 3 % річних, 110 998 грн. 27 коп. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017р. у справі № 904/5922/17 в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 6 144 094,05грн. задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема посилається на те, що п. 4.2. договору, укладеного між сторонами було передбачено застосування штрафних санкцій у розмірі, встановленому ч. 6 ст. 231 ГК України, тобто сторонами визначено розмір неустойки, а висновок суду про протилежне є безпідставним.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а ухвалою від 19.02.2018 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.03.2018 з викликом представників сторін.

12.03.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.03.2018р.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, посилаючись при цьому на те, що сторонами не визначено у договорі конкретного розміру пені, яка підлягає стягнення у зв’язку із порушенням відповідачем свого грошового зобов’язання за договором.

Позивач наданим йому правом участі в судовому засіданні не скористався, явку представника не забезпечив та звернувся до апеляційного суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності свого представника.

Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що неявка представника позивача не перешкоджає перегляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності представника позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2016р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (продавець) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) укладений Договір купівлі-продажу уранового оксидного концентрату № 8-020-SD-16-00478 (далі – Договір), відповідно до умов п. 1.1. продавець зобов’язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити урановий оксидний концентрат (U3O8), іменований надалі "УОК", у кількості та на умовах, визначений цим Договором. Одиницею виміру кількості УОК є кілограм урану (кг U).

10.04.2017 р. сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору в якій зазначено, що: 1). станом на 24.03.2017 за УОК, поставлений в грудні 2016 року загальною вартістю 447 352 975,44 грн. за Додатковою угодою від 01.12.2016 № 1 до Договору, покупець здійснив оплату у сумі 45 000 000,00 грн.; 2). залишок у сумі 402 352 975,44 грн. підлягає оплаті покупцем відповідно до Графіку платежів за УОК (Додаток №3 до Договору); 3). Додаток № 3 до Договору викласти у редакції Додатку №1 до цієї Додаткової угоди; 4). сторони не звільняються від відповідальності за порушення зобов’язань за Додатковою угодою від 01.12.2016 № 1 до Договору, які були вчинені до моменту укладення цієї Додаткової угоди.

Відповідно до п. 5.6. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.12.2016 р. до Договору оплата за УОК, що постачається за цим Договором, здійснюється за графіком згідно Додатку № 3 до цього Договору на підставі наданого продавцем рахунку не пізніше 5 робочих днів після передачі УОК.

На виконання умов Договору позивачем виставлено рахунок за поставлений УОК у грудні 2016 року від 02.12.2016р. на суму 447 352 975,44 грн. (а.с. 51, Том №1). В результаті чого, у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо оплати УОК, яке останній виконав частково.

Не належне виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором і є підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 6 144 094,05 грн. – пені, 6 083 293,22грн. – інфляційних втрат та 1 316 591,58 грн. – 3 % річних.

Згідно з висновком Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3299/3300-17 від 12.07.2017р. у справі № 904/5922/17 за результатами експертного до слідження по Договору купівлі-продажу уранового оксидного концентрату № 8-020-SD-16-00478 від 20.07.2016р. та Додаткової угоди № 1 від 01.12.2016 р. до Договору купівлі-продажу уранового оксидного концентрату № 8-020-SD-16-00478 від 20.07.2016р., сума інфляційних втрат за період з 01.012.2017р. по 09.04.2017р. становить 6 083 293,22 грн., сума 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 01.01.2017р. по 09.04.2017р. становить 1 316 591,58 грн.

Вищенаведені обставини щодо підстав, розміру та строку виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлену продукцію за Договором, а також розміру нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних, встановлені судом першої інстанції та не оспорюються сторонами.

Предметом спору в суді апеляційної інстанції є стягнення з відповідача пені у розмірі 6 144 094,05грн., яка нарахована позивачем за прострочку виконання грошового зобов’язання у відповідності до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Як вірно вказав місцевий господарський суд, з наведеного вбачається, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Згідно п. 4.1. Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2. Договору, за кожний день прострочення виконання зобов'язань вина сторона повинна сплатити штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України, від обсягу невиконаних зобов'язань.

Зі змісту позовних вимог позивача вбачається, що ним нарахована пеня за прострочку виконання відповідачем грошового зобов’язання за Договором у відповідності до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, тобто застосовано договірну неустойку, передбачену п. 4.2. Договору.

Проте, згідно з цим пунктом договору сторони не визначили, яка саме частина ст. 231 ГК України є підставою для сплати відповідачем штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені), яка в силу ч. 3 ст. 549 ЦК України та ч. 4 ст. 231 ГК України підлягає обчисленню саме у відсотках.

Отже, безпосередньо Договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій, зокрема ч. 2, 4, 6 ст. 231 ГК України.

За приписом же ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Окрім цього, згідно з п. 2.1. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, ч. 6 ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування стягнення пені, не є такою нормою законодавства, яка встановлює обов’язок та умови сплати пені, тобто є підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована у даному випадку.

При цьому, слід, зазначити, що умовами Договору взагалі не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов’язання, а ч. 6 ст. 231 ГК України, також не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України.

За наведених обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені у сумі 6 144 094,05 грн., оскільки укладеним між сторонами Договором сторони не встановили конретного розміру договірної неустойки (пені) за порушення виконання грошового зобов’язання, а ч. 6 ст. 231 ГК України не є підставою для застосування законної неустойки.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 14.12.2017р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті скаржником судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 138 243,12грн., тобто виходячи з оспорюваної суми, слід покласти на останнього.

Решту сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 166 496,40грн. слід повернути скаржнику з Державного бюджету України у зв’язку з його надмірною сплатою згідно з ст.ст. 6, 7 Закону України «Про судовий збір».

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017р. у справі № 904/5922/17 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017р. у справі № 904/5922/17 – залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 138 243,12грн. покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Судовий збір, надмірно сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 166 496,40грн. повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 02.04.2018 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко