
Справа № 629/4288/17
Номер провадження № 1-кп/629/131/18
У Х В А Л А
29 березня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., прокурора Гребенюка В.Є., адвоката Остапенко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова, Харківської області питання доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому по справі:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Лозова, Харківської області, громадянину України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.09.2017 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому судом продовжувався.
23.04.2018 року спливає два місяці раніше обраного строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2
В судовому засіданні прокурор Гребенюк В.Є., з урахуванням закінчення обвинуваченому строку тримання під вартою заявив клопотання про продовження раніше обраного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність підстав для скасування або зміни обраного запобіжного заходу та вказав на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений неодноразово судимий, не працював, тобто не має міцних соціальних зв'язків, може вчиняти нові злочини та переховуватися від суду.
Обвинувачений ОСОБА_2 до суду не етапований. Приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовився.
Захисник обвинуваченого - адвокат Остапенко С.Ю. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила змінити її підзахисному міру запобіжного заходу.
При вирішенні зазначеного клопотання суд виходить з наступного.
Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.
Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, раніше неодноразово судимий, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, відповідає особі обвинуваченого та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду. Тому суд вважає, що зазначені обставини можуть бути достатніми причинами разом з іншими для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, обвинувачений будучи працездатною особою не працював, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, судове слідство у справі триває.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни міри запобіжного заходу, оскільки скасування чи зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, може призвести до спроб переховування від суду, а тому, залишає незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжує строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 до 29 травня 2018 року, вважаючи жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, таким, що не може запобігти вищевказаним ризикам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 197, 314, 369-372 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Задовольнити клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Гребенюка В.Є..
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Лозова, Харківської області, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк, до двох місяців, тобто до 29 травня 2018 року в умовах Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№ 27)».
Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня постановлення ухвали, а саме з 29 березня 2018 року.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Остапенко С.Ю. про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Смірнова
The court decision No. 73095182, Lozova City and District Court of Kharkiv Oblast was adopted on 29.03.2018. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary data conveniently.
This decision relates to case No. 629/4288/17. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: