№ 73017519, 26.03.2018, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4885/15 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Файдюка В.В.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить, з урахуванням уточнених в судовому засіданні 22.11.2017 року позовних вимог, визнати протиправними дії ОСОБА_4 - Міністра внутрішніх справ України, які виявилися у передачі його звернення від 28.12.2014 року до Департаменту Державної автомобільної інспекції, дії якого оскаржуються.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явилися представник апелянта та позивач. Представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2014 року позивач звернувся до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 із скаргою, в якій просив повідомити, на підставі яких наказів МВС України Департамент ДАІ України розробляє нові автомобільні номерні знаки. Також позивач просив притягнути заступника начальника Департаменту ОСОБА_5 до відповідальності через некомпетентність та порушення вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Департаментом Державної автомобільної інспекції надано позивачу відповідь від 19.02.2015 року № 4/1-К-217, згідно з якою проведеною перевіркою не виявлено порушень положень чинного законодавства у діях працівників ДДАІ МВС України під час розгляду попереднього звернення від 18.11.2014 року, а також підстав притягнення до відповідальності заступника начальника ДДАІ МВС України ОСОБА_5

Також повідомлено, що Департамент ДАІ МВС України під час створення промислового зразку "Знак номерний транспортних засобів" керувався положеннями, які визначені положеннями ст. 52-1 Закону України "Про дорожній рух"; пп. 68 п. 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року № 401; пп. 1 п. 4 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року № 341; пп. 1 п. 4 Положення про Департамент Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 27.10.2014 року № 1144 та п. 7.3 ДСТУ12.2003 "Національна стандартизація. Правила розроблення національних нормативних документів".

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

В той же час, положеннями ч. 4 ст. 7 Закону № 393/96-ВР встановлено заборону направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Тобто відповідач був зобов'язаний розглянути скаргу позивача від 28.12.2014 року та належним чином відреагувати на неї, а саме - надати обґрунтовану відповідь на неї у встановлений законом строк. Проте відповіді з боку відповідача станом на момент вирішення справи надано не було.

В порушення вимог ч. 4 ст. 7 Закону N 393/96-ВР відповідачем було скеровано скаргу позивача від 28.12.2014 року до ДДАІ МВС України, тобто до органу, дії посадової особи якого оскаржувались. Підставою для розгляду звернення позивача ДДАІ МВС України стало доручення керівництва Міністерства внутрішніх справ України.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії відповідача, які виявилися у передачі звернення від 28.12.2014 року до Департаменту Державної автомобільної інспекції, дії якого оскаржуються, є протиправними.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено 28 березня 2018 року.