Decision № 73014138, 28.03.2018, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/331/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним рішення № 7 від 25.01.2018 р. та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить визнати неправомірним рішення Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області від 25.01.2018 р. № 7 щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років, виходячи з 90 % від середнього заробітку, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 12.07.2001 р., що діяла на час призначення пенсії, в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Закарпатської області від 22.05.2017 р. № 18-81 вих.-17, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 22.01.2018 р., з урахуванням вже сплачених сум пенсії.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з 03.06.2002 р. призначена і виплачується пенсія за вислугою років відповідно до вимог ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ, виходячи з максимального розміру 90 % від чинної на той час заробітної плати на посаді працівника прокуратури. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" підвищено розмір заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. 22.01.2018 р. звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років з розрахунку 90 % від суми місячного заробітку, надавши довідку прокуратури Закарпатської області від 22.05.2017 р. № 18-81 вих.-17 про заробітну плату станом на 01.12.2015 р. Проте отримав відмову, оформлену протоколом засідання комісії від 25.01.2018 р. № 7, яка мотивована тим, що на сьогоднішній день відсутній будь-який нормативно-правовий акт, який регулює дане питання. Вважає такі дії відповідача неправомірними, так як згідно положень ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру", в редакції, що діяла на час призначення пенсії, необхідною умовою для перерахунку пенсії є документи, додатково подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії. Внесені Законами України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 р., "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р., зміни до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ щодо розміру пенсій у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Відсутність правового механізму реалізації визначеного Законом України "Про прокуратуру" права на перерахунок пенсії не може бути підставою для відмови у його проведенні, бо це суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та неодноразово вказувалося у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі "Будченко проти України" (заява № 38667/06), у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заява № 68685/10 та № 71378/10). Отже, перерахунок пенсії має здійснюватися з урахуванням норм законодавства, які були чинними на момент призначення пенсії, тобто, згідно ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" перерахунок має бути проведено виходячи з розміру раніше призначеної пенсії, а саме 90 % від суми місячного заробітку з урахуванням підвищення заробітної плати та вже проведених виплат, без обмеження її граничного розміру.

Ухвалою від 26.02.2018 р. у справі відкрито спрощене провадження.

21.03.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що 14.10.2014 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ, відповідно до якого положення ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ втратили чинність, крім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої. Стаття 86 Закону № 1697-VІІ стосовно пенсійного забезпечення працівників прокуратури мала набрати чинності з 25.04.2015 р. 28.12.2014 р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VІІ, згідно із яким частину 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". На теперішній час зазначений порядок Кабінетом Міністрів України не визначено. Бездіяльність Кабінету Міністрів України, який протягом тривалого часу не визначає умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може вважатися доказом протиправності дій Пенсійного фонду України і покладати на нього зобов'язання, не передбачені законодавством.

З урахуванням п.2 ч.1 ст.263 КАС України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у пенсійному органі з 03.06.2002 р. та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст.50-1 Закону України від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ "Про прокуратуру".

Прокуратурою Закарпатської області ОСОБА_1 видано довідку від 22.05.2017 р. № 18-18 вих.-17 із заробітною платою станом на 01.12.2015 р.

22.01.2018 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років згідно ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ, до якої долучив довідку прокуратури Закарпатської області від 22.05.2017 р. № 18-18 вих.-17.

За результатами розгляду заяви комісією прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років за відсутністю законодавчих підстав, яку оформлено протоколом від 25.01.2018 р. № 7.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ "Про прокуратуру". Зокрема, ст.50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).

Частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 р. № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року законодавець делегував Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14.10.2014 р. № 1697-VІІ "Про прокуратуру", згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ "Про прокуратуру", крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Отже, на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії (22.01.2018 р.) положення ст.50-1 Закону України від 95.11.1991 р. № 1789-ХІІ "Про прокуратуру", що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії (22.01.2018 р.) Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не має підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VІІІ, якими частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи наведені положення джерел права, з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.03.2018 р. по справі 752/17977/16-а (провадження № К/9901/17911/18), від 16.03.2018 р. по справі № 703/3301/16-а (провадження № К/9901/17633/18), від 16.03.2018 р. по справі № 147/550/16-а (провадження № К/9901/19121), від 15.03.2018 р. по справі № 372/2316/17 ( провадження № К/9901/2953/17), від 15.03.2018 р. по справі № 738/1369/16-а (провадження № К/9901/16461/18) від 14.03.2018 р. по справі № 334/3452/16-а (2-а/334/190/16 (провадження № К/9901/34810/18), від 14.03.2018 р. по справі № 132/2729/17 (провадження № К/9901/2346/18), від 14.03.2018 р. по справі № 569/4659/16-а (провадження № К/9901/32053), від 14.03.2018 р. по справі № 212/7572/16-а (провадження № К/9901/18625/18), від 14.03.2018 р. по справі № 713/793/16-а (провадження № К/9901/12389/18), від 07.03.2018 р. по справі № 757/17726/16-а (провадження № К/9901/30728/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.111991 р. № 1789-ХІІ "Про прокуратуру", оскільки положення цієї статті втратили чинність, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (73000, м.Херсон, вул.Кримська, 25, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним рішення № 7 від 25.01.2018 р. та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 10.2.4