
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
26.03.2018 р.Справа № 910/2962/18
Суддя господарського суду міста Києва Зеленіна Н.І., розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) за вимогою про стягнення з ФОП Бузуєвої Анастасії Миколаївни (04050, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 25 321,85 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ФОП Бузуєвої Анастасії Миколаївни 25 321,85 грн., з яких: 4 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 7 286,34 грн. заборгованості по процентах, 10 155,51 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3 880,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, на підставі Договору банківського обслуговування №б/н від 23.10.2013 р.
Відповідно до статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У п. 3 ч. 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
При цьому, суд зазначає, що вимоги про стягнення 7 286,34 грн. заборгованості по процентах, 10 155,51 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3 880,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі суми не встановлені прямими нормами Договору банківського обслуговування №б/н від 23.10.2013 р., і підлягають перевірки правильності та обґрунтованості нарахування.
Таким чином, суд відмовляє у видачі судового наказу за вимогами в цій частині.
Крім того, суд зазначає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, невідповідність вимогам статті 148 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Далі, відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" заявлено вимоги, зокрема, про видачу судового наказу про стягнення з ФОП Бузуєвої Анастасії Миколаївни 4 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту. Такі вимоги мотивовано тим, що відповідачем було отримано грошові кошти на підставі Договору банківського обслуговування №б/н від 23.10.2013 р., проте у встановлені строки не повернуто позивачу.
Однак, з матеріалів заяви не вбачається наявності обставин і належних доказів отримання грошових коштів у розмірі 4 000,00 грн.; та їх несплати.
Так, заявником у якості доказу наявності заборгованості за Договором банківського обслуговування №б/н від 23.10.2013 р. надано виписку по рахунку за період з 09.01.2015 р. про 26.02.2018 р., у якому сума в 4 000,00 грн. вказана як "Винос кредиту на прострочку".
Проте, суду не надано доказів на підтвердження дати отримання вказаних грошових коштів, отримання будь-яких інших грошових сум до 09.01.2015 р., доказів сплати банку платежів у період з моменту кладення договору і до 09.01.2015 р. При цьому, надана заявником довідка від 26.02.2018 р. №08.7.0.0.0/180226085749 про розмір встановлених лімітів за кредитом не є належним доказом на підтвердження наявності заборгованості.
За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.
За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ФОП Бузуєвої Анастасії Миколаївни 4 000,00 грн. заборгованості за Договором банківського обслуговування №б/н від 23.10.2013 р.
2. Відмовити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ФОП Бузуєвої Анастасії Миколаївни 7 286,34 грн. заборгованості по процентах, 10 155,51 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3 880,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, на підставі Договору банківського обслуговування №б/н від 23.10.2013 р.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (26.03.2018 р.) та може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її прийняття.
Суддя Н.І. Зеленіна
The court decision No. 72971019, Commercial Court of Kyiv was adopted on 26.03.2018. The procedural form is Economic, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary information quickly.
This decision relates to case No. 910/2962/18. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: