№ 72920263, 20.03.2018, Zaporizhzhia Regional Court of Appeal

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1264/18 Головуючий у 1 інстанції: Щаслива О.В.

Є.У. № 336/6595/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

Секретар: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, заінтересована особа – Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2017 року скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову якою його скаргу на дії державного виконавця задовольнити в повному обсязі

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуючи дії ВДВС ОСОБА_3 просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо прийняття до примусового виконання виконавчого листа про стягнення з нього заборгованості за комунальні послуги у сумі 5916 грн. 99 коп. на користь відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», а також скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого листа.

Заявник скарги вважає, що заява про примусове виконання подана стягувачем 29 вересня 2016 року з пропущенням строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, оскільки вказаний виконавчий лист був повернутий стягувачеві 25 березня 2014 року, а це означає, що право на повторне пред’явлення виконавчого листа простирається лише до 25 березня 2015 року. Крім того, в цей же день, тобто 3 жовтня 2016 року, стягувачеві було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, як випливає з відмітки на виконавчому листі, тому наявність нескасованої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що за ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України, а відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід’ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов’язкове, судове рішення залишалося невиконаним (рішення у справі «Іммобільяре Саффі», заява № 22774/93, п.74, ЄСПЛ 1999-V).

За матеріалами справи 11 вересня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя був виданий виконавчий лист № 0827/7021/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості з комунальних послуг та утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 5916 гр. 99 коп. (а. с. 7-8). 29 вересня 2016 року стягувач звернувся до ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого документу, додавши інформаційний лист про добровільне часткове виконання боржником рішення суду.

На підставі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час пред’явлення виконавчого листа до виконання), постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС ОСОБА_5 від 03.10.2016 року було відкрито виконавче провадження ВП № 52598824 з виконання виконавчого листа № 0827/7021/12, виданого 11 вересня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя та надано строк боржнику для його добровільного виконання до 9 жовтня 2016 року.

Суд першої інстанції встановив, що виконавчий лист, як випливає з відміток на ньому, повертався стягувачеві 25 березня 2014 року на підставі п. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», що відповідно до наведеної статті Закону не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, що означає право стягувача повторно звернутися до виконавчої служби до 25 березня 2015 року.

Протягом періоду після ухвалення зазначеного рішення суду боржник вчинював дії з погашення заборгованості, про що свідчать розміри сплачуваних ним сум, які значно перевищують нараховані суми. Тому у відповідності до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», за якими строк пред’явлення виконавчого документа переривається частковим виконанням рішення суду, суд першої інстанції правомірно вважав, що оскаржувана виконавча дія вчинена без порушення строків, так як дії з погашення заборгованості, як показує розрахунок, є систематичними.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції та не спростовують їх.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 23.03.2018 р.

Головуючий:

Судді: